ПОЗИЦІЯ. Попри невелику кількість учнів (81) та лише 27 років від старту будівництва, вербицька школа маєвсі шанси стати окрасою та опорою своєї громади. а все завдяки освітній реформі.
Справа в тому, що заклад може стати однією з філій опорної школи освітнього округу Ріпкинського району, відтак тут удвічі збільшиться кількість учнів та відповідне фінансування. Адже держава декларує — чим більше учнів, тим більше грошей.
Тобто тут усе, як у медичній реформі: гроші ходять за школярами. Подвоїться кількість дітей — подвоїться і державне забезпечення. Але для того, щоб школа могла це все осягнути, її потрібно привести до ладу вже зараз.
Cільська школа III тисячоліття: тепла, дешева та з безкоштовним харчуванням
Відповідні кроки в цьому напрямку роблять і районна рада, і сам заклад. По-перше, школа тепер може економити на опаленні — завдяки місцевому бюджету заклад перевели з газового на альтернативне опалення. Вартість економії за рахунок переходу на тверде паливо — закупівля необхідного обладнання — склала 800 тисяч гривень.
По-друге, тут розпочали заміну вікон на нові пластикові. У закладі є те, чим не кожна сільська школа може похвалитися, — сучасний комп’ютерний клас. А ще учнів тепер підвозитимуть до школи новеньким ПАЗиком «Мрія». Із навколишніх сіл сюди підвозять учнів, відстань, яку охоплює шкільний автобус, чимала — до 130 км.
Також тут, на відміну від міських шкіл, харчування школярів із 1 вересня 100% за рахунок сільських рад. Викладацький колектив сталий, усі необхідні фахівці є, хвалиться керівництво. Власними зусиллями в школі поновили кабінет праці, тепер уроки веде колишній випускник, що особливо тішить селян. Бо не всі їдуть із рідного села, дехто готовий повернутися і вкладати душу в місцевих діток.
Тобто всі умови для якісної освіти створюються, каже директор Анатолій Самойлович.
Максим Микитась сюди навідується часто
У закладу давні й добрі відносини з народним депутатом Максимом Микитасем. Ще півтора року тому він допоміг відремонтувати спортзал у школі, куди ходять займатися не лише підлітки, а й дорослі. Спортзал для них — це і майданчик для спілкування, і фітнес, і розвага.
До того ж Максим Микитась сприяв закупівлі форми та інвентарю, тому тепер у Вербичах спорт — це ще й престижно. Що цікаво, заняття з футболу та волейболу для жителів села мають неабияке соціальне значення, бо кілька разів поспіль саме Вербичі отримували перші місця в обласному конкурсі «Найкраще спортивне село». У 2008-му вони навіть здобули «золото». Тому підтримка Максима Микитася щодо розвитку спорту для них стала слушною.