Чи має право на існування 8 березня? Думки чернігівців

В свідомості людей середнього та старшого віку міцно закріпилося, що 8 березня – «свято жінок, весни та краси». Чи насправді це так? Чи дійсно це свято? І чи можна стверджувати, що воно радянське?

За визначенням, яке знаходимо в Вікіпедії, 8 березня - Міжнаро́дний жіно́чий день (англ. International Women's Day). А повна назва - Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир (рішенням ООН від 1977 року). Що в цій назві свідчить про свято?

Отже, головний сенс Міжнародного жіночого дня - рух за права людини та права жінок, привернення уваги до таких питань, як гендерна рівність, сексизм, репродуктивні права та насильство щодо жінок. Чи можемо стверджувати, що нам у цих сферах є, що святкувати?

Так, у Радянському Союзі цей день був державним святом і вихідним днем. Але акценти від «боротьби за права жінок» змістилися на «свято жіночності, краси й весни». Відбулася підміна понять. І це робили свідомо, аби суспільство менше замислювалося про дискримінацію жінок, про «скляну стелю», гендерно зумовлене насильство у різних проявах тощо.

Чи є це свято радянським? Знову ж таки, Вікіпедія зазначає, що вперше «Національний день жінки» відзначили 28 лютого 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Наступного року, натхненні цим прикладом, учасниці Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції в Копенгагені вирішили за зразком Міжнародного дня праці відзначати «День жінок», присвячений, передусім, боротьбі за здобуття жінками виборчих прав.

19 березня 1911 року в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині й Швейцарії уперше пройшов Міжнародний жіночий день, який далі відзначався в різні дні наприкінці лютого чи на початку березня. З початку 1920-х років у Радянському Союзі затвердилась дата 8 березня (чому саме вона – теж є різні версії).

Буквально нещодавно деякі українські народні обранці вирішили, що це «свято застаріло». Тому пропонують викреслити зі святкового календаря 8 березня, 1 травня та День Перемоги. Про це йдеться у законопроєкті №9009, що зареєстрований у Верховній Раді.

Натомість пропонують додати:

• 25 лютого - День української жінки (День українки), адже в цей день народилася Леся Українка;
• 9 березня - Шевченків день (День народження Тараса Шевченка);
• друга неділя травня - День матері.

Що думають чернігівці з приводу саме 8 березня – поховати його чи реанімувати?

Сергій Воробйов, підприємець, громадський діяч, а нині – військовий:

- Я вже давно, років 10, негативно ставлюся до "свята" 8 березня. Я розумію Міжнародний жіночий день як комуністичне свято. А все комуністичне та совєцькє мені огидне, токсичне та прокляте. В найближчому оточенні я вітав жінок 1 Березня з Днем Весни. Зараз нам пропонують 25 лютого на підставі того, що це день народження Лесі Українки. Уявімо, як це виглядатиме.

- Кохана, вітаю тебе з днем народження Лесі.

- Якої такої Лесі?

- Ну, Лесі Українки.

- Добре, хоч не Каті – твоєї колишньої.

Я пропоную не прив'язувати жіночий день до Лесі Українки. По-перше, щоб не розмивати саме її день народження. Щоб залишилося її свято з літературними вечорами. Хай краще це буде якийсь день української літератури. По-друге, щоб контекст жіночого дня не розмивався. Адже у нас же багатонаціональна країна. Що тоді робити татарам, білорусам, ромам? Чому не з їх культури взяли базу для свята? Мені все ж таки більше подобається жіночій день 1 березня. Це початок весни, це романтичніше. Для мене це було б природнім.

Лариса Коптєва, музикантка, викладачка:

- Я думаю, що 8 березня нам потрібне! Але моя думка може бути упередженою, адже я жінка такої генерації, котра прожила з цим святом майже половину життя. Для мене це щасливі спогади про квіти та подарунки від батька для мами та доньок. Атмосфера родинного тепла, затишку, любові. З цього свята для мене починається Весна та передчуття щасливих моментів пікніків, літнього відпочинку, відпустки!

Сергій Колотуша, гід-екскурсовод:

- Я ставлюся до 8 березня досить нейтрально. Наскільки пам'ятаю з історії, це свято з'явилося на знак солідарності в боротьбі жінок за рівні права та умови праці, що в ту далеку епоху було досить актуально. Часи змінюються, отже, якщо в нашому суспільстві є запит на відміну цього свята (або його перенесення на день народження Лесі Українки) - нам залишається тільки прийняти це як нову реальність.

Ганна Чепурна, психологиня, викладачка:

- Кілька днів тому я зайшла до квіткової крамнички, бо дуже захотілося букетик тюльпанів або білу бегонію в горщику. «Завозу поки нема, - сказала мені продавчиня, посміхнулась і урочисто заявила - Чекайте 8 березня, хай вам подарують».

Між іншим, історично 8 березня було визначене рішенням ООН як Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир. Відповідно, в самій назві має феміністичний контекст. Тобто в назві закладене моє право купити собі самостійно тюльпани чи отримати в подарунок тоді, коли я хочу.

Проте в радянській традиції воно перетворилось на анекдотичне: «Мовчи, жінко, твій день - 8 березня». Повномасштабна війна все ж прискорила позбавлення від радянських традицій і бажання святкувати щось, що святкують у росії.

…Так сталося, що саме 8 березня ми змогли евакуюватися з міста, і на кожному блокпості отримували троянди від наших захисників. Це було дуже щиро, це було щось неймовірне!

Зміна наших сенсів і переоцінка цінностей обов’язково змінює і ставлення до життя і до свят. Мені здається, ми відходимо від радянської традиції святкування до більш глибокої традиції вшанування. Хочеться низько вклонитися матерям, чиї діти захищають нашу землю, обійняти подруг, які нас підтримували, подякувати волонтеркам в евакуації, які прихистили як рідних тисячі українських жінок з переляканими діточками. Перемоги, весни та краси усім нам!

До слова, у великих містах України 8 березня традиційно проходили марші за права жінок. Їх учасники та учасниці вимагали ратифікувати в Україні Стамбульську конвенцію про запобігання насильства щодо жінок і не тільки. Лише повномасштабне вторгнення та тиск світової спільноти підштовхнули Верховну Раду до ратифікації, що відкладалася більш ніж 10 років (з листопада 2011 року, коли Україна як одна з авторок Стамбульської Конвенції її підписала). А депутати ухвалили тільки 20 червня 2022 року. Отже, так, наше суспільство-таки змінюється.

Підготувала Вікторія Сидорова