• Головна
  • Залишати тварин зачиненими або на ціпку, обрікаючи їх на голодну смерть, це просто не вкладається в голові, - Марина Постол
20:36, 27 квітня

Залишати тварин зачиненими або на ціпку, обрікаючи їх на голодну смерть, це просто не вкладається в голові, - Марина Постол

Війна – страшне лихо, яке вбиває і руйнує долі людей, але не тільки люди страждають від війни та її наслідків. Напевно, ще більш вразливими і беззахисними перед її страшним обличчям опиняються наші домашні улюбленці. Жахіття бомбардувань, нестача харчів і води, холод і хвороби, втеча та евакуація – через все це проходять і вони, наші Шарики і Мурчики, наші різномастні домашні тварини.

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Це прислів′я як нікому знайоме Марині Постол, голові чернігівської міської громадської організації «Зоошанс». Зооволонтери ведуть свою діяльність на добровільних засадах, а усі зібрані за допомогою громади кошти, спрямовуються на допомогу безпритульним тваринам, закупівлю кормів, ветеринарних препаратів, а також для проведення операцій зі стерилізації. Ми поспілкувалися з Мариною і розпитали про долю і потреби домашніх улюбленців Чернігова в часи війни.

Залишати тварин зачиненими або на ціпку, обрікаючи їх на голодну смерть, це просто не вкладається в голові, - Марина Постол, фото-1

- Марино, як давно ви на постійній основі почали допомагати тваринам?

До «Зоошансу» я прийшла близько десяти років тому. Так як це не державна організація, все доводиться робити своїми силами. Відлов, стерилізація та прилаштування щенят та дорослих собак були повність на наших плечах та на плечах небайдужих громадян. Близько трьох років тому почав функціонувати пункт стерилізації безпритульних тварин, де все проводиться на рівні міста. Але, на жаль, не всі тварини поки що можуть туди потрапляти, тому ми робимо все, аби прилаштувати цуценят залишених в коробках, загублених або покинутих псів, собак інвалідів. Місця на перетримку в нас нема, тому цим займаються люди, які мають приватні будинки або квартири та є змога залишити у себе тварин.

- Скільки нових тварин у вас з′явилося з початку війни?

До себе я забрала близько п′ятнадцяти собак, і вже більш як половину з них забрали господарі, які повернулись в місто. Наразі під опікою організації знаходиться близько 150 тварин, більшість з них це собаки.

- Як до вас потрапляли ці тварини: вам їх передавали самі господарі чи це були переважно покинуті тварини?

За час війни до мене потрапляли собаки і від господарів, і було декілька загублених. Потім вдалося все ж таки визначити їх хозяїв. Багато з них виїхали з Чернігова. А до мене надходили прохання прихистити тваринку чи від них самих, чи від сусідів.

- Наскільки важко тварини переживали обстріли? Чи постраждав хтось і чи відчувають вони наближення обстрілів?

Домашні тварини легше переносили обстріли, ніж люди. Звісно, коли стріляли, вони ховалися чи до будинку, чи до сараю. А ті, які довгий час прожили на вулиці, переносили важче. У них навіть до істерики доходило. Але дякуючи богу, за ці два місяці жодна наша тварина не постраждала.

- Скільки найменьшому і найстаршому вихованцю у вашому центрі, якої вони породи?

З вихованців у мене майже всі дворняжки, породистих дуже мало. І зазвичай це загублені тваринки або ті, хто знаходиться на перетримці. Найстаршому собаці вже років п’ятнадцять. Ще колись давно возили її на стерилізацію на Масани, і я її так і не змогла випустити, бо вона була найбільш вразлива зі всіх. З того часу, скільки би місць дислокації ми не змінювали, вона всюди за нами. Жила і в гаражі, і за містом, коли ми тимчасовий притулок робили, і на перетримці була, доки ми квартиру міняли. Зараз вона вже старенька і глухенька бабуся, на тер’єра схожа. А знайшли ми її на заправці. А найменшим нашим цуценятам місяці три, не бульше. Хоча забрала я їх у тритижневому віці.

Дві стареньких собаки, але все ще хочуть любові. )) Одному за 10, іншій 15 (найстарша у родині).

Дві стареньких собаки, але все ще хочуть любові. )) Одному за 10, іншій 15 (найстарша у родині).

- Можете поділитись якоюсь історією про ці останні два місяці війни?

Таких історій насправді дуже багато. Остання з них сталась якраз у період обстрілів. Мені написали у Facebook про собаку породи кане-корсо, якого під час евакуації не змогли вивезти, повідомили адресу, розказали, як зайти у двір. Ми приїхали і знайшли його, він бігав по вулиці. Тоді я вирішила зайти у двір і побачила пса, прикутого до цепку. Розпитала сусідів, і виявилось, що він сидів так голодний вже два тижні. Це той пес, який потім отримав кличку Микита.

Я пішла додому, узяла на тачці корм, залізла через ворота в двір, погодувала його, погодувала курей, які там бігали. На наступний день вже не витримала, вирішила його забрати, відв′язала, надягла повідець, і ми годину йшли додому пішки. Спершу пес був дуже агресивним, навіть кусався. А зараз це пес, який до мене лащиться та чекає уваги. Невдовзі видписалася хазяйка, яка поїхала і залишила улюбленця на сестру, а вона поїхала і покинула його.

Маленькі мурчики чекають на своїх нових господарів

Маленькі мурчики чекають на своїх нових господарів

Це не єдиний випадок, коли покидають тварину. Дуже багато надходило звернень у Facebook. Як тільки траса відкрилась, їздила на Бобровицю, діставала собаку з погреба, бо його боялися брати з собою. Також на квартирі був випадок, коли господарі поїхали і залишили собаку прив′язаною до бильця дивану.

- Саме про це і наступне питання. Часто в інтернеті зустрічаються дописи на адресу господарів, які покинули своїх тварин напризволяще, а потім після повернення вимагають їх віддати вже у нових господарів, які допомогли тваринам і забрали їх до себе. Що думаєте з цього приводу?

Я вважаю, що до кожного такого випадку потрібно підходити індивідуально. По-перше, ми не маємо права засуджувати людей, допоки не знаємо ситуації. До прикладу, один випадок: я поїхала забирати Мурчика біля Яцево і побачила ті будинки, від яких майже нічого не залишилося. Людей там виводили воєнні під обстрілами через поле. Вони з собою ніяких речей не брали. Тікали в чому мати народила. А хто не встиг, був похований заживо під руїнами власних будинків. Але вони повідв’язували собак, відчинили всі двері, аби тварини також могли врятуватися. І зараз мені надходять дзвінки з проханням поїхати і подивитися, як там їх улюбленці. А є такі люди, які їхали і просто залишали тварин на ціпку або зачиненими в квартирах, обрікаючи їх на голодну смерть, не залишаючи навіть шансу на спасіння. Так, таких людей я засуджую. Бо це просто не вкладається в голові, у них людяності не залишилося і краплі.

Війна внесла свої корективи у життя багатьох людей. І як бачимо на практиці доля була невблаганною навіть перед друзями нашими меншими. Дуже хочеться звернутися до всіх власників домашніх тварин: пам′ятайте, вони для нас лише сторінка із життя, а ми для них і є ціле життя.

Малиш. Він сліпий, але на стіл залазить.

Малиш. Він сліпий, але на стіл залазить.

- Чи є нагальна потреба в медикаментах чи харчуванні для тварин?

Своїх собак я годую переважно натуральною їжею. Це каші, які я варю з м′яса та крупи. Тільки коли не встигаю, підгодовую кормом, але все одно кожна тваринка на вечір має по мисці каші. Корм завжди актуальний. Тому на гроші, які вдалось зібрати за допомогою небайдужих, ми закупили корм у Львові та доставили по районам міста людям, які опікаються безпритульними тваринами.

Стосовно медикаментів, то наразі потребуємо препарати для обробки від бліх та кліщів, (майже все-для інфузійного чи в/м введення, тобто, ампули): піростоп, гептрал, глутаргін, тіотриозолін, хлорід натрію 0,9%, реосорбілакт, глюкоза 4%, атоксіл (порошок), ентеросгель (гель), платіфілін, папаверін, метоклопрамід, ондансетрон, нейроксон, атропін, дексаметазон, фуросемід, сульфокамфокаін, вітаміни B6, B12, гепаві-кел, Нуклєо ЦМФ, корглікон, карвеліс (розчин), еуфіллін, цефтріаксон, амоксіцилін, канаміцин, енроксіл, мелоксівет, тетрациклінові мазі ушні та очні, ципрофлоксацинові каплі очні, комірці післяопераційні, шприци ін"єкційні (2мл - багато, 5 мл - багато, 10 мл, 20мл -потроху), системи для крапельниць, катетери внутривенні та підключичні 0,6мм, перев′язочні матеріали − бинти, серветки, пелюшки, перчатки стерильні, хлоргексидин, миючі та дезинфікуючі засоби. Окремим переліком медісон, аседан, релакс, пропофол, тіопентал натрію.

Тому будемо дуже вдячні всім чернігівцям і меценатам за допомогу у придбанні медикаментів для друзів наших менших. Для охочих допомогти додаю реквізити:

Приватбанк, м. Чернігів, МФО 353586, код ЕДРПОУ 36571211, р/р UA133535860000026004060282165.

Карта Приватбанку 5169 3324 0859 0878, оформлена на голову "Зоошанса" Постол Марину Миколаївну – на оплату клініки, медикаментів.

Карта Приватбанку 4731 2191 1595 8955, оформлена на голову "Зоошанса" Постол Марину Миколаївну – допомога в утриманні, харчування.

Контактний телефон: +380935855422.

Авторка: Марія Науменко

Фото: з фотоархіву Марини Постол

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Чернігів #Зоошанс #Марина Постол #собаки #коти #домашні улюбленці #тварини
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...