
12:11, 19 жовтня 2015 р.
Медицинская карта Чернигова
Мы узнавали у кандидатов в депутаты и мэры, как они собираются «лечить» черниговскую медицину.
Грядущие местные выборы, проведение которых намечено на 25 октября, должны серьезно видоизменить власть на местах. Общество сегодня гораздо требовательнее, чем осенью 2010 года. Многие нынешние депутаты в отдельности и целые партии потеряли почти всех сторонников, а другие, мало кому известные или даже несуществовавшие политические силы, приобрели большую популярность.
События, произошедшие в стране со времени предыдущих местных выборов (в основном в последние два года), должны радикально повлиять на то, какими будут новый мэр и депутаты. И сегодня главное для избирателей – в очередной раз не «повестись» на популистскую риторику и обещания, которые с реальностью имеют мало общего, но все так же активно эксплуатируются кандидатами.
Вот что известный журналист Роман Шрайк написал по этому поводу:
«Я не знаю, как в других городах, но в Киеве проходит избирательная кампания, которая к Киеву не имеет никакого отношения. Это просто феноменально. Билборды рассказывают нам о чем угодно: о контрактной армии, об абстрактных реформах неизвестно чего.
Город забит рисунками рогатых животных и моднявыми монохромными фотками кандидатов. Но что будут делать кандидаты, если вдруг будут избраны, – просто загадка. То есть ну вообще – никто не пишет и не говорит, а что они будут делать с городом. Такое впечатление, что людям не сообщили, что они избираются не в парламент, а в Киевраду».
Меняем «Киев и Киевраду» на «Чернигов и Черниговраду» – и получаем наш вариант ведения предвыборной кампании с минимальными поправками на логотипы партий и фотографии кандидатов.
При таком раскладе наиболее острые локальные проблемы, которые и должна решать местная власть, остаются в стороне. С целью вернуть политиков на черниговскую землю и заставить их рассказать, как они видят бытовые вопросы жизни Чернигова, редакция «Семи дней» при поддержке Фонда развития СМИ посольства США в Украине накануне выборов реализует проект «Местные выборы. Общество и СМИ формируют эффективную власть».

Медицинская карта Чернигова (фото) - фото 1
Мы провели уже четыре круглых стола с участием представителей политических партий. Четвертый был посвящен теме медицины и здоровья.
Почему медицина?
Выбирая темы для наших пяти круглых столов в рамках этого проекта, мы опирались на результаты социологического исследования, которое специально для нас провел Полесский фонд международных и региональных исследований.
В опроснике мы просили черниговцев оценить ситуацию в бюджетных, социальных сферах в Чернигове: медицине, образовании, культуре и спорте. Медицина из этого квартета собрала негативных оценок больше, чем три остальные вместе взятые: 30,4% опрошенных поставили оценку «очень плохо».
Для сравнения: образование, которое не ругает только ленивый, набрало 7% «единиц», выставленных по 5-балльной шкале.
Если приплюсовать вариант ответа «скорее плохо», то получатся заоблачные показатели – почти 60% недовольных черниговской медициной. Еще больше пропасть в положительных оценках.
Только 1% жителей Чернигова считает, что медицина в нашем городе заслуживает оценку «отлично». На этом фоне образование (5,7%), культура (6%) и спорт (10,5%) – просто прекрасно себя чувствуют.

Новый_рисунок
Подтвердилась эта тенденция и в другом вопросе. Когда мы попросили черниговцев, определить приоритетные для решения проблемы Чернигова, требующие первоочередного решения, качество медицинского обслуживания заняло совсем не почетное 3-е место (26,3%), уступив лишь коммунальным тарифам и состоянию дорог.
Проблема №4
Здоровье и медицина – наша четвертая проблема по порядку, но никак не по значимости. Абсолютно здоровых людей не бывает – лицом к лицу столкнуться с нашей системой здравоохранения рано или поздно приходится каждому. А потому в этом вопросе нет деления на водитель/пешеход, перевозчик/пассажир или продавец/покупатель – медицина волнует всех.
Видимо, именно поэтому кандидаты уделяют этой теме особое внимание. Например, только за последний год, в который поместилось сразу три предвыборных кампании, медицинские учреждения Чернигова получили серьезную поддержку, обновив материально-техническую базу.
Причем часто не важно было, откуда именно пришли деньги: вложились инвесторы, благотворительный фонды, пришла субвенция из госбюджета или нашлись деньги в местной казне… Чаще всего процесс передачи «подарков» сопровождался мельканием в первых рядах тех, чьи фамилии мы видели потом (и наверняка увидим еще) в избирательных бюллетенях.
Вот лишь отдельные эпизоды:
• Июль-2014 – на базе Черниговского областного кардиологического диспансера заработал единственный в области мультиспиральный компьютерный томограф одной из последних модификаций. На приобретение и установку такого оборудования ушло около 1 млн долларов.

Медицинская карта Чернигова (фото) - фото 3
• Август-2014 – областная больница получила оборудование для проктологического отделения – фиброколоноскоп, с помощью которого врачи получили возможность выявлять онкологические заболевания на ранних стадиях.
• Сентябрь-2014 – травматологическое отделение Черниговской городской больницы №2 ввело в действие передвижную рентгенотелевизионную установку итальянского производства стоимостью 1,2 млн гривен.
• Октябрь-2014 – гемодиализному центру «Фрезениус» было выделено 7 млн гривен для обслуживания черниговцев, страдающих от почечной недостаточности.
• Октябрь-2014 – клинико-диагностическая лаборатория областного кардиодиспансера получила приборы японского производства стоимостью 90 тыс. евро – коагуметрический и гематологический анализаторы.
• Октябрь-2014 – на базе 2-й горбольницы открыт Центр кардиохирургии с новым оборудованием.
• Январь-2015 – автопарк Черниговской городской больницы №1 пополнился новеньким санитарным автомобилем «Соболь» стоимостью 300 тыс. гривен.
• Июль-2015 – в Черниговском военном госпитале появился новый коагулятор.
• Сентябрь-2015 – стартовал проект «Здоровий зір», в рамках которого в школах Чернигова всем ученикам бесплатно проверят зрение.
• Сентябрь-2015 – из городского бюджета выделено 1,5 млн гривен на покупку нового аппарата УЗИ для Черниговской городской больницы №4.
• Сентябрь-2015 – Черниговская городская больница №3 получила современный аппарат УЗИ-диагностики из Голландии стоимостью почти 2 млн гривен.
Все это – для понимания: проблемы медицины в Чернигове решаются точечно – не с постановки диагноза и поиска первопричины, а со сбивания температуры у «больного». Дело, конечно, нужное, но на этом, собственно, все и заканчивается.
Финансы поют романсы
Какими же средствами может располагать черниговское здравоохранение? Для примера возьмем самые свежие цифры – бюджет на 2015 год.
Когда его принимали в конце января, на медицину из госбюджета выделялась субвенция в размере 197 млн гривен. Еще более 60 млн город должен был заработать самостоятельно. Вот, собственно, и всё. Расходы медицинские, соответственно, были определены в сумме 259,2 млн гривен.
То есть, получается, что на одного жителя Чернигова приходится приблизительно 866 грн в год, или 72 грн в месяц. Каждый, кто в 2015 году, перенес хотя бы банальную простуду, понимает, ЧТО можно позволить за такие деньги.
Да, тенденция в последнее время положительная – расходы на здравоохранение в Чернигове растут год от года. К примеру, начиная с 2009 года медицинский бюджет вырос в 2 раза. Вот только прирост этот не совсем успевает за инфляцией.
Не секреты, что основные статьи расходов в этой отрасли – зарплаты медработников и оплата коммунальных услуг. Так вот только коммуналка суммарно выросла за это время не на проценты, а в разы. Например, по итогам 2014 года – на треть, а в текущем – более чем в 2 раза. А средняя зарплата за шесть лет выросла на 80%.

Новый_рисунок_(1)
На кого равняться
Международные эксперты оценили систему здравоохранения в развитых странах мира. Проанализировав данные по нескольким составляющим отрасли, специалисты построили рейтинг наиболее медициноориентированных государств. Максимум, который можно было заработать, – 100 баллов.
10. Швеция – 62,6 балла
Медицина финансируется правительством на 97% медицинских затрат. Остальные 3% – забота пациента. Правда, это без учета стоматологии. Он дорогая, но для детей до 19 лет – бесплатна.
9. Швейцария – 63,1
Все граждане Швейцарии обязаны получать медицинские полисы. Возможно, самая высокая средняя продолжительность жизни в Европе (80 лет для мужчин и 85 для женщин) – следствие этого.
8.Южная Корея – 65,1
Главное направление работы местной власти в отрасли здравоохранения – борьба с загрязнением окружающей среды.
7. Австралия – 66
Федеральное правительство компенсирует 75% медицинских счетов граждан (кроме зубов и глаз), еще четверть покрывают частные страховые компании. Для малообеспеченных предусмотрены субсидии.
6. Италия – 66,1
Неотложная медицинская помощь абсолютно бесплатна для всех жителей страны. Даже для тех, кто нелегально проживает на Апеннинах.
5. Испания – 68,3
За лекарства, отпускаемые по рецепту врача, пациент платит лишь частично. Остальное покрывается государством.
4. Израиль – 68,7
Система является одной из самых технологически продвинутых в мире, с современным оборудованием и хорошо обученными врачами и медсестрами. Поэтому в мире так развит медицинский туризм в Израиль.

Медицинская карта Чернигова (фото) - фото 5
3. Япония – 74,1
Нанятый гражданин получает частное страхование от своего работодателя. От медицинских сборов освобождают бездомных и людей с низким доходом, которые получают правительственную субсидию.
2. Сингапур – 81,9
По мнению экспертов, в этой стране – оптимальное сочетание эффективности как частной, так и государственной медицины.
1. Гонконг – 92,6
Лидерство один из ведущих финансовых центров мира получил за счет широко развитой системы медицинских учреждений, высокого уровня продолжительности жизни и самого низкого в мире уровня смертности среди младенцев.
Медицинская карта Чернигова
Наша медицина – ничего не стоит
(анекдот времен позднего СССР)
Украинская «бесплатная» медицина – понятие из области фантастики. Например, по данным Института аналитики и адвокатуры, проведшего исследование в форме социологического опроса, черниговцы (как и украинцы в целом) не очень-то верят в 49-ю статью Конституции Украины, которая гарантирует, что здравоохранение обеспечивается государственным финансированием.
В частности, оказалось, что 10% опрошенных жителей Чернигова сомневаются в том, что могут получить бесплатное лечение, а 85% твердо считают6 медицина в Чернигове бесплатная только на словах. То есть только 5% согласны с тем, что медпомощь на самом деле можно получить бесплатно.
По суммам, которые черниговцы тратят на свое лечение, эксперты получили следующие цифры: 78% жителей платят за лечение от 1000 до 3000 гривен. Впрочем, порой суммы доходят и до 5000 в год.
Но при этом лишь 36% опрошенных довольны услугами в государственных больницах. Таким образом, получается, что сумма, которую черниговцы платят за лечение, никак не влияет на качество.
В связи с этим возникает печальная тенденция: жители Чернигова стараются избегать походов в учреждения здравоохранения и посещают врача только при необходимости. Только 55% опрошенных время от времени появляются в больницах (даже реже чем раз в квартал). Обычно больные лечатся самостоятельно.

Медицинская карта Чернигова (фото) - фото 6
Сказал как отрезал
16 октября исполняется полгода с того дня, как президент страны Петр Порошенко на заседании Национального совета реформ заявил, что бесплатная медицина – это миф.
«Не хватает честного признания, что бесплатная медицина – это один из крупнейших мифов современности, которым украинские политики из года в год обманывают людей», – сказал Порошенко и призвал избавиться от этого мифа.
Президент отметил, что люди верят в бесплатную медицину, пока не заболеют и не появится потребность обращаться к врачам.
«Правда заключается в том, что за медицинские услуги кто-то должен платить, и государство с этим не справится… одним бюджетом всех не полечишь. Надо вводить эффективную систему реформированной медицины».
Наши спикеры
Роман Мокроусов («ДемАльянс»), врач Черниговской областной психоневрологической больницы.
Родился 26 марта 1975 г. в Ковеле Волынской области.
Образование – высшее: Национальный медицинский университет имени А. Богомольца (2000).
С 2000 г. работает вЧерниговской областной психоневрологической больнице.
Владимир Зуб («Самопоміч»), начальник управления здравоохранения Львовского городского совета.
Родился 12 апреля 1967 года в поселке Таврия (Казахстан).
Образование – высшее: Львовский государственный медицинский институт (1992).
1988 г. – санитар Черниговской станции скорой помощи.
1992 г. – врач Черниговской городской больницы № 2.
1992–1994 гг. – ординатор ЛГМУ.
1995–1996 гг. – врач-хирург Черниговской городской больницы № 2.
1996–1998 гг. – аспирант ЛГМУ.
1999–2001 гг. – врач-хирург Черниговской областной больницы.
2001–2006 гг. – заместитель главврача Черниговской областной больницы.
С 2006 г. – начальник управления здравоохранения, заместитель директора департамента гуманитарной политики Львовского городского совета.
Андрей Жиденко («Блок Петра Порошенко»), главный врач Черниговской областной больницы.
Родился 7 сентября 1965 г. в Золотоноше Черкасской области.
Образование – высшее: Киевский медицинский институт (1988).
1989–1998 гг. – врач-ординатор пульмонологического отделения Черниговской областной больницы.
1998–2003 гг. – заведующий пульмонологическим отделением Черниговской городской больницы №4
2003–2007 гг.– главный врач Черниговской городской больницы №4.
2007–2015 гг. – главный врач Черниговской городской больницы № 1.
С 2015 г.– главный врач Черниговской областной больницы.
Олег Шеремет («Оппозиционный блок»), депутат Черниговского городского совета, профессор кафедры криминального права института права имени В. Сташиса Запорожского классического частного университета.
Родился 17 апреля 1972 г. в с. Высокое Борзнянского района.
Образование – высшее: Черниговский педагогический институт (1989–1994); Украинский финансовый экономический институт (Ирпень, 1995–1997); Киевский национальный экономический университет (2000–2002). Кандидат юридических наук.
1994–2000 гг. – работа в структурах налоговой (Куликовка, Чернигов).
2000–2008 гг. – преподаватель в Институте экономики и управления (Чернигов).
2004 г. – руководитель предвыборного штаба кандидата в президенты Виктора Януковича.
2008–2014 гг. – секретарь Черниговского горсовета.
С 2006 г. – депутат Черниговского городского совета (от Партии регионов).
Наталия Свириденко («УКРОП»), медицинская сестра высшей категории Черниговской городской больницы №1
Родилась 8 сентября 1973 г. в Чорткове (Тернопольская область)
Образование – среднее специальное: Чортковское медицинское училище (1993)
1995-1996 – Винницкое медицинское территориальное объединение №3
С 1998 – Черниговская городская больница №1
Благотворительность. Не вымогательство
– Згідно з нашим опитуванням, 26% мешканців Чернігова вважають, що проблему медицини в місті потрібно вирішувати в першу чергу. Якщо деталізувати, то найбільше чернігівців хвилює питання доступності медичних послуг.
Зокрема, вимоги з боку медперсоналу сплачувати так звані благодійні внески. І в якості ілюстрації – два факти від експертів Інституту аналітики і адвокації. Презентуючи власні дослідження, що базуються на даних 2013 року, вони розповіли, що лише чотири медичні заклади Чернігова надали офіційну інформацію щодо пожертв. Разом вони зібрали 13 мільйонів гривень.
Щодо використання цих коштів: лише 45% грошей активісти змогли проконтролювати – побачити, на що саме вони були лікарняним закладом витрачені. Більше половини «благодійного бюджету», згідно з їх дослідженням, є непрозорим.
Андрій Жиденко:
– Ми знайомі з цими даними. І ще десь три місяці назад ми збиралися… Відверто вам скажу: як тільки я прийшов головним лікарем у свою лікарню, у мене виникли питання до об’єктивності даної інформації і чи відповідає вона дійсності. Бо ті схеми розподілу, які вони показували, – це, на мою думку, дещо некоректні схеми.
І ось пройшло три місяці. Я особисто запросив представників організації взяти участь у роботі благодійного фонду, який співпрацює з обласною лікарнею. За три місяці ніхто до мене не звернувся, ніхто навіть не поцікавився.
Обласна лікарня не отримувала запит, куди потрачені гроші. Я запропонував прийти до мене, запросити представника благодійного фонду –і ви побачите, куди пішли ці кошти.
Скажу відверто: дійсно, проблема ця є. І медичні заклади вимушені звертатись до пацієнтів з пропозицією внести якийсь благодійний внесок для того, щоб забезпечити допомогу закладу. Давайте не будемо один одного обманювати. Зараз фінансування медицини вкрай обмежене.
Якщо говорити про майбутнє, то сучасна медична послуга – це високовартісні послуги. І теперішнє фінансування не відповідає необхідним потребам. Я думаю, Володимир Іванович (Зуб. – Прим. ред.) підтвердить ці слова, бо що у Львові, що в Чернігові ситуація особливо нічим не відрізняється.
Якщо говорити відверто, то мені хочеться дожити до того часу, коли ми будемо отримувати фінансування, яке дійсно відповідатиме потребам медичного закладу і пацієнтів.
Я наводив приклад: ми цьогоріч були в гостях у місті Меммінген, якому для закупки 400 ліжок було виділено 5 мільйонів євро. Одне ліжко коштує 12 тисяч євро. Ми навіть собі цього уявити не можемо – такого фінансування! Та й не треба такого…
Якби 5 мільйонів євро дали на одну з міських лікарень чи обласну, думаю, багато чого було б зроблено.
– Тобто з існуючим фінансуванням на рівні міста нічого зробити не вийде і можна це питання знімати відразу?
Андрій Жиденко:
– Розумієте, необхідно займатись реформою охорони здоров’я. Ми багато говоримо, багато за останні роки прем’єр-міністр, міністр охорони здоров’я говорили про реформу. Але практично віз і нині там.
От зараз Міністерство охорони здоров’я внесло кілька законопроектів у Верховну Раду. Але вони не розглядаються. Ви знаєте, що наш міністр написав заяву про звільнення і до сих пір… Як людина буде працювати і який у неї буде настрій і т. д.?
Роман Мокроусов:
– Якщо уважно послухати ці цифри, то людей хвилює не те, потрібно чи непотрібно збирати ці кошти. А питання: куди йдуть ці кошти? І тільки 45%, за даними цими, відповіли, куди йдуть кошти. А більшість? Де вони?
Отже, основна проблема в тому, що люди не довіряють, можливо правильно, розподіленню коштів, як воно проводиться, чи проводиться воно прозоро…
Тому «ДемАльянс» виступає з пропозицією, щоб благодійні фонди заключали договори з головними лікарями про звітування за отримання коштів і використання цих коштів.
Ми вважаємо, що ці всі процеси повинні бути максимально прозорі. Тобто потрібно давати цю інформацію не тільки людям, які до вас приходять. Вона повинна публікуватися на сайті – можливо, облздраввідділу, можливо, лікарні. Але ці дані мають бути максимально відкриті.
Адже за роки Януковича, ми знаємо, була створена корупційна вертикаль по всіх державних відомствах. У тому числі вона була створена в медицині. І вона сьогодні є, вона працює. Казати, що її нема, не можна. Тому всі ці процеси мають бути максимально прозорі.

Новый_рисунок_(2)
По-перше, як би нас не завіряли, але є в лікарнях практика, коли ці кошти збираються готівкою в приймальному відділенні. Наприклад, у вихідні, у вечірній час, коли банки закриті.
І тому перше, що треба зробити і що пропонує «ДемАльянс», – це максимально поширити інформацію, що збір коштів готівкою заборонений. І проводити ці кошти на благодійні рахунки тільки через банк.
Друге, про що я вже казав, – зробити договори між благодійними фондами і головними лікарями про звіт.
Хочу навести маленький приклад. Він стосується благодійних фондів в іншій галузі, але… Зараз іде судовий процес над колишнім заступником начальника управління Державної міграційної служби області, яка співпрацювала з благодійним фондом.
Тобто між державною установою і благодійним фондом була тісна співпраця, люди отримували паспорти, за це сплачували благодійні внески. Це відомості відкриті! Коли прокуратура перевірила благодійний фонд, то виявилося, що голова благодійного фонду заносив гроші чиновниці готівкою прямо додому без будь-яких документів…
– У медицині в нас така сама ситуація?
– Я не знаю! Мені, наприклад, невідомо, що після цього факту прокуратура або інші уповноважені органи провірили якийсь благодійний фонд, співпрацюючий з будь-якою лікарнею, і подивилася, чи дотримуються інші фонди своїх статутів, яка там ситуація з наглядовою радою, чи працює ця наглядова рада, чи вона взагалі є?
Мені невідомі такі факти. Тому напрямок роботи місцевого рівня має бути на двох етапах. Перше – це максимальна прозорість отримання коштів і їх використання на всіх рівнях. Друге – сприяння прокуратури щодо контролю саме тих моментів, де може працювати корупційна ланка.
Наступне по благодійних внесках. Головний лікар також повинен звітувати. Хоча б раз у квартал доповідати, куди йдуть гроші з держави, що він закупив, які ліки, які матеріали. Ця інформація повинна бути максимально відкрита.
Звичайно, головні лікарі можуть не погодитись, не давати таку інформацію. Але тоді ми повинні казати, що така то лікарня, такий то чиновник не хоче співпрацювати, щось приховує. І це є «красний флажок» для прокуратури, щоб вона звертала увагу на цього чиновника.
Андрій Жиденко:
– Можна відповісти «ДемАльянсу»? Ваш лідер тоді був присутній на прес-конференції. Я його запросив в обласну лікарню, кажу: «Ігорю, давай співпрацювати». Мені дуже неприємно, коли всіх «под одну гребёнку». Але за три місяці ваша організація до мене не звернулась ні разу.
Олег Шеремет:
– Проблема медицини – це не місцева проблема, і ми не можемо її вирішити. На жаль, це теж проблема загальнодержавна, так само як і тарифна політика. Ми знаємо, що фінансування саме медичної галузі, як і освітньої, відбувається з державного бюджету. А міський бюджет виконує функцію каси – тільки проплати.
Усі гроші на утримання лікарень, будівель, їх обслуговування і зарплата медичних працівників – за рахунок державного бюджету. Якщо говорити про фінансування, то воно за всі роки незалежності не було на 100% профінансовано. Жодного року повністю – у даному випадку, якщо це стосується Чернігова і області. Не можу говорити про інші області, а за Чернігівську область скажу: це так воно і є.
Більше того, скажімо, в останні роки держава сама відмовляється від тих державних програм, які вона повинна виконувати. Це закупівля інсуліну для хворих на цукровий діабет, це «Фрезеніус» і гемодіаліз… За минулий рік ще борги залишилися.
Це притому що всім розказують: профіцит бюджету, гроші не знають, куди дівати. Але до цих пір це не зроблено. І тут ми плавно переходимо до благодійних внесків, які збирають лікарні…
Не думаю, що є якась проблема прийти і перевірити. Думаю, що там і СБУ, і міліція, і прокуратура один за одним ходять і дивляться, куди ті 10 чи 15 тисяч витратив головний лікар чи відповідальна особа. Хочу сказати, що ці благодійні внески навправляються просто на виживання лікарні.
Як правило, це косметичні ремонти, щоб ви не спотикнулися на порозі, і витратні матеріали для тої техніки, яка закупляється за державний або місцевий бюджет. Ви знаєте, витратні матеріали дуже дорогі. І знову ж держава нам ці гроші не дає.
Фінансується 10 місяців заробітної плати, 10 повторюю, для міста Чернігова. І фактично – утримання будівель, в яких розміщені лікувальні наші заклади. Усе інше – це дійсно стає проблемою міської влади і органів місцевого самоврядування.
І в цьому плані ось такі круглі столи і фахівці, які сидять за столом, повинні тепер вирішити, як оці невеликі гроші, які ще можна виділити з міського бюджету, ефективно використати, щоб люди отримували кваліфіковану медичну допомогу.
Тут є питання: яким чином розподіляти ці гроші? Я хочу сказати, що реформи в медицині почалися не вчора, не сьогодні. Увесь час, які уряди не приходили, президенти змінювались, починали з медичної реформи і освітньої реформи.
На жаль, це не благодатне діло, тому що медицина і освіта – консервативні галузі. І за рік, за два змінити ситуацію важко, оскільки воно роками напрацьовується. Дуже багато поважних людей зі своєю точкою зору, яку потрібно поважати. І ламати з плеча – це справа, яку відчує завтра кожен мешканець нашого міста.
Я можу за останні реформаторські рухи декілька слів сказати. Вважаю, що грамотно і розумно ці рухи робилися і грамотно реалізувалися. Це створення центрів первинної медико-санітарної допомоги – первинний медичний заклад, який повинен надавати елементарну допомогу громадянину. Ось на цьому треба сконцентруватись.
Бо наш народ сьогодні настільки бідний, що для людини і 10 гривень зараз уже гроші серйозні, за які вона готова і полаятись. Так от на первинній ланці треба за рахунок бюджету максимальне вливання зробити і надавати послуги там безкоштовно. Щоб елементарну допомогу – тиск підскочив, чи заболіла голова, травмував ногу, чи палець, не дай бог… Оці речі, як і екстрена медична допомога, повинні бути безкоштовними.
– І там заборонити благодійність?
Олег Шеремет:
– Так, не можна людині, яку привезли з переломом, казати: поки не заплатиш, будеш лежати на колясці. Думаю, у кожного з нас є родичі, близькі, які з такою ситуацією стикались. Якщо ми говоримо за місцевий бюджет і ефективність використання його витратної частини, то я б левову частину віддав на первинні центри.
Щодо благодійних внесків скажу: не треба їх брати, це неправильно. І підтримую всіх, хто б про це сказав. Але ще раз повторюю: медичні заклади поставили в такі умови, що ці гроші вони використовують на своє виживання. Ну, забір крові завтра не зможемо здійснити, якщо не буде благодійних внесків.
Роман Мокроусов:
– Я згоден, що благодійні внески потрібні. Але вони не мають бути приховані.
Наталія Свириденко:
–Як практикуючий медик, бачу ситуацію в медицині кожний день. Можу додати до благодійних внесків ще дуже тяжке питання, яке не можна вирішити на місцевому рівні. Ми прекрасно розуміємо, що ті суми йдуть для забезпечення елементарного харчування пацієнтам, щоб оплатити електроенергію.
Я не намагаюся виправдати їх, я абсолютно проти. Але це питання правильної медицини, якої в нас немає. Вирішуватися повинно на вищих рівнях. Але до чого я веду. Є пільгові категорії людей. З них, як правило, не беруть на практиці гроші. З інвалідів, малозабезпечених сімей… Вони не повинні цього платити. І екстрена допомога – той самий травмпункт, той самий рентгенівський знімок, навіть мови бути не може…
Я трохи розширю, може це зараз не на часі, але ми до цього дійдемо.
Питання вакцин, ті самі протиправцеві щеплення, які потрібно робити. Елементарна реакція Манту, яку зараз не можуть поставити. Тобто питань настільки багато, що я не думаю, що ми зараз маємо робити акцент на тому, повинні ми збирати з людей чи не повинні. Бо ми не вирішимо питання і не відмінимо збір цих коштів.
Питання ми повинні розглядати ширше, можливо, а не на цьому зараз зупинятися.
Володимир Зуб:
– Я хочу нагадати: здоров’я, як і освіта, – це делеговані державою повноваження. І держава визначає обсяг фінансування. Хоча в Конституції України записано, що виділятися повинно не менше ніж 10% ВВП, жодного року ця норма не виконувалась.
Так, охорона здоров’я, так звана система Семашко, колись була найліпшою. І на межі 60–70-х років Світова організація охорони здоров’я офіційно визнавала систему Радянського Союзу як найкращу у світі. Але цю систему міг утримувати тільки Радянський Союз. Немає зараз країни у світі, яка б могла утримувати цю систему. Ми не найбагатша країна ні в Європі, ні у світі, але намагаємося за рахунок державного бюджету її утримувати.
Держава визначає дуже просто. По формулі на всі території іде однаковий розподіл на одного мешканця: от вам, місто Чернігів, отримайте стільки гривень на 290 тисяч населення, от вам ця сума. І будь ласка, місцева влада, вирішіть питання медичної допомоги. Хочете – платіть зарплату, хочете – опалюйте, хочете – купуйте медикаменти...
І тут вступає мистецтво управління людьми, процесами і, у даному випадку, фінансами.
Буду зараз оперувати цифрами. Я говорив з одним із головних лікарів чернігівської міської лікарні. «Скільки у вас фінансування на один ліжко-день?» –«На харчування в міській лікарні на один ліжко-день – 4 гривні, на медикаменти – 5 гривень».

Новый_рисунок_(3)
Мене це трохи здивувало, тому що я, як начальник управління охорони здоров’я міста Львова, отримую ті ж гроші з розрахунку на мешканця. Але в мене на один ліжко-день на харчування – 9 гривень, а на медикаменти – 13. А в дитячій лікарні –15, а в лікарні швидкої допомоги – 14.
Чи вирішує це проблеми пацієнтів? Ні, стовідсотково не вирішує. Але в наших установах нема обов’язкового благодійного внеску з кожного пацієнта. У наших установах люди здають аналіз крові, проходять ЕКГ, УЗД і все необхідне без додаткових оплат.
Є благодійні внески у Львові? Є, але не тотальні. Ми просимо зробити благодійний внесок відповідно до Закону України «Про благодійництво» у тих осіб, які приїжджають у місто Львів з інших територій. Ну, іноземці по постанові обов’язково платять або через страхову компанію, або шляхом внесення в касу безпосередньо грошей. З інших територій – скільки можете, будь ласка. От вам каса.
– З інших територій – це не мешканці міста?
Володимир Зуб:
– Так. Чому? Він платить податки на медичну допомогу, але його податки пішли на медичну галузь того району, в якому він живе. І я публічно говорю, що ми не будемо витрачати кошти податків платників міста на лікування районних мешканців. За виключенням міжрайонних трансферів, є таке поняття.
У нас в лікарнях створений стратегічний запас на випадок масових поступлень, або якщо людина поступає непритомна, без родичів, без грошей і т. д. Реанімація новонароджених, реанімація для дітей та дорослих у нас забезпечується. Тому я говорю: якщо пацієнт іде в лікарню планово, він купує, йому пишуть список тих медикаментів, які віддадуть йому, які покажуть йому. І в такий спосіб питання вирішується.
Скільки я чую про чернігівську медицину! Медикаменти по списку купи, медсестрі подякуй, санітарці подякуй, лікарю особливо подякуй. Ще 10 років тому я не чув таких різких відгуків. Тому мистецтво управління, у тому числі і фінансів, має важливе значення.
Для того щоб більше грошей залишалося, треба подивитися, яка в нас матеріально-технічна база, скільки ми грошей витрачаємо. З людьми, я думаю, усе нормально, тобто людей стільки, скільки треба, або навіть менше, ніж треба. Я маю на увазі лікарів, медсестер.
Треба подивитися на матеріально-технічну базу, яку ми отримуємо: що ми опалюємо, що ми освітлюємо, якими енергоносіями користуємось, що нам треба щороку віддати на ремонт скількох дахів? Скільки нам треба віддати з тих мізерних грошей на забезпечення метрології, заземлення, протипожежну безпеку тощо.
Мушу сказати з власного досвіду, що там є величезний ресурс, який можна підняти і перерозподілити на харчування і медикаменти.
Не заперечуватиму, що мають бути благодійні внески. Вони потрібні, але вони мають бути диференційовані. Якщо мати-одиначка з дитям-інвалідом, то, будь ласка, забезпечте.
Я наведу приклад міста Львова у 2015 році, коли ми бачили, як зростав долар, відповідно зростали медикаменти для реанімації, для наркоза, дезінфекції і т. д.
То я ставив питання перед міським головою і відповідними чиновниками, що нам необхідні додаткові гроші. І ми 5 мільйонів додатково отримали.
Зараз до кінця року я знову отримаю 3 мільйони, тому що міський голова, депутати розуміють: треба допомагати. І тут можна згадати ті пресловуті 20 мільйонів, які роздали…
І останнє питання щодо грошей і позабюджетних грошей. От ви зациклились тільки на вузькому сегменті – благодійних внесках. А в медицині, крім благодійних внесків, є позабюджетні надходження. Є поняття залучення інвестицій, грантових грошей, спонсорів і т. д.
Наостанок пану Роману про корупційну вертикаль. Усі гроші, які йдуть на рахунок медичної установи, автоматично стають бюджетними, і вони підлягають контролю, як бюджетні гроші. Це називається спецрахунок, або спецкошти, але вони обліковуються і за ними здійснюється контроль, як за бюджетними коштами.
Якщо говорити про благодійні фонди, то у Львові є лише два фонди при лікарнях, якими ми намагаємося не користуватися. Я вимагаю, щоб вони поступали на рахунок і обліковувалися. Намагаємося чи прямою заявою в касу лікарні, чи через Ощадбанк поштовим переказом, що простіше і надійніше з точки зору спостерігаючих органів.

Медицинская карта Чернигова (фото) - фото 9
Роман Мокроусов:
– Крім офіційних внесків, існують ще й приховані благодійні внески. Так, наприклад, коли людина поступає в лікарню, вона обстежується, і часом ці обстеження і аналізи є платними. Коли береш квитанцію, то там написано: благодійні внески. Але вони подаються як платні аналізи і обстеження. І навіть персонал лікарні часом не знає, що є платними послугами, а що є благодійними внесками.
Платні послуги затверджені законодавством, і перелік платних послуг має бути обов’язково представлений, щоб люди розуміли, де є дійсно платні послуги…
Андрій Жиденко:
– Володимире Івановичу, я трошки з вами не згоден, бо ви так намалювали сумну картину медицини Чернігова.
Володимир Зуб:
– Це мені люди намалювали.
Андрій Жиденко:
– Я ж у Львові теж буваю і теж спілкуюся. Давайте не будемо казати, що у Львові все добре, а в Чернігові…
Володимир Зуб:
– Я і не казав, що у Львові все добре.
Андрій Жиденко:
– Вважаю, основний момент полягає в тому, що надходження і благодійні внески не повинні бути обов’язковими. По-друге, коли людина має контакт з грошима… Знаєте, людська суть слабка, завжди є спокуса.
Тому завдання – щоб ці кошти поступали через відділення банків. І щоб кошти ці розподілялися відповідно до потреб закладу. Тому, повторю ще раз, жоден благодійний фонд у лікарні не відмовиться дати інформацію.
Камень на шее
Ситуация, сложившаяся вокруг железнодорожной больницы в Чернигове, стала уникальной. Напомним, что с 1 января текущего года ведомственные медучреждения «Укрзалізниці» согласно закону отошли к местным общинам.
Везде этот процесс прошел довольно быстро и беспроблемно. И только в Чернигове и Житомире местные власти тянули до последнего. Дошло до того, что работники больницы пять месяцев оставались без зарплат: железная дорога их у себя уже «вычеркнула», а город «вписать» в смету не спешил.
В итоге – обязать принять больницу в коммунальную собственность пришлось через суд. Последнее на сегодня решение было вынесено в сентябре.
– З початку року медичною темою №1 була доля залізничної лікарні. Не так давно вона ніби вирішилась – суд зобов’язав прийняти на баланс міста. Що нам з нею робити?
Олег Шеремет:
– Є два шляхи вирішення цього питання. На жаль, штовхають нинішню владу по такому от популістському шляху, щоб сподобатись лікарям і медперсоналу, який там працював. І фактично зараз змусили міську владу прийняти на баланс цю лікарню разом із лікарями.
За великим рахунком це люди, які живуть у нашому місті. Лікарня знаходиться на території Чернігова, але ми вже тут говорили: держава чітко визначає, яку суму виділити на місто Чернігів. І ми до цього часу вже замислювались: чи потрібно нам чотири міські лікарні?
Ви пам’ятаєте епопею з 4-ю міською лікарнею… Ніхто її ліквідувати не хотів, її хотіли переорієнтувати і правильно перерозподілити персонал. Фактично, просто змінили б вивіску, змінили б як юридичну особу, зменшили б адміністративний апарат цієї лікарні, і від цього лікарня ніяк би не постраждала.
Ми робили непопулярні речі, але з метою економії тих коштів, які виділяються на місто Чернігів. Наша міська влада, я думаю, знову це зробить…
Держава ж знову не дала гроші на зарплату на 12 місяців. Знову з міського бюджету будемо виділяти суми. У минулі роки ми до 30 мільйонів завжди виділяли просто на зарплату медичним працівникам, щоб до Нового року закрити заборгованість по заробітній платі! Тепер ми взяли додаткове навантаження.
У принципі, її треба було забирати… Ну як залишити людей, залишити приміщення? Це не по-людськи. І я розумію ці речі – це все під тиском робилося. Але на сьогоднішній день для медичної галузі Чернігова достатньо лікарень, щоб вони нормально функціонували і працювали.
У нас нормально не завантажена 3-я міська лікарня – те поліклінічне відділення, яке в народі називається «радіозаводське». Зайдіть туди і подивіться, скільки туди ходить людей!
– Так що із залізничною робити? Це буде 5-та міська лікарня?
Олег Шеремет:
– Ну от я й кажу, що пішли популістським шляхом, щоб сподобатись населенню. Але тепер ми собі повісили ще один камінь на шию. Це ми добавили собі проблем. І будемо його тягнути.
Володимир Зуб:
–Чернігів у нас окрема республіка? Є закон України, де чорним по білому написано: надавати фінансову підтримку чи взяти на фінансове забезпечення залізничні лікарні. Чітко прораховано і передбачено кошти. І закон України треба виконувати, бо люди не винні. Вона ще, до речі, на балансі залізниці.
І у Львові у мене та сама проблема: нам передали дорожню поліклініку, і ми фінансуємо її, платимо зарплату, даємо на поточні видатки. Ми вимушені так робити, бо так визначив Ззакон України, а ось що робити, коли є наступне рішення – передати цілісний майновий комплекс на баланс міста?
Я ж натякав делікатно… нам треба розібратися, скільки нам потрібно будівель у галузі, які нам потрібні відділення.
Олег Шеремет:
– Так про що я і говорю!
Володимир Зуб:
– По людях усе спокійно. Людей скорочувати не треба. Їм усе рівно, в якому кабінеті виконувати свою функцію. Я це проходив, я зразу можу вам озвучити, що завдяки управлінським рішенням, які ми прийняли за останні дев’ять років, ми скоротили 500 ліжок і вивели з експлуатації сім будівель. І сьогодні нам вистачає.
Це про те, що я вам розказував, звідки гроші. Але людей ми всіх зберегли. Так само і тут: треба прийняти на баланс і там уже подумати.
Ми 500 ліжок скоротили – але створили вісім нових відділень, шість нових амбулаторій сімейного лікаря… У Чернігові це ще не прижилось, у нас на 90%... І ми на це все знайшли гроші.
Тому що ми ті будівлі, які вивели з експлуатації, виставили на аукціон, продали, отримали додаткові гроші для цього. Тому треба прийняти. А от уже який перелік відділень там буде…
Роман Мокроусов:
– На жаль, нам дійсно прийдеться в майбутньому бачити скорочення лікарень. І основна тут проблема не в приміщеннях (хворим буде, де надавати допомогу), а дійсно працевлаштування персоналу.
І якщо лікарів ми ще працевлаштуємо, то питання з медперсоналом і молодшим медперсоналом… Адже сьогодні, якщо медична сестра приходить влаштовуватись на роботу, то вона може часто почути: місць немає.
Але це може бути проявом корупційної системи. Адже ніхто ніде не подає ніяких відомостей про кількість вакантних посад, санітарок, медсестер. «ДемАльянс» пропонує, щоб головні лікарі регулярно раз в квартал подавали кількість усіх вакантних посад, щоб ця інформація була вільно доступна, з ілюстраціями.
Адже, за неофіційними даними, місце медичної сестри коштує 300 доларів. Це основна проблема! Персонал боїться залишитись без роботи.
(Олег Шеремет, Андрій Жиденко і Володимир Зуб сміються.)
Роман Мокроусов:
– Потрібно цих людей працевлаштувати, інформацією цією (скільки у нас посад) вільно володіти. А лікарню рано чи пізно доведеться закривати.
Андрій Жиденко:
– Я цікавився роботою, коли виникла ця проблема. Вибачте, але кабінет стоматологічний: два стоматолога, а нема стоматустановки. Розумієте? Куди ми витрачаємо бюджетні кошти? За лікарнею було закріплено тисячу населення, але практично вони всі лікувались у медичних закладах міста. Тому що лікарня не має спеціалізованих відділень.

Новый_рисунок_(6)
Щодо працевлаштування… Коли я працював у місті, мені запропонували посади, дали список головному лікарю, кого ми можемо працевлаштувати. Я працевлаштував, працюючи в 1-й міській лікарні, трьох лікарів і чотири чи п’ять медсестер.
І тут загалом проблема медичного персоналу… мабуть, треба переглянути кількість медичних училищ у нашій області. Їх чотири. Вони випускають молодих спеціалістів, і я стою за те, щоб їх працевлаштовувати.
Цьогоріч ми і в обласній лікарні працевлаштовували. Розмовляли з пенсіонерами: «Шановні, може, перейдіть на півставки. Ну, є молода дівчина, а ви все-таки хоч пенсію отримуєте».
Володимир Зуб:
– От ви говорите по заробітній платі 30 мільйонів… Хоч у нас заробітна плата мінімальна і позорна, але її ще треба заробити. А то у нас дехто приходить на роботу відпочити в 75 років з села.
Але у нас нема законного механізму «подякувати» цим людям! Я до Квіташвілі особисто звертався у присутності 500 чоловік і особисто просив: давайте введемо віковий ценз.
Олег Шеремет:
– А як ви звертались, якщо він української мови не знає?
Володимир Зуб:
– А он меня и не понял.
Наталія Свириденко:
– Кадрову проблему треба вирішувати, оскільки людина часом не в силах виконувати свої обов’язки. Коли ти це бачиш, то просто мусиш робити за тих людей роботу. Це по-перше.
Але, по-друге, я не думаю, що у нас люди настільки не працюють на роботі. Тому що є колектив, він дивиться: хто працює, хто ні. Є керівництво. Тому це не ті питання, які ми зараз повинні обговорювати.
Це по пунктах, але я все намагаюся повернутися до питань медицини, які ми можемо вирішити в Чернігові. Фінансові – вони знов танцюють від держави, від Міністерства охорони здоров’я, а не від самого міста.

Как вылечить медицину?
Можно ли обустроить отдельно взятую отрасль в отдельно взятом городе? Наверняка, на данном этапе это невозможно, когда речь идет о медицине. Но вот попытаться хоть как-то сгладить наиболее острые углы – полностью реально. Что для этого нужно сделать?
– Наша розмова зводиться до того, що медицина – це делегована функція, дуже залежить від фінансування з держбюджету і ми на місцях не можемо якось вплинути. Але насправді, чи є якісь моменти, на які на рівні місцевої влади можна вплинути – і зробити медичну реформу в межах одного населеного пункту?
Володимир Зуб:
– Ми можемо переформатовувати, перерозподіляти, зменшити кількість будівель, ліжок і т. д.
– Це один із механізмів. Ще є якісь?
Володимир Зуб:
– Що таке здоров’я взагалі? Здоров’я, по визначенню Всесвітньої організації охорони здоров’я, – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і каліцтв.
Ми повинні розуміти, що на 50% здоров’я залежить від способу життя особи, на 20% – від генетики і спадковості, на 20% – від екології і зовнішніх чинників, і лише на 10% (якщо бути точним, на 8–12%) – від системи надання медичної допомоги. І тут дуже важливо говорити про тих 90 чи 70%. Хоча 10–12% теж важливі.
Охорона здоров’я – це повітря, яким ми дихаємо, це вода, яку ми п’ємо, це продукти харчування, це шкідливі викиди, це умови праці. Тому про здоров’я повинні дбати не тільки медичні працівники, утримувати заклад на плаву, щоб він функціонував, а потрібно думати всім.
І роботодавець, який має забезпечити відповідні умови праці, і міська влада, яка має забезпечити відповідні впливи на ті чи інші процеси.
Я для прикладу можу показати вам оцей фільтр води. В Чернігові далеко не найгірша вода. Краща, ніж у Львові. Але це фільтр, який попрацював два тижні в новому будинку. Ось таку воду ми п’ємо. (Показывает темно-коричневый от примесей фильтр. – Прим. ред.)
Мешканцю що треба? Щоб він був здоровий, а якщо захворіє – щоб йому вчасно надали допомогу. Але бажано не хворіти. Тому що, яку допомогу не надавай, вона дуже дорога. В будь-якій країні світу вона дуже дорога.
На моє переконання, чого нема в Чернігові в повному обсязі (і взагалі в Україні цей напрямок втрачається), так це профілактики захворювань. Треба підіймати санітарну культуру населення в місті Чернігові, Чернігівській області і всій Україні.
Олег Шеремет:
– Медогляди. Які були за радянських часів.
Володимир Зуб:
– Не тільки! Друзі, 50% – спосіб життя. З дитинства треба привчати: осанка, зір, телевізор, комп’ютер, шкідливі звички, куріння, алкоголь, токсикоманії різноманітні і т. д. Оце вже мають медичні працівники давати свої кабінети, йти в школу проводити уроки здоров’я. Медичні працівники і керівництво в місті повинні організовувати широкі інформаційні кампанії.
Наприклад, як ми організували у Львові і проводимо її вже дев’ять років під моїм керівництвом 23 березня – день боротьби з туберкульозом. Ми проводимо місяць інформаційні кампанії, закликаємо всіх з телевізора, з сайту: прийдіть до нас на флюорографію, обстежтесь. Даємо буклети, змушуємо пройти анкетування (якщо три «так», то треба більш прискіпливо подивитися).
У травні ми виходимо і міряємо тиск в палатках. І пишемо: «Час виміряти тиск». Розказуємо два тижні, що треба міряти тиск і який він має буди. І сидить начальник управління перед камерою і міряє тиск. І все місто знає, який у мене тиск. І всі йдуть під «будуть безкоштовно міряти тиск», «будуть безкоштовно обстежувати легені».
Ось це «безкоштовно» дуже тягне. Бо говорить хворий: якщо в кабінет потрібно прийти і поміряти тиск, то треба лікарю покласти а якщо це під акцію, то це робиться безкоштовно.
– У тему ще один факт із досліджень по Чернігову: приблизно половина чернігівців ходять в лікарню лише раз на рік. І не на профілактику, а коли припече.
Володимир Зуб:
– Це й погано.
Олег Шеремет:
– Я якщо зробимо це опитування у Львові, яка цифра буде?
Володимир Зуб:
– Так само ходять.
Олег Шеремет:
– Отож. Якщо б це було краще, ми б визнали це. Але ж воно не краще.
Володимир Зуб:
– Відкрийте сайти по роках… Ні одного сайту я в Чернігові не знайшов, щоб подивитись про стан здоров’я чернігівців. Зайдіть до мене на сайт. І скажете, брешу я чи не брешу!
Так от. У жовтні – Всесвітній день боротьби з раком молочної залози: у нас щороку проводиться профілактика з раку шийки матки і раку молочної залози. Ми всіх закликаємо, ми готуємось, у нас є набори. Прийдіть, ми вас обстежимо.
У медичному довіднику Чернігова написано, що занедбаність шийки матки в Чернігові – 23%, а у мене 6%. Чотири випадки за минулий рік. А починав я з 22. А молочна залоза була 28. Тому що ми розказуємо, розказуємо…
І інфаркти міокарда в тому числі. Бо ми міряли тиск дев’ять років поспіль, розказували це на прес-конференціях, що міський голова іде міряє тиск і каже: «Друзі, дбайте про своє здоров’я!» У нас кількість інфарктів зменшилася за останні п’ять років з 958, до 800 з чимось там. Менше захворіло, менше померло.
І це не те, що треба вкладати кошти. Це не коштує ні копійки. Це коштує тільки друк буклетів. От тут цілий збірник: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, рак молочної залози. Пішли людям роздали, розказали. Тут і анкети, і ризики, і само обстеження молочної залози. Треба вчити людей і розказувати.
Роман Мокроусов:
– Інформації дійсно дуже мало. Цей сайт про показники захворюваності в Чернігові є, але він закритий. Для того щоб його подивитись, треба отримати код доступу. І це окрема історія, чому він закритий. Це великі запитання до наших управлінців медичної галузі.
Дійсно, потрібно розмовляти з людьми, дійсно, потрібно інформувати людей з усіх цих проблем, і в тому числі це алкоголізм. Кожний рік у нас іде по Україні мінус 300 тисяч населення. Це і нещасні випадки, і туберкульоз, і ДТП, і пожари. Якщо ми заходимо в нашому місті в гастроном, що ми бачимо? Півгастроному – це алкогольні вироби.
– Міська влада не може регламентувати кількість алкоголю в магазині.
Роман Мокроусов:
– Але ми можемо проводити реклами антиалкогольні, антиалкогольні заходи, обмежити час продажу алкоголю. Це ми можемо, і треба це робити. На сьогоднішній день є інформація: поборіть туберкульоз. Але ніде не говориться, що в основі туберкульозу – це алкоголізм. Давайте цю інформацію.
Наталія Свириденко:
– Профілактика – це те, що ми можемо зробити на місцевому рівні. Безумовно, це підприємства, які зобов’язані кожний рік робити профілактичні огляди всіх працівників. Так, є верстви населення, які не працюють. Значить, це вже робота дільничних лікарів – слідкувати.
Ви підняли питання туберкульозу. Наприклад, як мама, я знаю дуже багато проблем в школах і дитсадочках. На рівні Чернігова в школах, щоб зробити пробу Манту, що робилося завжди в школі і держава забезпечувала цими вакцинами, – цього нічого немає.

Новый_рисунок_(4)
Питання це гірше стоїть! Ти приходиш і кажеш: маленьку дозу, щоб зробити дитині ту пробу Манту, так? Але ти мусиш купляти всю ампулу. Або шукай собі ще когось до пари, у компанію, щоб ти не платив за всю ампулу. Я вам говорю реальні речі, приземлені, прості. Я не беру в рамках держави.
І по крапельці кожне таке питання ми повинні розглядати. Мовчу, наприклад, про профілактику правця. Я в міській лікарні №1 була відповідальна за контроль за великою ділянкою профілактики правця і екстреної вакцинації. Ну були вакцини! Зараз їх треба купляти за свої гроші. Це кричуща ситуація, це питання життя.
Володимир Зуб:
– Я вам скажу більше. В Україні нема профілактики сказу на сьогоднішній день.
Наталія Свириденко:
– А це тільки пункт – вакцини! Який дійсно можна вирішувати.
Володимир Зуб:
– Але ж ви знаєте, що це була централізована закупівля Міністерством охорони здоров’я. Місто ніколи не мало повноважень забезпечувати вакцинами. Законодавець нам дозволяє, ми можемо взяти на себе. Але нам тоді треба з міського бюджету виділяти кошти. Тоді нам треба просто визначитись: або ми купуємо…
Андрій Жиденко:
– Ми знову повертаємось до проблем фінансування. З огляду на децентралізацію і концентрацію фінансів на рівні місцевих рад, на мою думку, Міністерство охорони здоров’я повинно передати такі питання на рівень місцевих рад. І місцеві ради повинні вирішувати.
Бо міській раді, міському управлінню здоров’я видніше, які проблеми в місті по медицині, не чекати централізованих закупок. У нас проблема не тільки правця. А той же препарат після укусу гадюк, проти сказу. Десь одна проблема, десь інша. Тому я вважаю, що ті питання децентралізації, вони правильні.
Для того, щоб зробити щось в Чернігові, треба, щоб були в місцевій раді повноваження вирішувати ці питання. Елементарне питання, навіть кадрове, потрібно затверджувати в Міністерстві здоров’я. Штатні розписи. Але чому ми повинні в міністерстві затверджувати, коли на місці видніше?
– До децентралізації ми можемо щось робити?
Олег Шеремет:
– Квіташвілі треба вигнати назад в Грузію!
Андрій Жиденко:
– Перше, що треба зробити, у цьому я згоден в Володимиром Івановичем, – щоб ми провели кампанію і люди зрозуміли: вигідно бути здоровим.
Володимир Зуб:
– Модно.
Андрій Жиденко:
– Людина повинна зрозуміти: якщо ти здоровий, ти живеш краще, отримуєш більше соціальних благ і т. д. Це дійсно ті питання, які можна зробити, які не вимагають великих фінансів, якими можна займатися.
Ось дійсно, підняли тему туберкульозу. Питання не в самій хворобі, а в збільшенні резистентних форм туберкульозу, які неможливо вилікувати. А ці люди ходять біля нас, біля наших дітей. Профілактику можливо робити. І це можна зробити в межах міста.
На мою думку, треба затвердити перспективний план. Ось у нас зараз фінансів недостатньо, ми за рахунок тих фінансових можливостей не можемо зробити такі проекти. Потім, коли пройде, дасть бог, децентралізація… Зараз бюджет міста у профіциті, кошти з’являються. Можна їх перенаправляти на ті ж програми флюорообстеження, мамографії і т. д.
Олег Шеремет:
– Мені тут важко щось доповнювати, оскільки я з повагою ставлюсь до фахівців. Але! Коли ми говоримо про децентралізацію, дуже важливе питання: а що з фінансами буде?
У нас уже не перший раз лікарням передаються повноваження. А потім чекаємо грошей два роки. От коли держава те, що вона заявляє, виконає для нас, тоді ми з вами будемо малювати картини і ділити ці гроші. А до того…
Звичайно, якщо Володимир Іванович попросив бізнесмена надрукувати, а він каже: звичайно, це копійки для мене коштує. Але бізнес не такий розвинений у нашому місті і кожен раз звертатись до бізнесменів…
У першу чергу, думаю, нам треба продумати механізм надання медичної допомоги для наших людей на первинній ланці. Якщо ми будемо чекати децентралізацію і кошти, ми доживемо до тих часів, що залишиться Кабмін, Верховна Рада і місцеві депутати… А людей не залишиться.

Новый_рисунок_(5)
На цьому етапі, якщо в нас є профіцит грошей, то давайте оці гроші віддамо на цю первинну ланку. Щоб якийсь перелік послуг для людей зробити безкоштовним. Багато людей не хочуть йти в лікарню, тому що там йому скажуть: а треба заплатити на флюорографію, за плівку, за те…
Вони не ходять не тому, що не піклуються про своє здоров’я, а тому що не мають коштів. І от такі речі, якщо ми профінансуємо… Але треба так профінансувати, щоб гроші були на рахунку в лікарні, а не наші обіцянки, що гроші будуть, бо вони є в бюджеті… Будуть гроші – буде розмова.
Володимир Зуб:
– Другий пункт, який необхідно зробити, – подивитися уважно матеріально-технічну базу. Мені здається (поверхнево, я не вивчав), що вона у нас надмірно роздута і від деяких будівель можна точно відмовитись.
Нам треба подивитись на дублювання ліжок. У нас можуть бути декілька точок, які надають ту саму допомогу, але хворих нема ні там, ні там. Треба подивитися, і те, що не працює, треба зняти.
Відповідно, це дозволить вивільнити фінансовий ресурс, який треба буде реінвестувати в цю ж медичну галузь. Аудит дійсно треба зробити і подивитись, що треба залишати на балансі медичної галузі і утримувати, фінансувати з тої субвенції, а від чого можна відмовитися.
Третє, як би там важко не було, але медичне обладнання треба приводити до відповідності. І як би там важко не було, треба на це знаходити кошти. Мені здається, що це важливіше. На різних рівнях жаліються на відсутність апаратів. Це важливіше, ніж ремонтувати вхід в горсад. За ті гроші можна біло купити рентгенапарат.
І на останок, мені здається, це має бути першим пунктом. Треба підвищувати якість наших медичних працівників, підвищувати відповідальність за помилки на всіх рівнях.
Тому що я був в обласній лікарні. Мені хірурги розказали, яких пацієнтів привезли з районних лікарень, з якими помилками, і їм це все прощають. Тому виконавча дисципліна, людське ставлення до пацієнта, а не вимагання грошей. Від лікарів треба вимагати, щоб вони до пацієнтів ставилися по-людськи, а не тільки бачили в них джерело доходів.
Андрій Жиденко:
– Я підтримую слова Олега Семеновича… Лікарі загальної практики, сімейні лікарі – це основа надання медичної допомоги в європейських країнах, США. Але не можна просто перейменувати дільничного лікаря в сімейного. Він не буде виконувати покладену функцію.
Амбулаторія такого лікаря, якщо подивитись в європейських країнах, – це декілька кімнат з обладнанням. У Чернігові, мабуть, тільки в міській лікарні №1, відділення на Подусівці і на Масанах. Робота в місті велася, виникли певні проблеми створення первинної медико-санітарної допомоги, але, думаю, найближчим часом вони будуть вирішені.
Володимир Зуб:
– Мені здається, що влада мала би подумати про такі віддалені райони, як Бобровиця, Масани, можливо, Лісковиця. І створити там амбулаторії сімейної медицини. Ось на Масанах створили, але люди говорять: для того, щоб здати аналіз крові, треба їхати в центр. Це неповноцінна амбулаторія. Значить, треба створити умови забору крові і аналізів. Треба людям доступність покращувати.
Андрій Жиденко:
– Що стосується районів: зараз обласна лікарня вже змінює підходи до роботи з районами, тому що за останні п’ять років (я в обласній лікарні три місяці як головний лікар) втрачено взаємодію, щоб не було випадків з запущеними хворими. Ми не повинні залишати райони напризволяще, тому що їх матеріально-технічна база дуже низька, райони дуже віддалені. І роботи в нас дуже багато в цьому плані.
Такий приклад: за заключенням експертів, якщо в пологовому будинку проводиться менше 250 пологів на рік, таке відділення не має права існувати, бо якість надання послуги буде малою. Те ж стосується і хірургічного відділення. Тому – аудит галузі. І треба сконцентруватися на найбільш болючих проблемах. У Чернігові в першу чергу дуже високі цифри порушення мозкового кровообігу, інфаркти… Проблема є загальноміською, і її потрібно вирішувати.

Роман Мокроусов:
– Усі ми бачимо, що надання медичної допомоги стикається з недостатністю фінансування. Тому в нас повинно бути два напрямки роботи: це раціональне використання існуючого фінансування.
Для цього нам необхідне переформатування відділень, треба дивитися коефіцієнти роботи. І якщо ми бачимо, що якесь відділення з року в рік завантажене тільки на 50%, то нема навіть питань, що його треба зменшувати саме на той відсоток, скільки воно працює. Ті вивільнені кошти ми можемо використовувати в інших напрямках медицини.
Крім того, у нас дуже роздутий штат адміністративних працівників. Лікарів не вистачає, а управлінців забагато. Його треба переглядати і скорочувати. Перший етап – це раціональне використання коштів.
І друге – прозоре використання коштів. Ми пропонуємо на сайті облздраввідділу регулярні щоквартальні звіти: використання коштів, надходження благодійних внесків, вільні вакансії. Це має бути прозоро, щоб будь-яка людина без будь-яких паролів бачила показники захворюваності, використання коштів і т. д. Поки що такого немає.
Наталія Свириденко:
– Я тільки хочу додати стосовно профілактики. Що ми можемо на місцевому рівні? Згадую часи, коли в школах проводилися огляди діток раз у рік. Чому я про це говорю? Тому що зараз мій основний напрямок роботи – це реабітологія. І я розумію, що для здоров’я нації оцю профілактику треба починати з шкіл, з дитячих садочків.
Зараз це робиться два рази за 10 років навчання. Це абсолютно неправильно. Тому я вважаю, що було б важливо відновити ці огляди.
Щодо питання постінсультного відновлення. У нас дійсно немає в обласні такого центру. Чому б не підштовхнути цю ідею? Та сама проблема з реабілітацією переломів. Я це як медик-волонтер кажу, який має пряме відношення до АТО. Зараз шалена кількість людей, які мають контрактури посттравматичні – їм нема куди йти для адекватної реабілітації.
Розумію, питання дуже глобальне. Але це тема, яку треба піднімати хоча б для створення маленького відділення для тих самих посттравматичних ситуацій, де можна було б збирати най простіші примітивні тренажери. Це просте питання, яке ми можемо вирішувати на місцевому рівні. Тому профілактика і реабілітація.
Володимир Зуб:
– Рання фізична реабілітація – це проблема всієї країни. Я підтримую. А вас особисто, пані Наталя, я запрошую на відкриття відділення ранньої фізичної реабілітації у Львові. І таке треба робити і в Чернігові, і по вій країні. І потім наступний етап – створити в поліклініках відділення, щоб там люди, які частково відновили функції і виписались, могли продовжувати лікування.
Олег Шеремет:
– Я таку позицію зайняв, що, здавалося б, треба було критикувати… Але мушу визнати, що треба прислуховуватись до думки спеціалістів, які вболівають за справу. Усе сказане треба адаптувати і робити в Чернігові.
Але є велике але, яке не дасть нам цього зробити. Те, з чого ми починали. Починається воно все зверху, ініціатива повинна піти звідтіля. У нас на сьогоднішній день новий міністр просидів два роки… Я б йому повернув і гроші, щоб він утік від нас. Як ми можемо говорить, якщо інсулін купити, провести тендер не можуть два роки.
Ці всі речі, про які ми з вами говоримо, – це точкові речі, які загалом не вплинуть на ситуацію. Влада повинна не боятися проводити реформу, але вони не впливають на ситуацію.
Коли два-три роки тому почали цю реформу, який супротив був! Але розуміли, що це потрібно робити. Якщо ми ці гроші направимо на профілактику, – а це потрібно зробити, – за це все потрібно платити. Все, що начебто безкоштовно робиться, за нього хтось же повинен платити.
Наталія Свириденко:
– Бригада лікарів за те, що вони пройдуть по школі, отримують зарплату. Просто треба подати це як акцію.
Олег Шеремет:
– Акціями ми лише привернемо увагу. Але що з того, що людина дізнається, що в неї тиск 160 на 100, а ліки коштують 2500 гривень на місяць?
– Це виглядає як: поки нам гроші не дадуть, ми робити нічого не будемо?
Олег Шеремет:
– Ні. Треба робити корінну реформу галузі. До чого я веду. Систему Семашко держава не може протягнути. Ми просто на виживання викинули цю систему і намагаємось з нею щось зробити. Поки міністерство не почне робити загальнодержавну реформу, нічого не вийде.
Рецепт для черниговской медицины
Откровенно говоря, дискуссия получилась несколько ограниченной. Стороны в целом сошлись на ключевой позиции: «лечить» на месте мы можем только симптомы. То есть грамотно распоряжаться ограниченными средствами и работать на упреждение болезней, поскольку медицина – дело значительно более дорогое, чем профилактика.
А вот фундаментальные причины «болезни» устранить может лишь центральная власть. В идеале – прогрессивной реформой в отрасли, которая назрела уже давно. Или как минимум отдельными мероприятиями в рамках децентрализации.
Но это не значит, что необходимо сидеть сложа руки и ждать, как разрешится проблема. Мини-реформу медицины в пределах одного города реализовать можно. Какие же «лекарства» выписали Чернигову участники круглого стола?..

Оппозиционный блок
• В условиях ограниченного финансирования любые «излишки» (все, что можно выделить из местного бюджета) следует направлять на создание реально бесплатной первичной медико-санитарной помощи (скорая помощь, травмпункты, элементарная медпомощь – давление, мигрени и т.д.).
ДемАльянс
• Максимальная прозрачность работы благотворительных фондов и их сотрудничества с медицинскими учреждениями: договоры с главными врачами, создание открытого доступа в Интернете к финансовым показателям такого сотрудничества.
• Максимальное информирование пациентов о запрете в больницах сбора средств наличными. Оплата должна проходить только через банк.
• Регулярный отчет главных врачей о суммах собранных благотворительных взносов и использовании этих средств.
• Открытый доступ к информации о наличии вакантных мест в медицинских учреждениях Чернигова.
• Масштабная антиалкогольная кампания на местном уровне.
• Сокращение административно-управленческого аппарата.
УКРОП
• Полный запрет на получение благотворительной помощи от некоторых категорий населения – инвалидов, пенсионеров, малообеспеченных.
• Возвращение регулярных медицинских профосмотров в детсадах, школах и на предприятиях Чернигова.
• Создание реабилитационных центров (в первую очередь – постинсультный, посттравматический).
Самопомощь
• Аудит материально-технической базы отрасли, ее оптимизация путем сокращения объектов, которые используются не в полной мере. Сэкономленные таким образом средства направить на дополнительное финансирование системы здравоохранения Чернигова.
• Привлечение внебюджетных поступлений – инвестиций, грантов, от спонсоров.
• Поступление благотворительных взносов на счета больницы, а не благотворительного фонда.
• Всеохватывающая информационная кампания, направленная на профилактику болезней, стимулирующая людей к ведению здорового образа жизни. Распространение буклетов соответствующего содержания.
• Совершенствование квалификации медработников и повышение качества их работы, реальная ответственность за медицинские ошибки.
Блок Петра Порошенко
• Создание информационного пространства, направленного на популяризацию здорового образа жизни: здоровым быть выгодно.
• Разработка перспективного плана – перечня приоритетных медицинских проблем, которые необходимо решать в первую очередь при выделении дополнительных средств в случае профицита местного бюджета или бюджетной децентрализации в медицине.
• Передача на местный уровень ряда полномочий: закупка вакцин, кадровые вопросы и др.
• Содействие трудоустройству молодых специалистов за счет сокращения ставок работающих пенсионеров.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
Спецтема
Оголошення
00:00, 6 лютого
00:00, 10 лютого
10:46, 10 лютого
00:00, 5 лютого
live comments feed...