Побудувати нове життя: постраждалі від війні чернігівці освоюють нові професії

«Важко будувати нове життя, коли дім зруйновано. Важко, але варто», - такі білборди від міністерства оборони України наразі можна побачити у Чернігові. Й, гадаю, саме ця фраза повністю відображає те, що зараз роблять українці.

Зруйновані дома та зруйнована освіта

У лютому-квітні цього року росіяни нанесли Чернігову колосальні руйнування. Крім людських доль, постраждали й будинки та будівлі. Зокрема, постраждав від дій окупантів і Чернігівський професійний будівельний ліцей, основний корпус якого розташовувався на проспекті Миру, недалеко від виїзду з Чернігова у напрямку Гомеля. Тепер частина освітнього процесу ліцею перенесена до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту:

-Хочу подякувати ліцею залізничного транспорту за те, що вони нас прийняли. Приміщень достатньо. В нас є ще окрема майстерня на вулиці Музичній. Тому, гадаю, ми гідно виходимо з положення, - каже заступник директора будівельного ліцею Євгеній Шевченко. – Стосовно реконструкції нашого корпусу – це буде залежати від того, коли Україна здобуде перемогу.

Й, дійсно, освітній процес триває. Зокрема, нещодавно, як раз на базі будівельного та залізничного ліцеїв, стартувала програма короткострокових курсів підготовки майстрів з ремонту житла, яка проходить за підтримки Республіки Польщі та Програми ООН з відновлення та розбудови миру: у будівельному ліцеї тривають двотижневий курс мулярів з основ кам’яної кладки та тритижневий курс основ штукатурних робіт і роботи з гіпсокартоном, а у залізничному ліцеї – двотижневі зайняття з електромонтажу. Для самих учнів навчання за програмою – безкоштовне.

Тарас

Одним з чернігівців, які вирішили отримати новий фах та навчитися роботі з гіпсокартоном, став 19-річний Тарас Овчинников, який до початку широкомасштабної війни, у тому ж будівельному ліцеї, отримав диплом столяра.

У мирний час Тарас жив у Чернігові в районі вулиці Князя Чорного, але російський снаряд влучив у багатоквартирний будинок де він мешкав, частково пошкодивши квартиру. На щастя, у той день самого Тараса вдома не було – у перші дні повномасштабного вторгнення він з родиною виїхав до села Голубичі колишнього Ріпкінського району. На курси ж прийшов, щоб допомогти не тільки собі, а й сусідам:

-Якщо знадобиться, можу допомогти сусідам практичними навичками, які тут здобуду, - каже Тарас про свою мотивацію прийти на навчання.

У групі юнак – наймолодший, але йому не заважає.

-Опанувати нову спеціальність не тяжко, але потрібно багато практики, тому що з першого разу не виходить. Проте, майстер допомагає, каже – як треба зробити. Тож, якщо є велике бажання, можна навчитися, - говорить Тарас.

Анастасія

Напевно, більш драматично склалася доля Анастасії Гавриш:

-У моєї мами було пошкоджено житло. Це стало для нас великою проблемою. Отже прийшла на ці курси, щоб отримати навички та допомогти зробити ремонт, - розповідає Анастасія про те, чому опинилася на курсах.

Будинок на вулиці Харківській (це район Старої Подусівки), в якому вона живе разом з мамою, пошкоджено уламками російської авіабомби: у житлі вибиті вікна та пошкоджена одна зі стін. Вижити родині вдалося тому, що у час авіаудару вони ховалися у підвалі.

До того ж сама Анастасія, через складну ситуацію з працевлаштуванням у військовий час, опинилася без роботи. Тому її мета – не тільки відновити житло, а й отримати нові навички, які можуть допомогти у працевлаштуванні:

-Наше місто дуже постраждало. Тому багато людей хочуть відновити своє житло, але держава не може виділити кошти, щоб допомогти кожному, отже, доводиться щось робити самій. Нас тут навчають на штукатурів – це допоможе мені трохи підлатати стіну – в ній велика тріщина, зможу зробити відкоси на стінах та вікнах… - ділиться планами Анастасія. – Наразі я безробітна, сиджу вдома. Оскільки є така можливість – було грішно нею не скористатися. Тим більше, буде нова спеціальність, якісь старт, від якого можна відштовхнутися, який допоможе допомогти й мені, й сусідам.

Не дивлячись на нетривалий термін навчання, Анастасія зізнається, що у майстерні панує сімейна атмосфера:

-В нас дуже дружня група, тому це для мене як нова сім’я, - відмічає слухачка.

Чи будуть ще такі курси?

-Тут з професії обраний один блок: перетинки з дверними отворами та звичайні перетинки з шумоізоляцією та утепленням. Доводилося пояснювати все з самого початку. Але просуваємося дуже швидко, люді прийшли дуже здібні: з дорослими легше працювати, бо в них більше бажання навчитися та працювати. Ці люді прийшли за тим, щоб виконувати роботу, - каже майстер виробничого навчання майстерні монтажників гіпсокартонних конструкцій Юрій Масаликін.

Після закінчення курсів всі учні отримають сертифікати, які б підтверджували здобути навички.

Але, враховуючи ступінь пошкодження Чернігова, зрозуміло, що бажаючих навчатися будівельним спеціальностям для того, щоб відновити власне житло – більше, ніж могли вмістити три групи:

-Мало хто мав змогу дізнатися про ці курси – зараз сусідам я порозказувала, дехто вже виявив бажання також піти на курси, - розповідає Анастасія Гавриш.

Але чи буде набраний наступний курс – залежатиме від фінансування:

-Буде новий календарний рік, новий фінансовий рік, якщо будуть передбачені кошти, організатори курсів зацікавлені співпрацювати з нами: в нас є програми не тільки по цих напрямках, також готові програми короткострокових курсів зі столярної справи, лицювальників-плиточників… Можливо, в наступному році, за підтримки ПРОООН (програми розвитку ООН, - прим.), ми їх проведемо. Ми, як освітня організація, завжди готові піти на зустріч. Тим більше, що слухачі, які до нас прийшли – дуже сильно про мотивовані та зацікавлені, адже розуміють, що зможуть використовувати отримані навички, - зазначає заступник директора будівельного ліцею Євгеній Шевченко.

Будувати нове життя важко. Але українці мають впоратися з цим складним завданням.