«Домашні тварини теж гинули, їхні серця не витримували» - як війна вплинула на чернігівських собак

Початок повномасштабного вторгнення став неабияким випробуванням для людей. Чернігівці, які не покинули місто та область, змушені були переживати стрес, принесений війною і російською агресією. Та якщо люди ще могли про себе подбати, то сказати це про тварин не можна. Наслідки стресу, який пережили чотирилапі, відображаються на них до сих пір.

Головна проблема наших чотирилапих друзів була в тому, що вони не розуміли, що відбувається. Вони чули гучні звуки, вибухи, автоматні черги, які до 24 лютого не були їм знайомі та які сильно лякали. Здебільшого собаки починали нервувати: хтось ховався, хтось намагався тікати. Були й тварини, які доволі спокійно реагували на навколишню ситуацію, але їх дуже мало. Для більшості домашніх та безпритульних собак це був величезний стрес, від якого у декого навіть зупинялося серце.

«Домашні тварини теж гинули, їхні серця не витримували»

Начальниця КП Ветеринарно-стерилізаційний центр «Крок до тварин» Тетяна Діденко розповідає:

Тетяна Діденко, Фото із мережі Інтернет

«Багатьох домашніх покинули, і якщо для безпритульних знаходитися у якихось надзвичайних умовах є більш-менш звичним, для тварин домашніх, які постійно були з людиною та не вміли нічого, і їх покинув власник, це стало важким випробуванням. Тваринам, які залишилися вдома з власником, мало значення те, як він себе поводить. Якщо власник почувався більш-менш спокійно, врівноважено, впевнено, то й здебільшого тварина переймала цю поведінку та почувалася спокійніше. Але це все індивідуально. Є випадки, коли домашні тварини теж гинули, їхні серця не витримували, при тому що власники поводилися правильно».

«Були випадки, коли власників не пускали у бомбосховище з тваринами»

Відома на всю країну бабуся з Київщини, яка замотувала голову своєї собаки у платок, щоб захистити ту від звуків вибухів, стала справжнім прикладом для багатьох українців. А як чернігівці заспокоювали своїх улюбленців?

Бабуся з Київщини, Фото з мережі Інтернет

«Більшість людей брали тварин на руки, обіймали, якщо це коти, то саджали в переноски, тому що було складно утримати, хтось у сховище спускався. Відвідувачі розповідали, що були випадки, коли власників не пускали у бомбосховище з тваринами, і тому вони перебували у будинках, наражаючи себе та тварин на небезпеку. Вони не могли їх залишити. Люди намагалися заспокоювати собак так, як заспокоюють інших людей: обіймати, брати на руки, притискати до себе. З точки зору зоопсихології для тварини це не завжди правильний варіант, але в критичних умовах психологія тварин може змінюватися. Люди, які не залишили тварин, шукали всі можливі способи, навіть і не зовсім правильні з точки зору зоопсихології, щоб заспокоїти їх» – говорить пані Тетяна.

На відміну від домашніх собак, заспокоїти безпритульних було складніше, особливо, коли їх більше 200.

«Є тварини, яких не потрібно чіпати в момент, коли їм страшно», – говорить Тетяна Діденко, – «бо цим можна нашкодити. У нас більшість тварин боялися, намагалися сховатися, злитися із землею, щоб їх ніхто не бачив. Таким чином вони намагалися пережити той страх. Але були тварини, яких страх кудись гнав, вони намагалися втекти. Їм здавалося, що від цієї небезпеки можна втекти. Пояснити тварині неможливо, тому всі заспокійливі процеси (спілкування, вигул) відбувалися між обстрілами».

Навіть домашня собака під час надзвичайного стресу може не дослухатися до свого господаря. Звісно, буде легше привернути її увагу, але все ж вона може ставати не контрольованою. Тетяна Діденко розповідає:

Єва, Фото: Валентина Гавриленко

«Моя Єва дуже слухняна собака, вона дуже прив’язлива, нікуди не дівається, але коли на нас із літака скинули бомбу, і коли хвилею все підняло, то Єва побігла. Вона вже не реагувала ні на що, через цей страх вона починає слухати інстинкти, які кажуть бігти від небезпеки».

«З поведінки наших собак я завжди знала, що вже летить літак, навіть якщо його ще не було чути»

Під час бомбардування Чернігівщини, багато господарів визначали по своєму пухнастику рівень небезпеки. Чи справді собаки можуть відчувати небезпеку?

«Не зовсім коректно говорити, що вони відчувають. У них кращий слух, кращий нюх, вони просто раніше чують те, чого не чуємо ми, і намагаються подати сигнал. Ми чітко знаємо про наближення грози коли ще не чути розкати грому, завдяки поведінці собак, які зараз цього бояться. Пояснити це дуже складно. Я знаю багато історій, коли люди дворову собаку пускали у під’їзд і бачили по її поведінці, що треба йти у сховище. Також з поведінки наших собак я завжди знала, що вже летить літак, навіть якщо його ще не було чути» – пояснює пані Тетяна.

«Якщо ви знаєте, що ваша собака боїться, то для чого ви її тягнете туди?»

Наслідки бомбардувань та гучних звуків досі відображаються на фізичному та психологічному стані тварин. Хтось відійшов від стресу швидше, а хтось до сих пір не може прийти в норму. Багато собак почали боятися грому, ховатися від цих звуків та переживати стрес. Як і в багатьох домашніх, так і в безпритульних від пережитого почалися проблеми зі здоров’ям, з’явилися нові хвороби. Найважче відійти від стресу було домашнім тваринам, яких покинули власники.

Після пережитого у собак з’явилися нові страхи пов’язані з гучними звуками. Якщо ви знаєте, що ваш чотирилапий боїться, то не варто його виводити під час грози на вулицю. Якщо він сховався, то краще залишити пухнастика у спокої.

«Якщо після перемоги знову дозволять салюти чи петарди, то тварин, які бояться цих звуків, не треба тягнути в таке місце. Завжди було питання «Якщо ви знаєте, що ваша собака боїться, то для чого ви її тягнете туди?». Моя тварина боїться, і коли я знаю, що перед Новим Роком чи на інші свята будуть феєрверки, то намагаюся її вигуляти до цього. Це банальні речі, які має розуміти кожен власник» – зазначає Тетяна Діденко.

«Найбільша помилка – це олюднення тварини. Любити її треба як собаку, а не як людину»

Навіть ті господарі, які люблять своїх собак, можуть значно помилятися при вихованні улюбленця.

«Найбільша помилка – це олюднення тварини. До неї не можна ставитися як до людини, і це не має ніякого відношення до любові. Любити її треба як собаку, а не як людину. Коли ми олюднюємо її, то намагаємося навісити усі стереотипи, які пов’язані з поведінкою людини, і від цього можуть виникнути певні проблеми. Можемо підтримувати страх, агресію собаки. Охоронні якості собаки люди сприймають позитивно, а потім це може закінчитися тим, що собачка когось кусає захищаючи вас. Ви маєте працювати з тваринкою, контролювати її. Якщо хочете, щоб собака охороняла, то треба звернутися до спеціаліста. Виховати таку тварину самотужки досить складно. Олюднення тягне за собою всі інші помилки та негативні наслідки

Під час бойових дій мова про виховання собак не йшла. Я говорила, що ми заспокоюємо тварину як людину, але чому це не правильно з точки зору зоопсихології? – коли ми жаліємо собачку, ми показуємо, що вона все робить правильно, ми даємо їй сигнал, щоб вона й далі боялася, це якщо простіше пояснювати. Обставини ззовні впливали на внутрішню поведінку, і той хто обіймав та заспокоював був правий, тому що він був поруч зі своєю твариною. Але у відносно спокійному житті така поведінка не прийнятна».

Виховувати собаку потрібно з самого малечку. Не варто залишати поведінку чотирилапого напризволяще. Такі дії як вседозволеність, годування зі столу чи підтримка недоцільної агресії в майбутньому можуть принести великі проблеми. Піклуйтеся про своїх пухнастиків та не нехтуйте допомогою кінологів.