Василь Цушко: відповідальність розділяти готові

Як свідчать соціологічні опитування та особистий досвід кожного з нас, нині довіра до політиків знизилася до критичної межі. Це стосується всіх без винятку політичних сил, навіть тих, які прийшли до влади на хвилі Майдану. Виборці ставлять собі головне запитання: за кого голосувати? І самі відповідають на нього: немає за кого.

Про соціальну справедливість лише мріємо

Не один рік українці мріють про гідні зарплати та пенсії, соціальні гарантії, розвиток економіки на благо всіх, а не купки вибраних, яких називаємо олігархами. Згадаймо, що всі разом ми мріємо про якісне й доступне медичне обслуговування, доступну освіту без хабарів та корупції. Це абсолютно нормальне бажання жити в соціально захищеній країні, яка дбає про своїх громадян. Попри декларації, нічого не змінюється. То яку державу ми будуємо?

А скільки молоді не виїхало б, якби країна потурбувалася про роботу для них, а ще про житло для молодих сімей, забезпечила соціальні гарантії їхнім дітям. На жаль, ні збільшенні виплати при народженні дитини, ні допомога по догляду не стали рятівними на фоні інфляції та тотального здорожчання життя.

Натомість, майже кожна молода родина після створення відразу зіштовхується з чималою кількістю проблем, на вирішення яких витрачається половина життя. Молоді люди розуміють, що вони, на жаль, непотрібні цій країні.

Не один рік ми боремося за справедливий суд та некорупційну правоохоронну систему, які будуть дійсно служити народу, а не захищати інтереси товстосумів. Проте скільки з часу отримання незалежності вже змінилося влад, але принципи функціонування вищезгаданих інституцій та систем залишаються незмінними.

Навпаки, як стверджують ті, хто опиняється у скрутній ситуації і змушений звертатися по допомогу до міліції чи суду, хабарництво нікуди не зникло. При цьому контролюючі структури є ще й предметом торгу між представниками нинішньої та попередньої влади. Видно, не дуже вигідно ламати корупційні схеми в судах чи набирати нових незаплямованих людей в органи правопорядку.

Політичні експерти категоричні у своїх висновках: олігархи змінюють одне одного при владі, використовуючи у своїй передвиборчій риториці фактично гасла лівих – соціалістів та соціал-демократів. Українці ж їм вірять, але про соціальну справедливість лише мріють...

Соціалістична ідея живе

Справді, якщо в таких європейських країнах, як Швеція, Фінляндія, Велика Британія, Німеччина, Італія, Бельгія та інших, лівоцентристські соціалістичні та соціал-демократичні партії є правлячими, то в Україні лівих майже не чути. Так, КПУ повністю себе скомпрометувала, а до керівництва Соціалістичної партії прийшли люди, які своїми діями дуже підірвали довіру людей до політичної сили.

На тлі того, що політичні партії в Україні фактично не мають ідеологічного підґрунтя, а є бізнесовими політпроектами, з’явилася нова партія, яка готова стати на захист соціальної справедливості людей. Це – партія «Соціалісти», яка об’єднала найбільш свідомих представників Соцпартії. Вони повністю відмежувалися від колишнього керівництва відомого політичного бренду.

24 січня в Києві відбувся III з’їзд нової лівоцентристської партії європейського типу. Показовим є те, що про підтримку партії «Соціалісти» заявили присутні в залі представники Партії європейських соціалістів. Це багато про що говорить, адже в Європарламенті її представляють 190 депутатів.

Мир не за будь-яку ціну

Делегати затвердили програму та визначили пріоритетні напрямки роботи. Неважко здогадатися, що серед головних завдань своєї політичної діяльності присутні на з’їзді вважають досягнення миру в Україні, покращення соціального-економічного становища українського народу, а також зміну системи влади, бюджетну децентралізацію.

Мир дуже потрібен Україні. Ставши заручником геополітичних ігор, наша країна продовжує втрачати людей і ресурси. Так, у Європі вміють домовлятися, а в нас це вважається ганебним. Оплакуємо майже щодня загиблих і рухаємося стежкою війни.

Виступаючи на з’їзді, голова партії «Соціалісти» Василь Цушко підкреслив:

- Я особисто знаю Петра Порошенка і вірю, що він хоче миру, але всі його зусилля розбиваються об позиції ура-патріотів і «яструбів», які стверджують, ніби дипломатія тут безсила, і всі у нас хочуть воювати до переможного кінця. Хоча насправді розсудливі люди вже давно зрозуміли й відверто говорять, що цю проблему військовим шляхом вирішити неможливо...

Партійці вважають, що дипломатичні способи припинення військових дій на Донбасі далеко не вичерпані, тож потрібно домовлятися при умові збереження територіальної цілісності України. Адже відступати далі нікуди.

Влада: для людей

Крім військової, країна нині переживає економічну кризу. І починати потрібно зі зміни системи загалом. Щоб зрозуміти, чому в Україні потрібно реформувати систему влади, варто згадати досвід передових країн.

Там партії змінюють одна одну при владі, щоб ефективно використовувати доступні механізми для втілення своїх ідей зі створення кращих умов для життя людей, запровадження ефективних інструментів управління. У нас же переможець (чи переможці), отримавши всі важелі впливу та повноту влади, використовують це на власний розсуд – як для розправи з політичними опонентами, так і для переділу власності, і лише згодом, можливо, згадають про виборця.

А люди втомилися чекати на краще життя. Їм хочеться вірити владі, вони сподіватися на зміни. На жаль, задекларовані реформи лише ускладнюють життя пересічного українця.

Так у черговий раз сталося з децентралізацією бюджетів. За висновками експертів, рівень централізації бюджету-2015 склав 75%, тоді як раніше вище 50% не було.

За словами лідера партії «Соціалісти» В. Цушка, чим вищий рівень централізації бюджету, тим більше можливостей для корупції. Політична сила готова запропонувати таку модель управління, при якій владу буде передано органам місцевого самоврядування, місцевим громадам. Лише вони самі зможуть визначати, як їм жити, куди рухатися та з ким.