Маленька Мирослава, котру тримає на руках її мати Аня, - дитина війни. Народилася 11 березня 2022 року в Чернігові. В ту саму ніч, коли російські окупанти кинули авіабомби на стадіон. Поруч її бабуся Світлана Вертебна. Фото зроблене на сходах драматичного театру після благодійного концерту на підтримку ЗСУ. Пані Світлана співала, а Мирослава з мамою прийшли її підтримати. Кожна з героїнь – символ і талісман сучасного Чернігова.
Нещодавно нашій маленькій героїні Мирославі Владиславівні Вертебній виповнився рік. З цієї нагоди родичі влаштували свято, запросили рідних і друзів. Адже рік тому не мали такої можливості. Мирослава прийшла в цей світ у той час, коли Чернігів здригався від вибухів. Її життя, як і життя її батьків, бабусь і дідусів щомиті було під величезною загрозою. Але подивіться -дівчинка підростає! Вона – один з символів і талісманів сивочолого та сучасного Чернігова. Талісман, який дає надію: будемо жити! Життя перемагає!
«Пишаюся невісточкою»
Пані Світлана – чернігівська підприємниця (має власне виробництво, де засолюють рибу і виготовляють різноманітні напівфабрикати) і творча людина, солістка театру пісні «Забава». Бабусею стала в 41 рік. Внучку їй подарували старший син Владислав і невістка Аня. «Вони разом навчалися в коледжі. Дитину не планували, але так сталося. Тож ми відгуляли весілля, і вже в березні чекали на народження внучки. Знали, що буде дівчинка. Обрали ім’я – Мирослава. І тут почалася війна», - згадує Світлана Вертебна.
У пошуках більш безпечного місця родина переїхали на дачу, що в районі Нафтобази. У двоповерховому будинку зібралися загалом десь 20 чоловіків і жінок, маленька дитина друзів Владислава, дві собаки. Дуже сильно переживали за вагітну Аню, оберігали її, як могли. Всі одягнені спали на підлозі на першому поверсі. Два тижні там прожили, і вже перед самими пологами їх попередили, що треба виїжджати, адже мікрорайон перебуває перехресним вогнем. Через будинок був прильот до сусідів, на жаль, вони загинули.
Близько півночі з 10 на 11 березня, коли росіяни бомбардували стадіон, діти зателефонували пані Світлані: «Мамо, ми народжуємо». Майбутні бабусі й дідусі трохи розгубилися: що ж робити? Зателефонували в поліцію – там кажуть «Добирайтеся самі». Зателефонували в «швидку» - кажуть «Чекайте до ранку».
Тоді майбутній батько сів за кермо і повіз дружину до першого блокпосту. Попросив хлопців по допомогу. Там швидко відреагували, супроводили авто до пологового. О 4-й ранку 11 березня народилася Мирославочка. О 8.30 її вже забрали додому, тому що у пологовому було також небезпечно. А вдома – холоднеча, відсутність комунікацій.