Різдво 25 грудня чи 7 січня: коли святкувати (думки чернігівців)

Ще в жовтні на засіданні Священного синоду Православної церкви України ухвалено рішення «Про можливість звершення богослужіння на честь Різдва Христового за Новоюліанським календарем 25 грудня 2022 року». Одним із аргументів керівництво ПЦУ назвало соціологію, мовляв, самі віряни деяких парафій готові й хочуть святкувати Різдво Христове саме 25 грудня. Зазначимо, що українські православні зазвичай відзначають Різдво 7 січня. Тож рішення Синоду можна вважати офіційним дозволом перенести день свята та відзначати Різдво разом з католиками.

Звісно, це рішення викликало жваве обговорення у соцмережах, парафіях і просто «на вулиці». І якщо вірянам, які ходять у церкву не лише на Пасху та Різдво, напевно, трохи легше ухвалити свідоме рішення, то «просто православні», напевно, заплуталися: коли ж святкувати? А що думають з цього приводу чернігівці: 25 грудня чи 7 січня?

Наталя Кручиніна

Наталя Кручиніна, психологиня, сімейна психотерапевтка, викладачка (скоріше за, ніж проти)

– Насправді я не проти святкувати 25-го. Але вважаю, що це поки що неможливо робити за догматами. Я зараз у Чехії. Тут автокефальна ортодоксальна церква (на мою думку, ми до неї і прийдемо). Служба йде на чеській і старослов’янській (це мова Кирила та Мефодія). І Різдво у них також 7 січня. Це пов’язано з річним циклом богослужіння. У нас так. Але кожен може обирати собі релігію.

Мусульмани між собою не завжди ладнають, але свята у них збігаються. Напевно, є щось інше, що відрізняє їх одне від одного. На жаль, люди не завжди можуть домовитися одне з одним. У цьому питанні треба домовлятися з Богом. Саме Він вирішує, в який день зійде Благодатний вогонь. Ось така моя думка як віруючої людини.

А тепер скажу як психолог. На мій погляд, змінювати віру під час війни – не найкраще рішення. Війна і так руйнує психіку людини. А віра та традиції її хоч якось тримають. Якщо це забрати, суспільство не витримає. Це не я вигадала,про це свідчить історія культури. Ідентичність – дуже важлива. Інколи навіть важливіша за життя. Коли відбувається дисонанс у суспільстві, виникає агресія, яка може розірвати це суспільство на частини.

Любов Потапенко

Любов Потапенко, журналістка (за)

Про народження Сина Божого суперечки виникали в різних суспільствах. Тому існує багато версій і теорій про те, коли ж він народився. Нині дискутує українська громадськість, і це, на мою думку, добре. Адже в такий спосіб активізуються розмови про божественне, високе, вічне, відсуваючи на другий план балачки про те, яка тварина китайського гороскопу уособлюватиме наступний новий рік… Можливо, хтось дізнається те, що колись пропустив.

Коротше – християнська традиція, яка спирається на астрономічний календар, днем народження Христа здавна вважає третій день після зимового сонцестояння 22 грудня. Усе логічно: мудреці побачили нову зірку, народився Ісус, планета почала рух до весни, а потім настав новий рік. Так було в Україні до 30-х років минулого століття, доки радянська влада не переробила календар і церкву на свій лад. Різдво 25 грудня описано в документальній і художній літературі 100-річної давнини.

Різдво ж 7 грудня є непослідовним хоча б тому, що настає… після нового року. Як можна бурхливо святкувати Новий рік в останній суворий тиждень різдвяного посту? Така поведінка була притаманна радянським безбожникам. І нині багато українців, незважаючи на те, що вважають себе ревними християнами, робить так само. Когнітивний дисонанс.

Логічною є така послідовність: наприкінці року відзначаємо Різдво Христове, а потім настає Новий рік. Такої традиції дотримується більшість християн світу. Тому навіщо нам «вигадувати велосипед»?

В’ячеслав Летута

В’ячеслав Летута, депутат Чернігівської міської ради (проти)

– Різниця між григоріанським та юліанським календарем для невіруючих людей – у правильному вираховуванні календарного року, високосних та простих років. Для віруючої людини це питання набагато складніше. Християнин живе у двох площинах – духовному та людському. І кожна має свій часовий вимір, який не завжди збігається. Чому так? Відповідей декілька:

1. Багатовікове літургічне життя. Як було сказано вище, Церква в усій повноті дуже довгий час користувалась для звершення богослужінь єдиним календарем, який вмістив у собі всю повноту богослужбового життя. Тому перехід на новий календар не буде сприйнятий.

2. Сприйняття юліанського календаря як національної ідентичності. Це пам’ять про намагання радянської влади знищити церковне життя в країні (карикатурні власні свята в дні церковних свят, пишне святкування Нового року тощо). Народ підтримував традиції, у тому числі церковні, які мали багатовікову історію, щоб вижити та зберегти себе.

3. Прив’язаність до юліанського календаря традиційного укладу життя народу. Цей календар не суперечить григоріанському як загальнообов’язковому, він допомагає відділити церковне (для віруючих) від державного(як для віруючих, так і невіруючих).

4. Питання щодо святкування має вирішуватися всією повнотою Церкви, а не окремими її частинами. Уклад церковного життя, богослужіння будується лише на соборності Церкви.

Тим, хто полюбляє святкувати Новий рік, напевно, варто знати, що початок року згідно з церковним календарем відбувається восени, а не взимку (як у часи Російської імперії від Петра І, Радянського Союзу) і не навесні (як у давніх слов’ян).

Тому виходить, що одні помісні церкви користуються юліанським календарем, інші – новоюліанським. Це – життя віруючих людей, які будують його на основі канонів і викликів сучасності. Вважаю, що державі не потрібно втручатися в церковні справи. Я та моя родина святкуватимуть Різдво 7 січня.

Підготувала Вікторія Сидорова