Російські окупанти двічі вистрілили по будинку з танку: історія дітей-сиріт з Чернігівщини

Четверо дітей через обстріли російських окупантів залишилися в Україні без мами. Двоє дівчаток у родині мають опіки третини тіла. Вони змогли вибратися з будинку, по якому окупанти двічі вистрілили з танка. У тому домі було п‘ятеро людей, але вижили тільки 18-річна Ліля і 14-річна Ніна. Куди повертатися дітям із лікарні і яку мамину настанову хоче виконати Ліля, дізнавайтеся у сюжеті ТСН.

На момент російського вторгнення дівчата були у селі Велика Дорога на Чернігівщині. Туди зайшло окупантів більше, ніж людей живе у селі.

«У нас 567 чоловік населення, а заїхало майже 700. У кожну хату лізли наче собаки. Вони поселились у цій хаті».

Це рідна хата дівчат. В родині четверо дітей. Усіх виховувала одна мама. Двоє – середня сестра і брат – навчалися у Харкові. Коли окупанти зайняли їх дім, пані Ольга з Лілею та Ніною переїхали на край села до своїх друзів. Однак 3 березня туди дійшли два танка та БТРи, і без жодної причини вони зупинилися біля дому.

«Побачила як вони крутили дулом. І вже просто з кухні в дверному отворі побачила хвилю вогню», – згадує Ліля.

По будинку двічі вистрілили з танку, а потім випустили кулеметну чергу. Не вціліло нічого, зруйнована кожна стіна.

У будинку на той момент було п‘ятеро людей: Ніна, Ліля, їх мама Ольга і подружжя Віталій та Людмила. З палаючого будинку вибиралися як могли: через вікна, хто через отвори в стінах.

Ліля вилізла через вікно. Дорослі виходили останніми. На мамі згорів увесь одяг.

Повністю обпечені без одягу на холоді під обстрілами діти і дорослі не могли дістатися до лікарні. Через зруйновані мости і бойові дії до них не могла доїхати «швидка». В шоці вони рухалися в сторону Ніжина.

Ніжин був у повній блокаді. Все, що змогли зробити лікарі, вони зробили. Але у дорослих було понад 80% опіків. У таких ситуаціях, крім шкіри, страждають нирки.

«Дядя Валік помер 10-го, потім 13 березня – мама, 6 квітня – тьотя Люда. Мені здавалося, що все добре. Тобто, ми вилізли, значить ми вижевемо».

Вижили тільки дівчата. У 18-річної Лілі найменше уражена шкіра, хоча 25% тіла в опіках. Попечені і руки, і ноги й обличчя. У Ніни 35% уражень

«Ми змушені були робити специфічні операції, щоб вона залишилася з руками. Декомпресійну некректомію, щоб відпустити сосуди, щоби був кровообіг», – розповів лікар-хірург Ніжинської ЦРЛ Олександр П‘ятковський.

Руки 14-річної дівчинки нині не розгинаються повністю. Після того, як лікарі Ніжина залікують усі рани їй потрібні будуть консультації фахівців та реабілітація, аби зберегти рухомість суглобів.

Із рідних у дівчат залишилася бабуся. Вона стала опікуном для чотирьох дітей.

Середніх дітей – Аню і Юру – після смерті мами забрали рідні до Чехії. Ніна та Ліля не хочуть їхати за кордон. Старша Ліля має намір повернутися додому, але там немає вікон, розбиті двері, опалення і потрібен ремонт.

Дім любила мама. І Ліля дуже хоче виконати її головну установу.

«Говорила, що ми одне ціле, нам потрібно разом триматися. Не кидати один одного», – каже Ліля.

Дівчата дуже вірять у перемогу України. І рано чи пізно зможуть відновити свій рідний дім у прикордонні Чернігівської області. Ліліна мрія, аби батьківський дім був прихистком всіх братів і сестер.

*  *  *

Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.