Леонід Глібов: поет, байкар, громадський діяч

Нещодавно ми розповідали про ініціативу щодо перейменування обласної універсальної наукової бібліотеки, яка носить ім’я Короленка. Колектив закладу пропонує присвоїти бібліотеці ім’я видатного чернігівця – поета-байкаря та громадського діяча Леоніда Глібова. Тож варто познайомитися з ним ближче.

Почав писати ще в гімназичні роки

Майбутній байкар народився в селі Веселий Поділ Хорольського повіту Полтавської губернії (тепер Полтавська область). Батько Леоніда Іван Назарович Глібов працював управителем кінських табунів у маєтку місцевого поміщика Гаврила Родзянка. Дитинство хлопця пройшло в селі Горби Кременчуцького повіту, куди його батька перевели на роботу.

Початкову освіту здобув удома з допомогою матері, а далі вступив до Полтавської гімназії. Саме в Полтаві вийшла друком дебютна поетична збірка Глібова «Стихотворения Леонида Глебова» (1847).

Продовжив здобувати освіту в Ніжинському юридичному ліцеї, де навчався впродовж 1849–1855 років. Саме тут почав писати реалістичні байки та ліричні вірші, які друкував у газеті «Черниговские губернские ведомости». У Ніжині Глібов закохався та одружився із донькою місцевого священника Парасковією Бордонос, у шлюбі народилася донька Лідія. Пізніше деякий час працював учителем історії та географії на Поділлі, а з 1858 року – у Чернігівській гімназії.

Громадська діяльність та особисте життя

У нашому місті Леонід Іванович увійшов до кола місцевої прогресивної інтелігенції. Став видавцем і редактором тижневика «Черниговский листок» (1861–1863). На його сторінках часто з’являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. Врешті, видання було закрито за публікацію антиурядових матеріалів. У 1863 році Глібов потрапив під репресії поліцейських органів за зв’язок із членами підпільної організації «Земля і воля», був висланий з Чернігова до Ніжина.

У Ніжині Глібова позбавили права займатися педагогічною діяльністю, встановили за ним жорсткий поліцейський нагляд. Утім уже за два роки він добився повернення до Чернігова та влаштувався на дрібну чиновницьку посаду в канцелярії місцевого губернатора. З 1867 року переходить на посаду завідувача земської друкарні, де працює до кінця свого життя. Він брав участь у виданні популярної літератури та долучався до організації недільних шкіл.

У житті Глібова були й особисті трагедії. Спочатку померла його 7-річна донька Лідія. Щоб розважити тугу Глібова, родина Лизогубів запросила його на гостини до затишного маєтку в Седневі, де поет поступово повернувся до нормального життя та отримав натхнення для подальшої творчості (саме там з-під пера Глібова вийшов вірш «Журба», про який мова піде нижче).

Його подружнє життя складно назвати щасливим. За характером спокійний і меланхолійний, Глібов був протилежністю своїй темпераментній емоційній дружини Парасковії. Терпів і прощав подружні зради. Дружині Глібова приписують романи із письменником Пантелеймоном Кулішем та землеміром – учасником революційної організації «Земля і воля» Іваном Андрущенком. Вона таки повернулася до чоловіка, проте померла в доволі молодому віці.

Після смерті дружини Глібов тривалий час уникав кохання, але вже у зрілому віці одружився зі своєю економкою Парасковією Барановою. Пара виховувала сина дружини від першого шлюбу, а пізніше в них народився син Сергій. На жаль, він помер ще немовлям. І це теж був удар для письменника.

Літературний спадок

Як ми вже згадували, першу пробу пера Глібов здійснив російською мовою. На початку 50-х років XIX століття він почав писати українською. У поезіях Глібова «У степу», «Над Дніпром» та низці інших яскраво звучать волелюбні мотиви.

Фактично саме він започаткував жанр віршованого фейлетону, пробував свої сили у прозі та драматургії. Проте найбільш відомий широкому загалу саме як байкар. Створив понад 100 зразків цього жанру. Перша збірка байок Леоніда Івановича, яка вийшла в 1863 році в Києві, включала 36 творів, проте майже весь наклад видання було вилучено та знищено внаслідок дії сумнозвісного Валуєвського циркуляра. Нагадаємо, що той майже повністю забороняв видання книг українською мовою. Друга й третя збірки (1872 і 1882) були фактично розширеними версіями першої збірки, проте саме вони закріпили за Глібовим славу видатного байкаря.

У своїх творах він викривав та висміював певні явища суспільно-політичного та соціально-економічного життя тодішньої Російської імперії. Видати інші збірки йому не вдалося через активну протидію цензури. Між іншим, Глібов здобув визнання і як дитячий письменник. Загалом його твори органічно поєднують гумор і лірику. Вірші Глібова «Журба» («Стоїть гора високая», написано під час перебування в Седневі 1859 року), «Вечір», «Скажіть мені правду, добрі люди», «Летить голуб понад морем» стали популярними піснями та романсами.

Могила Леоніда Глібова у Чернігова

Пам’ятні локації

У нашому місті Глібов жив на вулиці Шосейній (тепер проспект Миру, територія зеленої зони на колишній Алеї Героїв). Прикро, але його будинок до наших часів не зберігся (зруйнований від час Другої світової війни). За описом, це був одноповерховий тривіконний дерев’яний будинок на високому цегляному цоколі. Зараз на місці будинку Глібова побачимо меморіальний знак у вигляді брили червоного граніту, у центрі якої плита з чорного лабрадориту – стилізована книга з меморіальним надписом.

Альтанка

Земний шлях нашого видатного земляка завершився 10 листопада 1893 року, його було поховано на території Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. Перший надгробок на могилі Глібова встановлено в 1899 році у вигляді біломармурового обеліска, завершеного хрестом з портретом поета. На протилежному боці обеліска викарбувано рядки Володимира Самійленка «…Не вмре поет у пам’яті людській. Згадаєм ми тебе в недоленьці лихій і в кращий час нової долі!». У 1939 році надгробок замінили бюстом Леоніда Глібова на прямокутному постаменті із сірого граніту.

Ще однією відомою пам’ятною локацією є славнозвісна альтанка Глібова у смт Седнів Чернігівського району. Вона з’явилася в парку садиби Лизогубів ще в першій половині XIX століття (у стилі популярного тоді класицизму у вигляді восьмиколонної ротонди) на схилі високого пагорбу над річкою Снов. Гостюючи в родини Лизогубів, Леонід Глібов любив відпочивати в цій альтанці. На альтанці в 1960 році встановлено мармурову меморіальну дошку. А неподалік альтанки в парку побачимо скульптуру поета-байкаря. Через активні зсуви ґрунту кілька років тому виникла загроза руйнації альтанки, тож регіональна та місцева влада розробляли плани заходів зі збереження пам’ятки. Сподіваємося, що до їхньої подальшої реалізації повернуться після перемоги України у війні.

У 70-х роках XX століття на честь Леоніда Глібова відкрито меморіальну дошку на фасаді будівлі колишньої Чернігівської класичної чоловічої гімназії (зараз Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського). Що ж до назв вулиць, то ім’я Глібова має одна з вулиць приватного житлового сектору в мікрорайоні Нова Подусівка.

Андрій Подвербний