Марта Горецька: «Історії чернігівців крають серце»

Марта Горецька – голова центру Гуманітарної допомоги «Ми з вами» (Польща). До початку повномасштабного вторгнення вона працювала з дітками з розладами аутичного спектру. А після 24 лютого 2022 року разом з однодумцями почала збирати та відправляти ліки в Україну. Вже за кілька днів вони встановили намети для біженців з України та почали готувати для них їжу, гарячі напої, облаштували місця для ночівлі.

Нещодавно пані Марта вперше приїхала до Чернігова, аби особисто передати жителям Новоселівки та Нового Білоусу, які постраждали від російської агресії, продуктові набори. А також пригнала власний легковий автомобіль для потреб чернігівських волонтерів. З пані Мартою мене познайомила Інна Різуха – голова Єдиного волонтерського центру в Чернігові. Вочевидь, після цього візиту зв’язки Польщі та України стануть ще міцнішими. Про це й поговоримо.

В Шегені українців приймали волонтери з 14 країн

- Пані Марто, з чого почалася ваша волонтерська діяльність?

-Кожен з нас мав своє життя до 24 лютого. Моя старша донька навчається в класі з хлопчиком з України. Його родина приїхала до Польщі раніше. Коли ми почули про війну, я подзвонила його мамі, аби запитати, що їм потрібно, чим можемо допомогти. Вона сказала, що збирає ліки, щоб передати в лікарні Києва.

Тож я і друзі, знайомі долучилися до цього збору, передали гроші на закупівлю ліків. І назбирали ліків так багато, що треба було організувати транспорт. Вже 27 лютого поїхала перша карета швидкої допомоги в Україну з медикаментами, і за кілька днів – наступна. Бо тоді діяв такий закон на кордоні, що з ліками міг проїхати тільки медичний транспорт.

- А благодійний фонд ваш уже діяв на той момент?

- Ні, це була власна ініціатива. Ми почали думати, як ще можемо бути корисні. Почали шукати можливості і буквально за кілька днів від ідеї до реалізації зробили центр гуманітарної допомоги в Шегіні з української сторони. І це була єдина організація, яка мала можливість у перші тижні війни діяти з української сторони. Бо на польській стороні було багато організацій, які допомагали. Ми побачили, скільки там було мам з маленькими дітками – в снігу, під час дощу – і просто хотіли допомогти. Організували намети на кордоні, запросили медиків. У перший вечір, як поставили намет, там спали близько 40 осіб.

Коли продовжили свою діяльність, то мали 160 місць для спання у наметах і в будинку, де був склад. Там ми зробили місце, де могли перебувати мами з маленькими дітками, бо там було тепло. І це все діяло до грудня 2022 року. Через цей центр пройшли 250 тисяч людей, а залишалися на ніч – загалом близько 40 тисяч. Ми роздавали чай, каву, одяг, засоби гігієни – все, що було потрібно. І там були волонтери не тільки з різних регіонів Польщі, а й з інших країн: Фінляндії, Німеччини тощо. Загалом 250 волонтерів з 14 країн.

- Тобто це люди спеціально приїжджали, аби допомогти українцям?

- Так. І поступово ми вирішили зареєструвати організацію. Ще як були в Шегіні, почали формувати та відправляти коробки з продуктами харчування. Спочатку – в східні регіони, а коли почали отримувати гроші від донорів, почали відправляти в місця, які були щойно деокуповані. Ми не допомагаємо центральним регіонам, а тільки там, де проходив фронт. Ми не маємо складів, де це зберігається, тому що привозимо та передаємо все напряму. Ми гуманітарна організація, не можемо допомагати військовим, тільки – цивільним.

За словами моєї співрозмовниці, з того моменту центр гуманітарної допомоги «Ми з вами» сформував і відправив до України близько 70 тисяч пакетів з засобами гігієни, продуктами, речами для дітей. Кожний пакет розрахований для двох осіб. Тобто допомогу передали приблизно для 140 тисяч українців.

«Треба багато працювати, аби Чернігів відновився»

Коли Марта працювала безпосередньо на кордоні, познайомилася з волонтерами з Чернігівщини і врешті-решт вийшла на Інну Різуху, котра очолює Єдиний волонтерський центр у Чернігові. Жінки швидко порозумілися та почали планувати спільні проекти. Зокрема, пані Марта привезла до Чернігова близько 800 кг продуктових наборів. Вона особисто роздавала їх жителям Новоселівки та Подусівки - людям, які втратили своє житло.

- Пані Марто, ви вже побували та поспілкувалися з жителями найбільш постраждалих мікрорайонів у Чернігові. Які відчуття?

- Одна справа – бачити ці руйнування по телевізору і зовсім інша – бачити вживу. Звісно, коли їдеш вулицею і навколо зруйновані будинки – це справляє враження. Але ще більш емоційно зачіпає спілкування з людьми, які це все пережили. Їх історії дуже важливі, їх багато. І кожна з них крає серце. Як повернуся до Польщі, буду намагатися зробити так, аби частину цих гірких сумних історій замінити на добрі. Не можу багато обіцяти. Але дуже хочу допомогти тим, з ким ми тут познайомилися.

- Ви плануєте спільні проекти з Єдиним волонтерським центром. У яких напрямках?

- Що нам хотілося би зробити: по-перше, організувати відпочинок у Польщі дітей, які були в Чернігові під час російських атак. Щоб це було відвідування зоопарку, цікаве дозвілля, а також - психологічна допомога.

Наступний проєкт для жінок – лідерок організацій, лідерок громад, аби їх посилити, аби навчити, як відновлюватися, аби краще допомагати, як уникати виснаження, емоційного вигорання. Бо таких прикладів багато. Треба навчитися дбати про себе, а тоді вже - про інших. Бо інакше не вийде. Ми з Інною обговорювали, що голови благодійних організацій і фондів як в Україні, так і в Польщі переважно - жінки. Це мова про сферу гуманітарну. Так, ми сильні, активні, ми багато можемо та встигаємо, але також потребуємо відпочинку.

Плануємо надалі привозити продуктові набори, аби допомагати людям, які потребують. А ще один важливий пілотний проєкт, який ми хочемо запустити саме в Чернігові – протезування для цивільних, які втратили кінцівки під час війни. На цей момент ще не знаємо, які в нас будуть можливості. Вивчаємо цю тему.

- Знаю, що мали зустріч у Чернігівській обласній раді. Налагоджували співпрацю?

- Я гадала, мене запросили для знайомства. А виявилося - вручили подяку та медаль. Щиро кажучи, це дуже приємно, я не очікувала. Ми поспілкувалися з пані Ніною Лемеш – я знаю, яку вона займає посаду, яка вона важлива персона, бачила її по телебаченню. Тому для мене це цінно. Хочу подякувати Інні та Вікторові Різухам за те, що запросили мене до Чернігова.

- Ви вперше у нашому місті, то які загальні враження про людей, громаду?

- Щиро кажучи, як тільки приїхала, одразу відчула захоплення. Дуже гарне місто, європейське. Я не очікувала, що воно таке велике. Місто, яке працює, розвивається. На жаль, війна затримала цей розвиток. І тому треба багато зробити, багато працювати, аби Чернігів відновився.

- Зі свого боку від імені чернігівців я хочу подякувати пані Марті та гуманітарному центру «Ми з вами» за допомогу! – додає Інна Різуха. – Для чернігівців це дуже важливо і потрібно. Якби ми не отримували таку підтримку, нам було би набагато важче вистояти та реабілітуватися. У нас є ідеї, є спільні напрацювання. Будемо писати проєкти, шукати донорів і, сподіваюся, реалізовувати корисні для чернігівської громади ініціативи. Але вже зараз важливо відзначити, що наша співпраця приносить вагомі позитивні результати.

Вікторія Сидорова, фото – авторки та Інни Різухи