Як зберегти активність та цікавість до життя після виходу на пенсію?

Добрий день, шановна редакціє! Моя сусідка, пані Ніна, на пенсії вже не один рік. Щиро кажучи, я просто в захваті від того, наскільки вона життєрадісна та активна. Щодня ходить на річку. В теплу пору року – плаває. Спілкується з однолітками. Відвідує танці на Алеї Героїв. Буває, у подорожі вибирається. Заздрю їй по-доброму. Я теж на пенсії вже майже 10 років, але жити так цікаво мені постійно щось заважає: то треба приготувати, то наварити варення, бо ягода пропаде, то поприбирати, то на дачі полити, прополоти грядки. Буває, нарешті зберуся з сусідкою на прогулянку – донька нам з дідом онуків привозить. Радію, це щастя. Але втомилася, щиро кажучи. Почуваюся, наче білка в колесі…

Ганна Василівна, м. Чернігів

Лист нашої читачки ми попросили прокоментувати Наталію Лазаренко, системно-сімейного психолога, арт-терапевтку, консультантку в інтегративному підході.

Вітання, любі читачі! Сьогодні ми підемо з вами дорогою життя і не будемо зупинятися на досягнутому! Навчатимемося бути активними та мислити позитивно. Шукати щасливі моменти та створювати їх собі та оточуючим. Я переконана: людині завжди варто ставити свої власні цілі, мати та задовольняти свої бажання. Ні вік, ні соціальний статус, ні приналежність до будь-якої професії не повинні зупинити нас.

Що може вплинути на те, що ми опускаємо руки? Найбільше на це впливають наші думки та переконання. У нашому суспільстві існує наратив «тобі ще рано або тобі вже пізно». Це оціночне переконання неабияк псує якість життя. Люди відчувають сором, коли мають якесь нестандартне бажання або нестандартну ідею. Подумки прокручують варіанти: а що на це можуть сказати інші? чи не отримаю я порцію осуду та несхвалення? чи не зарано мені, чи не запізно? Це зупиняє нас, блокує нашу життєву енергію, подавляє лібідо.

На щастя, маємо з чим порівняти та по-іншому вирішити, як жити. Все більше людей мають можливість поїхати до інших країн. Це можуть бути поїздки на відпочинок, по роботі, вимушена міграція під час війни тощо.

Те, що бачать там люди, про що розповідають знайомим і близьким, чим діляться, свідчить про те, що люди в будь-якому віці мають можливості, а люди на пенсії – навіть більші. Пенсіонери в різних країнах мандрують, зустрічаються з друзями, ходять на шопінг, відвідують виставки, ведуть активне соціальне життя, знайомляться, закохуються, створюючи зрілі стосунки.

Вони відчувають себе достойними, вони відчувають радість від життя на пенсії – хіба це не ламає звичний нам стереотип мислення? Звичайно, цьому сприяє пенсійна система країн, фінансова грамотність, вміння заощаджувати та планувати своє життя в період пенсійного віку. Дехто навіть вважає, що на пенсії починається справжнє життя. Діти виросли та стали незалежними, онуки підростають і час від часу провідують дідусів і бабусь.

Непогано і нам познайомитися з базовим розумінням періодичності життя. Спочатку ми народжуємося в певній сім’ї, батьки піклуються про нас, усього навчають, дають освіту як квиток у життя. Потім наступає період самостійного піклування про себе, молода людина стає на шлях самозабезпечення. Корисно думати і про наступний період нашого життя: що буде після виходу на пенсію. Тут маємо оцінити свої ресурси – фінансові, життєві, ресурс здоров’я. Знати, що краще від тебе ніхто про тебе не попіклується.

Можна застосувати техніку, яка називається «Колесо життєвого балансу». Написати вісім основних сфер життя, як-от: Здоров'я, Стосунки, Друзі, Фінанси, Яскравість життя (подорожі, екскурсії, зустрічі тощо), Хобі, Духовність (віра, творчість, мистецтво), Особистісний розвиток. Дати відповіді на запитання: чи всі сфери життя в мене активовані? чи планомірно я розвиваюсь? чи всім я задоволений? що я можу змінити (конкретні дії)?

Якщо цю статтю читають люди, що вже вийшли на пенсію, то техніка застосовується так само. Будьте відверті із собою. Проаналізуйте своє життя в цих сферах. Задумайтеся. І починайте реалізовувати! Ніколи не пізно зайнятися своїм життям. Тільки ви самі відповідальні за своє щастя, тільки ви здатні задовольняти свої потреби та отримувати задоволення від життя.

Знайдіть хобі, знайдіть групи за інтересами, заведіть нові знайомства. Починайте вчитися нового. Створіть свою сторінку в соціальній мережі. Почитайте сторінки інших людей: про що пишуть, чим цікавляться, які фільми дивляться та які книги читають? Запросіть знайомих на чай, поговоріть про життя, згадайте приємні моменти.

Почніть знову створювати фотоальбом. Почніть писати щоденник спогадів та планів на майбутнє. Уявіть, що кращі роки життя ще попереду. Опишіть кожні п’ять років, які ви прожили в щоденнику життя, назвіть їх смішними чи позитивними назвами. Опишіть себе в ці роки – ви головний герой, а інші головні чи другорядні персонажі. Дайте характеристику всім. Видихніть. Озирніться навколо. Що цікавого відбувається у вашому житті зараз? Нічого? Погано дивитеся! Адже точно щось відбувається!

Запитайте сусідів, як їхні справи. Поцікавтеся, як вони проводять вільний час Переймайте в людей хороші звички. Хороші – це ті, які роблять ваше ставлення до життя цікавішим. Якщо вашу голову переповнюють невеселі думки, почніть їх виписувати на листах, потім робіть з цих листів літачки і спалюйте їх у вогні. А про себе думайте: хай згорять всі біди, а мої бажання – здійснюються!