• Головна
  • Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів
15:13, 2 лютого 2023 р.

Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів

Попри ворожий натиск, авіаудари і постійні артилерійські обстріли, руйнування та жертви серед містян, українським Силам оборони вдалося не допустити ворога у Чернігів. А згодом і відтіснити угруповання противника за державний кордон. Це є результатом мужності й наполегливої бойової роботи захисників обласного центру, яких усебічно підтримували місцеві громадяни.

Про це повідомляє Департамент комунікації МВС України.

Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів, фото-1

Ніхто не очікував настільки активної й масштабної фази наступу росіян по всім рубежам

Серед оборонців міста на Десні були і нацгвардійці однієї з військових частин Північного ОТО НГУ під командуванням полковника Ігоря Оринка.

Ігор Сергійович народився на Харківщині й продовжив офіцерську династію. Його батько – військовий льотчик армійської авіації, дід теж був офіцером. У дитинстві через татову службу сім’я часто змінювала гарнізони, зокрема і за кордоном – Німеччина, Угорщина, Литва. Щойно Радянський Союз розпався, Оринки повернулися в рідну Україну, а батько продовжив кар’єру вже в Чугуєві. Хотів наслідувати його приклад й Ігор, бо мріяв бути льотчиком, але трішки підвело здоров’я, відтак увагу у виборі професії переніс на тодішні Внутрішні війська. Все тому, що в сусідній Башкирівці дислокувався підрозділ ВВ, він туди навідувався – дуже імпонував образ підтягнутих хлопців у беретах. Та й у Харкові їхній профільний виш запрошував молодь за курсантську парту. Тобто, все так склалося, що за чотири роки Ігор Оринко став лейтенантом і був призначений у столичну військову частину.

– У 2019-му вирішив змінити гарнізон і перевівся до Чернігова, де очолив частину, основною спеціалізацією якої є охорона громадського порядку та конвоювання. Якщо згадувати атмосферу наприкінці 2021-го, то насправді ніхто не очікував настільки активної й масштабної фази наступу росіян по всім рубежам. Ми готувалися до дещо іншого сценарію. Тоді саме відбувалися провокації на білорусько-польському кордоні за участі нелегальних мігрантів. Наш підрозділ відпрацьовував відповідь на ймовірні негаразди, пов’язані саме з цією штучною кризою. Зокрема, це спільні із ЗСУ, прикордонниками, поліцією та СБУ заходи з недопущення прориву нелегалів з боку Білорусі. Звісно, моделювали і елементи відсічі ворожої збройної агресії, але як ви зрозуміли, на вістрі підготовки був інший аспект, - розповідає Ігор Оринко про час, що передував російській агресії.

Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів, фото-2

…У суспільстві витало тягуче відчуття чогось недоброго. В медіа різні авторитетні експерти, особливо іноземні, повторювали тезу про реальну загрозу повноцінної війни з росією. Цілком природно, що багатьом не хотілося вірити у це суще варварство, яке пророкували знавці теми, які мали серйозні інсайди. Розраховували, що загострення стосуватиметься максимум східних теренів, добре укріплених протягом останніх восьми років.

- Судячи навіть по нашому військовому колективу – ніхто нікуди не виїздив, не вивозив куди подалі рідню, попри тривожні новини. Всі залишалися в Чернігові. Все змінилося за день-два, коли активні бойові дії стрімко наблизилися до міста, - розповідає полковник Оринко.

Коли в Білорусі позаторік восени стартували спільні з росіянами навчання «Захід-2021», на півночі України теж розпочалися безпекові маневри, коли підрозділи ЗСУ, СБУ і Нацгвардії виходили на певні рубежі. Напевно, це відіграло позитивну роль для чернігівського напряму, адже деякі підрозділи, зокрема 1-ої танкової бригади, тоді розташували на позиціях дещо ближче до кордону, що вплинуло на спроможність відбити наступ ворога.

Бетонні блоки витягнули на злітку аеродрому, щоби ворог не скористався її смугами

…Ранок 24 лютого. Чергова служба доповіла Ігорю Сергійовичу, що на прикордонний пункт «Дніпровське» з коптера росіяни скинули гранату і є перші поранені прикордонники. Гвардійці одразу ж встановили постійний обмін інформацією з вартовими кордону.

Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів, фото-3

Командир підняв частину і привів її у повну бойову готовність. Співрозмовник каже: вони чітко знали, що робити. Адже саме цей варіант, «в який не вірилося», військові теж неодноразово відпрацьовували й тому почали діяти за відомим алгоритмом. Найголовніше у цей час – зробити все для організації належного стану бойової функціональності військового колективу. Далі – одержання озброєння та боєприпасів, вихід техніки у визначений район розгортання й намічені рубежі. Все відпрацювали без паніки і хаосу – крок за кроком. На подив офіцера, їм навіть вдалося вклалися у терміни, значно менші визначених для таких задач керівними директивами й наказами.

– На нашому напрямку майже одразу почалися бойові дії і ми виконували завдання з оборони. Найголовнішим з них тоді стало зайняття аеродрому «Півці» північніше Чернігова. Перша ротна тактична група частини висунулася туди і зайняла там позиції, аби готувати фортифікації. Зокрема, ми витягнули бетонні блоки на злітку, щоби ворог не скористався її смугами за призначенням, - пригадує перші дні російського наступу оборонець міста.

Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів, фото-4

Спочатку ворог «прощупував» наші редути, а їхні колони попервах йшли без значного вогневого впливу. Деякі колони були настільки великими, що аби проїхати, їм треба було до 40 хвилин часу. Напевно, вони мали впевненість, що суттєвого спротиву від українців не варто очікувати. Імовірно, то був концепт витиснення наших сил, які за задумом російського Генштабу просто у шоковому стані відступатимуть. Але ближче до Чернігова картина змінилася. Уже на підступах до «Півців» окупант почав застосовувати важку бронетехніку. А наступної доби до нацгвардійців підтягнулося підкріплення з 1-ої окремої танкової Сіверської бригади. Разом побратими щоразу відбивати спроби противника висунутися на панцирниках з лісосмуг.

Щойно ворог перетне державний рубіж з Білоруссю, одразу почнеться його утилізація

26 лютого гвардійці перемістилися для заняття оборони по периметру кільцевої дороги довкола Чернігова. Це була, власне, перша лінія північної фортеці, як згодом почали називати місто. Саме на кільцевій танкісти ЗСУ підбили перший російський танк. Він виявився командирським. Там перебував ворожий комбат. Вдалося узяти його в полон, а механік-водій загинув. Упіймати офіцера допомогли місцеві люди, які розповіли, що з ворожої машини хтось вискочив і одразу взявся переховуватися у приватному секторі. Бійці НГУ відпрацювали цю інформацію й уполонили командира батальйону та навідника панцирника на додачу.

Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів, фото-5

– З перших днів нам несли теплий одяг, одягала, чай, наїдки різні, хоч у принципі і так усього вистачало. Але саме усвідомлення такої от підтримки і солідарності дуже надихало в умовах війни. Ми розуміли, що нам є за кого воювати, і це неабияк піднімало настрій та бойовий дух, – добрим словом згадує командир допомогу чернігівців у той гарячий період оборони міста.

Коли у квітні ворог відкотився за межу держкордону, то пішли і всі його сили, що навколо Чернігова становили приблизно 20 тисяч «багнетів» - якби їх тут не зупинили, вони могли і пішли б далі на столицю. Співрозмовник відзначив підлеглих, які швидко вчилися воювати у бойовій обстановці, коли навіть старенькі БТРи чи РПГ у вмілих руках ставали ефективною зброєю.

Після деокупації регіону спливли всілякі жахливі речі й злочини, що встигли накоїти вояки путіна за цей відносно невеликий час. Ігор Оринко розповідає, як у населених пунктах на їхньому напрямку, що опинилися під окупацією, мародерили буряти та якути. Приміром, у селі Ягідному вони людей зігнали в один підвал у клубі. Там люди кілька тижнів перебували, стоячи без всілякої підтримки життєзабезпечення, що поза межами засад гуманізму.

Як Нацгвардії з побратимами із ЗСУ вдалося утримати «північну фортецю» - Чернігів, фото-6

У квітні частина Оринка поступово перенацілилися на організацію служби на блокпостах, патрулювання Чернігова, охорону об’єктів, тобто на завдання, саме притаманні Нацгвардії.

Щодо потенційної загрози з Білорусі, він запевняє: Сили оборони та безпеки нині готові до різних сценаріїв. Уже збудовано кілька ешелонів оборони на загрозливих напрямках по всьому нашому північному кордону. Щойно ворог перетне державний рубіж, одразу почнеться його утилізація.

На запитання «Що робитимете після війни?», полковник Ігор Оринко зізнався, що мріє поїхати з сім’єю десь відпочити. А далі - знову служба і вдосконалення та розвиток свого підрозділу.

*  *  *

Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#оборона Чернігова #Нацгвардія #Ігор Оринко
Оголошення
live comments feed...