Вулиця Мстиславська: мінливий символ Чернігова

Логіку чернігівських вулиць іноді складно зрозуміти. Наприклад: чому вулиця Доценка, починаючись від перетину з проспектом Лук’яненка (колишньою вулицею Рокосовського) вже за кілька сотень метрів різко уходить праворуч, у той час як, якщо пройти прямо – то вже буде інша вулиця – Космонавтів? Або куди на П’яті кутах «зникає» проспект Перемоги й чому він потім знов «з’являється» біля стоматполіклініки?..

Й якщо корінні чернігівці вже звикли до нестандартності своїх вулиць, то для приїжджого це може стати проблемою. Ще у 2017-му році, невдовзі після того як автор цього матеріалу переїхав до Чернігова, поки на проспекті Миру проводили ремонт, гадалося, що буде зручно об’їжджати місце ремонту вулицею Мстиславською. Вже за фактом, зі здивуванням дізнався, що це неможливо…

Чому вона така?

Наразі Мстиславська починається від Молодіжного театру. Але… вже тут починається «але», адже будинок за адресою Мстиславська, 2 знаходиться за кілька сотень метрів від початку вулиці – на Валу (це так званий «будинок архієпископа» де зараз розташовується обласний державний архів).

Більш-менш прямо вулиця Мстиславська йде до 19-ої школи (школа також знаходиться на Мстиславській, але прямого проїзду крізь її територію немає), після чого вулиця тягнеться до фабрики «Стріла» й… зникає, з’являючися знову між зупинкою «вулиця Небаби» та 11-ою школою.

-Це пов’язано з тим, що в нас ніколи не було нормального генерального архітектора. До того ж, якщо вулиця йшла приватною забудовою, цим розпоряджалися архітектори районів – Деснянського та Новозаводського. В районі вулиці Мстиславської знаходиться промзона. Якщо хтось, пов’язаний з владою, вирішував побудуватися, йому виділяли земельну ділянку. Створити нову вулицю – проблемно, тож присвоювали номер існуючої вулиці, - розповідає екс-депутат Чернігівської міської ради, а нині член робочої групи з перейменувань вулиць при міському управлінні культури і туризму Сергій Соломаха. – Мстиславська закінчується промзоною, куди вклинили кілька приватних будинків. Не виключаю, що там могла бути самозабудова. У 50-60-х роках люді захоплювали землю. Але, як тільки вони ставили піч та починали топити – вже знести було не можна.

Багатоповерхівки: початок

Перша частина Мстиславської (до 19-ої школи) – це, переважно, багатоповерхівки.

Тут, неподалік шкільного паркану, зустрічаємо пана Олександра, який вигулює собаку Віліка («Він старенький, 14-й рік пішов», - каже про свого улюбленця пан Олександр):

-В принципі, з ЖКГ в нас все у порядку, дороги – наче, теж, магазини поруч, тож ніяких проблем, - говорить про те, чи турбує зараз щось мешканців цієї частини Мстиславської пан Олександр. - Ван проблем (від англійського «one problem», - прим.) – грошей немає.

Але біля будинку, де ми розмовляємо, можна побачити типову чернігівську картину воєнного часу: з одного боку бетонна скульптура корабля з написом «Дружба», а буквально навпроти… розстріляна «Газелька»:

-Прильоти в нас були. Я був тут. В мене третій поверх, гадав, якщо проб’є ще шість поверхів (будинок пана Олександра 9-поверховий, - прим.), то… Людей було мало, але люді постійно бігали до підвалу. В нас на восьмий поверх був прильот «Града» (ми з сином як раз вже лежали, збиралися спати), пробило перекриття між поверхами. Дякуємо Богові, обійшлося без вибуху. Газу після цього не було дні 3-4, - згадує події лютого-квітня 2022-го пан Олександр.

Приватний сектор: центр

Після 19-ої школи на Мстиславській починається приватний сектор, який впирається у фабрику «Стріла». Й хоча свою сучасну назву вулиця носить ще з 2001 року (тобто вже 22 роки – ціле життя), на деяких будинках тут досі написано «вул. ім. Фрунзе» (так Мстиславську звали з 1928-го по 2001-й).

Після «Стріли» вулиця впирається у гаражі, втрачаючи свою цілісність.

Спроба пройти Комунальним провулком (він проходить між фабрикою та гаражами) для автора цього матеріалу успіхом не увінчалася: журналіст вийшов на П’ятницьку, після чого довелося повертатися майже до Градецького й заходити з іншого боку – через провулок Олени Білевич (який, якщо вірити табличкам на будинках, раніше звався провулком Чернігівським). Дорога тут ґрунтова. А, враховуючи весну, місцями шлях лише вгадується (шкода, що не взяв на цей матеріал гумові чоботи).

Через вузький прохід, в якому стоять квіти (вже потім місцеві розкажуть, що тут російський снаряд вбив жінку) вдалося «виповзти» на вулицю Олени Білевич, а звідти – на Мстиславську.

Тут, хоча й подовжується приватний сектор, дорога вже не ґрунтова – асфальт.

-Живу тут більше 50 років. Минулого року тут було дуже небезпечно. Я трохи недочуваю, але два рази так бахнуло, що підлога у кімнаті підстрибнула, вибило скло у вікнах (гарно, що підказали нам їх заклеїти скотчем). Я вирішила, що буду вдома. Як раз перед початком широкомасштабного вторгнення я впала. До того ж я – інвалід першої групи, адже погано бачу й чути стала зовсім погано, - згадує місцева мешканка Ольга Петрівна. – У мирний час жили з донькою та онучкою. Зараз вони у Закарпатті – там безпечніше. Я не хотіла їхати – хто там буде за мною дивитися? А тут я підлогу протерла, намагаюся потроху (хазяйнувати у будинку, - прим.)…

Як каже пенсіонерка, вікна вона вставляла за власний рахунок, бо тоді й не знала, про програму від міської ради чи про допомогу волонтерів.

-В нас все летіло з боку городів. В мене мамі 91 рік, тож ми з квартирі під час обстрілів приїхали сюди, тут сиділи. Вирішили, що тут безпечніше за квартиру, - говорить про події лютого-квітня 2022-го року сусідка Ольги Петрівни пані Надія, та ділиться проблемами. – Нам потрібно заробити ямку, бо люк вже провалюється.

За словами панянок, ремонт асфальтового покриття навколо каналізаційного люку, котрий загрожує провалитися, єдина проблема їх ділянки Мстиславської (хоча трохи ближче до вулиці Героїв Чорнобиля складно не помітити ями у асфальті).

Багатоповерхівки: кінець

Закінчується Мстиславська, впираючись у вулицю Льотну. Тут знову, як й на початку вулиці, превалюють багатоповерхівки, у дворах яких на деревах сидять… коти.

-Ми хочемо тільки миру, й більше нічого. Головне – щоб війна закінчилася. Під час обстрілів були тут, сиділи у підвалі – куди нам дітися, пенсіонерам? Було дуже страшно. Стріляли, хати трохи порозбивали, всі вікна повибивали. Зараз голова нашого ОСББ каже, що отримав генератори та лавки (для укриттів, по міській програмі, - прим.), - розповідають пані Людмила та пані Катерина.

Трохи далі, біля патріотичної синьо-жовтої двері під’їзду, зустрічаємося з паном Володимиром та пані Лесею:

-Пенсії нуль. Сьогодні син подивився – мені нуль. 40 років стажу на бульдозері, а ось, не буде, - розповідає про свої проблеми пан Володимир. - Під час обстрілів сиділи у підвалі. В мене вікна повибивало…

А ось проблем, скажімо так, місцевого характеру, в мешканців кінцевої частини Мстиславської немає:

-В нас на балконі вилетіло одне вікно. Але загалом проблем в нас нема, - переконана пані Леся. - Двері в нас патріотичні давно – хлопець-сусід ще був школярем (зараз вже виріс), вирішив розфарбувати.

Тож, якщо підсумувати, здається, вулиця Мстиславська максимально різна. Об’єднує ж її мешканців схожість пережитого у минулому році під час облоги міста, фінансовий стан, який залишає бажати кращого. Та віра у перемогу України.

Адже всі ми впевнені, що Україна переможе (хоча для того, щоб ця впевненість стала реальністю, кожен з нас зараз має допомогти захисникам країни тим, чим може).