Олексій із Чернігівщини – головний сержант одного з підрозділів 32-ї окремої механізованої бригади. До повномасштабного вторгнення працював бригадиром на будівництві, але з перших днів великої війни вирішив стати на захист України. Попри те, що не мав досвіду служби, у квітні 2022 року вступив до Збройних сил.
Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.
«Одразу сказав, що піду служити. Почав військову кар'єру у квітні 2022, на той час мені було 23. Зв'язався зі знайомим у Чернігові, а у нього був знайомий капітан. І ми якось так виїхали у Чернігів, там нас прийняли на військову службу», – розповідає воїн.
Спочатку Олексій разом з іншими добровольцями ніс службу на прикордонні, а згодом приєднався до 32 ОМБр, у якій служить й досі.
«Взагалі я хотів служити ще раніше, але у мене з народження - хвороба серця, тож не брали. Я відчував, що буде повномасштабна війна, тому для себе вирішив, що в разі чого – піду воювати», – каже Олексій.
Спершу Захисник навчався на гранатометника, потім опановував роботу з РПГ та МК. На цьому вдосконалення знань та навичок не завершилося – Олексій пройшов курси марксменів.
«Я проявив себе і мене командир взводу поставив на посаду командира відділення – командира бойової машини. Так і почалася моя кар'єра сержанта. Після чергових навчань ми поїхали на «бойові» у Куп'янськ, де вже виходили на позиції», – згадує боєць.
Воювати Олексію доводилося у безпосередній близькості до ворога та під його щільними обстрілами.
«Місяць без перерв я там пробув, отримав поранення в плече – осколкове наскрізне. Скоріш за все тоді по нашому квадрату працював ворожий міномет. Нас засікла «пташка» і почалося...»
Після лікування чоловік повернувся у стрій та тримав оборону на Сумському й Донецькому напрямках.
– У Торецьку було найтяжче... Було страшно, але я йшов, бо розумів, що треба хлопцям допомагати. Я розумів, що там - такі самі як я, і їх ніхто не міняє. Тому треба перебороти себе і йти щось робити. Я розумію, що всі бояться, але як на мене, щоб вигнати ворога та жити у незалежній країні – треба йти і щось робити.
До служби на посаді сержанта воїн ставиться з усією відповідальністю, адже розуміє, що сержант повинен бути прикладом для солдата.
– Це людина, яка повинна не тільки наказувати, але й робити не менше. Щоб люди бачили, що сержанти вміють не тільки розповідати «байки», а й працювати.
Воїн переконаний, що одна з його головних задач – спілкування з підлеглими, вирішення їх проблемних питань та людяне ставлення, адже надалі це відображатиметься у дисципліні підрозділу та успішності виконання бойових завдань.