Василь Більовщук: забутий лицар Чернігівщини

Нещодавно куратор музею-архіву преси та укладач книги «Справа Василя Стуса» Вахтанг Кіпіані оприлюднив історію про аукціон, на якому за понад 300 тисяч гривень був проданий Хрест Симона Петлюри, котрим був нагороджений уродженець Чернігова, полковник армії УНР Василь Більовщук.

За інформацією музейника, після смерті Більовщука (який в еміграції жив у США та похований у Нью-Йорку) у 1982-му році, його родина передала нагороди військовика на зберігання митрополії УПЦ у США. Але невідомим чином одна з них – Хрест Симона Петлюри першої серії (порядковий номер 118) була виставлена на аукціон й тепер продана:

-Ми не знаємо, хто купив раритет. Але було б добре, щоб ті, кому родини передають святині на зберігання, робили так, щоб такі речі не «гуляли» потім приватними руками і не були джерелом збагачення, - зазначив Вахтанг Кіпіані.

Ми спробували дізнатися хто такий був Василь Більовщук та чи увічнений цей герой у назвах вулиць чи провулків рідного йому Чернігова.

Від сотника до Голови Орденської Ради Ордена Залізного Хреста Армії УНР

Ще наприкінці літа 2022-го року на Валу у Чернігові можна було знайти пам’ятник червоноармійцям, які захопили місто у 1919-му році: «загиблі у бою з гетьманцями та петлюрівцями» – такий напис був на пам’ятнику. А ось інформації про кавалерів Хреста Симона Петлюри у Чернігові набагато менше:

-Я цю людину (Василя Більовщука, - прим.) не знав, й, фактично, ніхто не знав. Виплило це прізвище, тільки тому, що якимось чином виплив Хрест Петлюри, - зізнається представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко. – Чому ми не знали про уродженця Чернігова з армії УНР? Тому що наші співробітники Інституту національної пам’яті, разом з БФ «Героїка» (благодійний фонд, який займається відродженням пам’яті про боротьбу України за Незалежність, - прим.), здається, лише у позаминулому році, завершили аналіз більшості кладовищ США та Канади, на яких були поховані воїні УНР та ЗУНР, які перебували в еміграції. Тоді ми почали писати довідки на кожну людину. Але це сотні й тисячі людей, тож цих довідок зробили лише кілька десятків, отже до Більовщука не дісталися, й не знали про нього. Зараз обидва чоловіки, які були у цьому підрозділі нашого інституту, на фронті.

Як зазначає Сергій Бутко, у списку нагороджених Хрестом Симона Петлюри не вказано, що Василь Більовщук – чернігівець. Це також ускладнило пошуки.

-У списку нагороджених він значиться як сотник армії УНР (це аналог старшого лейтенанта). Тобто бойові дії в Україні він закінчив саме у цьому званні. А ось у матеріалі Кіпіані він вказаний як полковник. Отже, еміграційний уряд, який знаходився в екзилі (еміграції), присвоював Більовщуку наступні воїнські звання й до своєї смерті він дійшов до полковника армії УНР. Тут варто пам’ятати, що 22 серпня 1992-го року відбулася принципова державна подія – президент УНР в екзилі Микола Плав’юк передав усі свої повноваження й клейноди (атрибути влади, - прим.) президенту відновленої української держави Кравчуку. Тобто була визнана спадкоємність України від Української народної республіки. У 2015-му році був прийнятий Закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», в якому йдеться, що борцями за Незалежність України є, у тому числі, офіцери армії УНР і всі військові звання армії УНР та всі державні нагороди УНР сучасна українська держава визнає. Тобто для сучасної України Василь Більовщук є полковником й Хрест Симона Петлюри також є офіційною нагородою, - каже Сергій Бутко.

Цікаво, що в інтернеті можна знайти електронну копію виданої у 1973-му році у Нью-Йорку книги «У 50-річчя Зимового Походу Армії УНР», в якій Василь Більовщук вказаний Головою Орденської Ради Ордена Залізного Хреста Армії УНР. Підтверджень тому, що Більовщук сам брав участь у Зимовому поході немає. Тим не менше, на його могилі, крім Хреста Симона Петлюри, можна знайти зображення Воєнного хреста УНР, згідно зі статутом якого:

«Право одержання й ношення Воєнного Хреста мають ті учасники збройних визвольних змагань, що залишилися до кінця вірні українській державній ідеї і не заплямували вояцької честі ніякими негідними вчинками».

Тож можна стверджувати, що й в еміграції чернігівець пам’ятав своє коріння та вив гідне життя. І не просто гідне. Василь Більовщук є не мало не багато, а лицарем: як зазначає у своєму дослідженні кандидат історичних наукОлександр Кучерук, усі нагороджені орденом мають почесну назву «Лицар «Хреста Симона Петлюри».

Цікаво, що, судячи з порядкового номеру Хреста Симона Петлюри, чернігівець Більовщук отримав виготовлений у Варшаві хрест першої серії (пізніше нагороди відливали у Парижі та США). Всього перша група нагороджених (засідання Ради «Хреста Симона Петлюри» відбулася 10 травня 1937-го року у Варшаві)складалася зі 136 осіб. Хрести першої, «варшавської», серії, один з яких і належав Більовщуку, унікальні ще й тим, що меч та тризуб на Хресті накладні (у той час як більш пізні паризькі та американські хрести були відлити разом з масивом пам’ятного знаку).

-Те, що цей Хрест був переданий на збереження, й, раптом, потрапив на аукціон, а родина про це не знала – це ганьба. Для нас кожен такий орден – важливий історичний артефакт, який доводить, що люді боролися. Це визнання їхніх заслуг перед українським народом. Цей Хрест – дійсно дуже цінна річ, - зазначає Сергій Бутко.

Судячи з того, що покупець Хреста, що належав Василю Більовщуку, невідомий, скоріш за все нагорода потрапила у приватну колекцію й назавжди (або на довгі роки) втрачена для широкого загалу. Але хотілося б вірити, що втрата пам’ятної речі Василя Більовщука допоможе відродженню пам’яті про нього: сподіваємося, що історики дослідять шлях чернігівського полковника УНР Більовщука, а його іменем назвуть вулицю чи хоча б провулок на рідній Чернігівщині. Наразі триває процес дерусифікації топонімів, тож поява вулиці Більовщука замість, скажімо, вулиці Мозирської – на часі.

* * * 
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.