«Процес горювання прискорити не можливо»

Самодопомога. Майже щодня ми, на жаль, отримуємо новини про втрати на фронті. Про те, як проводжають синів і дочок України в різних містах, селах і громадах. Це чиїсь найрідніші діти, кохані чоловіки та дружини, брати й сестри, найкращі батьки, куми, сусіди, колеги. Тож фактично кожен з нас або зараз переживає це горе, або поруч є люди, які втратили найрідніших. Як же можемо допомогти собі та іншим? За консультацією ми звернулися до психологині, гештальт-терапевтки, тренерки ХІГіП Інги Субботіної.

Інга Субботіна

Переживання горя на самоті може стати дуже важким випробуванням навіть для сильної людини. Переважна більшість людей у стані горя потребує не стільки професійної допомоги, скільки звичайної підтримки з боку близьких. Дбайливість, необхідні слова, просте мовчазне перебування поруч здатні зробити біль близької людини посильним для неї. Однак, перш ніж допомагати, слід зважено оцінити власні сили.

Нічого страшного, якщо ви не можете підтримати людину прямо зараз. Ви теж переживаєте складну життєву ситуацію. Краще зовсім не допомагати, ніж симулювати співчуття. Якщо ви впевнені у своїх силах, і вирішили підтримати, не забувайте про себе. Висловлюючи співчуття, чітко розділяйте свій та чужий стан, аби теж не потрапляти в травму.

Після отримання болісної звістки, часто буває складно повірити в реальність події. Найбільшою небезпекою цього етапу проживання горя є те, що людина майже не відчуває почуттів чи емоцій. В цей час важливо бути поруч, багато слухати, підтримувати розмови про втрату, допомагати її усвідомити.

Не треба робити якісь «правильні» речі, будь-яке проживання горя є правильним. Тому утримайтеся від порад і рекомендацій. Також не варто казати: «Тримайся!», «Я тебе розумію», «Час лікує» тощо. Краще скажіть: «Я поряд», «Те, що з тобою трапилося, справді жахливо», «Мені дуже шкода», «Я співчуваю та горюю разом з тобою», «Ти можеш звернутися до мене в будь-який час». І будьте готові слухати, слухати та ще раз слухати.

Часто на зміну запереченню приходить злість, роздратування. Злість може бути спрямована на весь світ: на тих, хто приніс сумну звістку; на лікарів, які не змогли допомогти; на тих, хто вижив; на себе; навіть на померлу чи загиблу людину.

В цей час ви можете допомогти людині висловити свої почуття екологічним способом. Наприклад, нехай вона покричить, позлиться (не зупиняйте її в цьому, але і не підтримуйте), нехай поб’є подушки або боксерську грушу, наведе порядок в квартирі та повикидає старі речі. Не заспокоюйте, дайте можливість людині вільно виражати свої почуття: обурюватися і скаржитися, каятися і плакати. Якщо є винні в цій ситуації, допоможіть їх знайти. Якщо людина через злість втрачає важливі соціальні контакти, візьміть на себе роль посередника.

І, знову-таки, раджу бути терплячими та слухати все, з чим готова ділитися близька вам людина. Якщо на цій стадії виникає порушення сну, зверніться до лікаря, нехай призначить легкі заспокійливі або снодійне.

Іноді у людини може виявитися «магічне» мислення. Вона ризикує потрапити до секти або до рук «цілителів», ворожок чи «магів». Важливо залишатися поруч та заохочувати думки про незворотність ситуації.

Однією з найважчих і довготривалих є фаза депресії. Під час депресії людям властиво заглиблюватися в себе та втрачати контакт з оточенням.

На стадії депресії приходить розуміння ситуації та усвідомлення масштабу події, тому людині необхідна максимальна підтримка. В цей період людина навпаки намагається відмовитися від будь-якого спілкування, тому не намагайтеся бути занадто нав’язливими. Запитайте, яка підтримка потрібна, щоб не робити того, що дратуватиме. В цей час не варто квапити людину, тягнути її на вечірки та прогулянки. Дозвольте людині побути у цьому стані, не кажіть: «Припини думати про це!» , «Потрібно рухатися вперед!», «Зберися!».

Як і на попередніх стадіях, продовжуйте підтримувати людину морально та фізично. Наприклад, допоможіть їй закупити продукти або просто побудьте поруч. Треба заохочувати людину проговорювати свої почуття та емоції. Запропонуйте людині хоча б трохи відновити колишню активність, спробувати зайтися тим, що раніше приносило задоволення. Якщо стан близької вам людини не покращується - це привід звернутися до лікаря. Можливо, потрібна медикаментозна підтримка.

Виходом з депресії є стадія прийняття горя. Саме в цей період людина може переоцінити життя та знайти в ньому новий сенс. Біль на цьому етапі повністю не вщухає, але людина вчиться жити не провалюючись у свій біль. Людина повертається до роботи, спілкування, захоплень. Часто їй хочеться щось змінити у своєму житті. Важливо не квапити, але й занадто не опікати людину. Нехай вона бере на себе більше обов'язків та завдань. Підтримайте її у пошуках нових цілей та смислів.

Зверніть увагу на те, що горювання - це тривалий процес, прискорити його неможливо. У середньому людина проходить усі етапи горювання за 1–1,5 року. Однак цей шлях може бути нерівномірним. Людина, яка горює, може перескакувати стадії, проходити їх у своєму порядку та темпі. До того ж, вона може перебувати на тій самій стадії декілька разів. Кожен переживає горе по-своєму, навіть якщо іноді можна вивести якісь закономірності.

Просто будьте поруч, будьте уважні, будьте чуйні – і до себе, і до близької людини.

*  *  *

Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.