Професія-милосердя: медсестри відзначають професійне свято

12 травня − Всесвітній день медичної сестри. Це свято відзначили вперше ще 1971 року за ініціативи Міжнародної ради медсестер. Його приурочили до дня народження англійської сестри милосердя Флоренс Найтінгейл, яка під час Кримської війни організувала в Туреччині догляд за пораненими солдатами.

В Україні це професійне свято відзначають із 1997 року.

То ж, які вони, сучасні сестри милосердя? Гідно несуть це почесне звання? Про це і не тільки ми запитали у Світлани Леоненко, заступника головного лікаря із медсестринства Чернігівської міської лікарні №2.

– Світлано Анатолієвно, чому Ви вирішили стати медсестрою? Звідки це бажання?

– Стати медичною сестрою – це, напевно, мрія з дитинства. Як і багато хто з дівчат, я бавилася в лікарню: «лікувала» ляльок, рідню, робила їм уколи, вислуховувала серце, виміряла тиск, перев’язувала рани. До речі їх, як і крові, Вигляду крові і ран я не боялася ніколи.

Підростала я, і разом зі мною - мрія присвятити себе професії, яка рятує людині життя. По закінченню школи вступила до Чернігівського медичного училища, яке закінчила із червоним дипломом. Свій професійний шлях розпочала медичною сестрою по догляду за хворими в неврологічному відділенні. Потім була переведена старшою медсестрою урологічного відділення. Із 2008 року працювала головною медичною сестрою, а у 2014 році закінчила Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського (Інститут медсестринства). І вже потім стала заступником головного лікаря із медсестринства КНП «Чернігівська міська лікарня №2».

– На вашу думку, який «портрет» сучасної медсестри?

– Дехто вважає, що робота медичної сестри – доля тих, у кого не вистачило ані сили, ані часу, ані коштів, щоб продовжити навчатися медицині після медичного училища та отримати диплом лікаря. Мовляв, повсякденні обов’язки цих фахівців дуже прості. Здавалося, ну що там складного: роздавати пігулки, прописані лікарем, вимірювати температуру, тиск, робити ін’єкції... Як на мене - це дуже поверхнева думка про професію медичної сестри. Працюючи багато років поспіль, я можу сказати, що цей кусок хліба – важкий.Сучасний рівень розвитку сестринської справи потребує від медсестри вміння самостійно оцінювати стан хворого, вести за ним правильний нагляд, приймати відповідальні і компетентні рішення, надавати першу допомогу на догоспітальному етапі. Медичні сестри своєю працею щоденно рятують тисячі людських життів. І тому не мають права на професійну помилку. Найменша неточність може призвести до непоправних наслідків.

Хоча медична сестра самостійно й не лікує хворого, а лише виконує призначення лікаря, її роль в одужанні пацієнта надвелика. Перебуваючи весь час біля хворого, вона фіксує всі зміни, що відбуваються у його стані. Медсестра повинна вміти заспокоїти та полегшити страждання людини. Розумієте, позитивний результат лікування залежить не лише від, наприклад, правильно проведеної операції, а й від догляду за хворим у післяопераційному періоді. Жодне лікування неможливо завершити без участі медичної сестри, її професійного догляду.

– Світ швидко змінюється, і щоб залишатися професіоналом своєї справи, необхідно постійно вдосконалюватися. Як підвищують свій професійний рівень медсестри? Розкажіть на прикладі другої міськлікарні.

– У нашій лікарні із моменту відкриття було обрано Раду медичних сестер. До її складу входять, зрозуміло, висококваліфіковані медичні сестри медзакладу. Рада здійснює керівництво роботою середнього та молодшого медперсоналу: проводить профільні конференції, готує середній медперсонал до атестації, рекомендує медичну літературу,
здійснює постійне анкетування серед пацієнтів, яке дозволяє оцінитирівень надання допомоги медсестрами. Вони також кожні п’ять років проходять курси удосконалення у Чернігівському базовому медичному коледжі. Велика робота із підвищення кваліфікації проводиться як на загальнолікарняному рівні, так й у відділеннях.

– Із ваших слів стає зрозуміло, що для збереження соціального статусу медпрацівника та довіри в очах пацієнтів, доводиться докладати багато зусиль. А чи маєте Ви, Світлано Анатолієвно, професійне кредо?

– Дійсно, робота важка. Адже заступник головного лікаря із медсестринства лікарні повинен бути стратегом і тактиком, організатором і контролером в одній особі, який забезпечуює ефективність роботи всього колективу середнього медичного персоналу. Сестринська справа – головна опора практичної медицини. Доглядати за хворими часом буває важче, ніж встановити діагноз, або прооперувати. Ми робимо все можливе. Особисто я вважаю, що ставитись до пацієнта треба так, як би ти хотів, щоби ставилися до тебе! Це – головний принцип у моїй роботі. Про це я нагадую і своїм колегам. Думаю, що в будь-якій ситуації треба залишатися, перш за все, порядною людиною і керуватися людськими настановами. У наше складне сьогодення вкрай важливо не втратити людяність, що особливо важливо для представника медичної сфери, де людський фактор є пріоритетним.

–А ось що Ви можете сказати про медсестринський колектив лікарні?

– Колектив – дуже великий та дружній, у ньому лише середнього та молодшого медперсоналу налічується більш ніж 800 осіб. Показником нашої роботи є багаточисельні позитивні відгуки про наше ставлення до пацієнтів і нашу участь в їхньому одужанні.

– Допомагати хворим людям – величезна відповідальність. Про що б ви хотіли попередити тих, хто збирається опанувати професію медичної сестри. Які риси характеру повинна мати медсестра?

– Вважаю, що лише світлі та добрі душею люди можуть допомогти пацієнту впоратися із важкою недугою. Доброта, чуйність, милосердя, співчуття, поєднані із професіоналізмом, досвідом, навичками, – напевно, найголовніші риси медичної сестри. Приходячи на роботу, медичні сестри повинні залишити за порогом усі свої проблеми, особисті турботи. Відносно хворих не повинно бути образ, антипатій. Не можна бути медичною сестрою без постійної готовності прийти на допомогу!

– Медсестри чимало спілкуються із пацієнтами. Щоб ви порадили останнім?

– Головна порада – це мати величезне бажання бути здоровим. Адже здоров’я – одна із найголовніших цінностей у житті людини. І якщо його нема – будь то фізичне або, що не менш важливо, душевне, – то говорити про високу якість життя і гармонії не доводиться. На жаль, у нашому суспільстві прийнято замислюватися про своє здоров’я тоді, коли воно вже неабияк похитнулося. Лише тоді, коли тіло або душевний стан не дозволяє людині повноцінно жити, проявляючи ті чи інші проблеми, людина розуміє, що треба приділити увагі власному здоров’ю. Однак набагато легше займатися профілактикою, ніж лікуванням. Тож розпочніть шлях до оздоровлення вже сьогодні!

Крім того, хочу наголосити пацієнтам: медичні працівники – ваші партнери у боротьбі із недугою і успіх лікування залежить від ваших взаємовідносин.

– І наостанок доречно привітати Ваших колег, медсестер, із їх професійним святом.

– Користуючись нагодою, хочу привітати всіх медичних сестер із професійним святом та висловити найтепліші слова вдячності представникам найгуманнішої у світі професії, тим, хто, не жаліючи зусиль і часу, приймає на себе важкий тягар людського болю і страждань, оберігає найцінніше, що є в людини, – її життя. Адже здоров’я нації є
базовою умовою нормального розвитку країни, її благополуччя.Прийміть побажання міцного здоров’я і добробуту вам, вашим рідним і близьким! Нехай здійсняться всі ваші задуми, а віра й оптимізм завжди залишаються з вами!