Чотирилапі вартові Чернігова: колежанки Патрона Лапа і Зара на службі в ДСНС

Талісман чернігівських піротехніків та їх вірний побратим пес-сапер Патрон став промінчиком позитиву під час повномасштабного вторгнення. Завдяки наполегливій праці, він перетворився на повноцінного члена команди саперів, набув статусу всеукраїнського улюбленця, а потім став відомим на весь світ. Але окрім славнозвісного Патрона є й інші чотирилапі помічники рятувальників, які також героїчно несуть службу та виконують свої службові обов'язки.

Лагідні, розумні, навчені любити людей: все це про собак з пошуково-рятувального відділення ДСНС, що вірою й правдою служать мешканцям Чернігівщини. Чотирилапі вартові безпеки визволяють людей з-під завалів, шукають тих, хто заблукав у лісі, та допомагають своїм кінологам вести роз'яснювальні роботи серед малечі.

Сьогодні у відділенні працюють три кінологи з трьома пошуково-рятувальними собаками: німецькою вівчаркою Зарою та бельгійськими вівчарками малінуа Лапою та Тошею. Ми зустрілися з начальницею пошуково-рятувального відділення Мариною Сердюк, кінологом Зари, та Володимиром Волинським, кінологом Лапи, щоб дізнатися про тонкощі підготовки собак до їхньої непростої, але такої важливої роботи.

Зара: нерозділене кохання пса Патрона

Пані Марина з чотирирічною Зарою раніше працювали в іншому підрозділі в Одеській області. Але минулого року змінили морські краєвиди на густі ліси Чернігівщини. Красуня-вівчарка одразу справила неабияке враження на Патрона, який втратив від неї голову й навіть декілька щемливих дописів у інстаграмі присвятив. Але довелося Патрону лишитися у френдзоні: Зара наразі сконцентрована на своїй важливій роботі. Власне, як і сам Патрон.

До повномасштабного вторгнення Зара займалася пошуком людей, що загубилися, або злочинців по слідовому запаху. Зазвичай співпрацювала з Національною поліцією. Але після початку повномасштабної війни значно побільшало залучень на завали, тож вирішили перепрофілюватися. Тепер Зара спеціалізується на пошуку людей під завалами.

Під час масованих обстрілів з великими руйнуваннями Марина з Зарою допомагали колегам у Вінниці, Одесі, Миколаєві. Працювали й на Чернігівщині після ракетного удару по Гончарівському.

Марина Сердюк, кінолог Зари:

“Пошукові собаки орієнтуються на запах людини. Цей запах не схожий на запах тварин або будь-чого іншого, тому вони його дуже добре запам'ятовують. Зазвичай тренування починаються десь з двомісячного віку. Цуценят привчають до клички, соціалізують, а тренуються з ними протягом всього їхнього життя. Першу атестацію пси здають в 15 місяців. З цього віку собака може повноцінно залучатися до пошукових робіт.

Навчання пошуку під завалами починаються на невеличких імітаціях завалів на майданчиках. Маленькому цуценяті треба пояснити, що там може бути людина і треба її знайти. За це буде похвала або смачне заохочення. По мірі того, як песики дорослішають, треба змінювати місця тренувань, щоб вони не звикали до локацій. Бо потім, коли буде виїзд на справжній завал, пес може просто відмовитися шукати, бо територія незнайома. Тому треба постійно змінювати місце, зменшувати або збільшувати площу, щоб дати зрозуміти, що може бути більший простір, а може бути менший.

На завалі зазвичай собака працює хвилин 10-15, а потім треба трохи перепочити: пил від будівельного мотлоху забиває пазухи носа й притупляє чутливість. До того ж, робота носом дуже втомлює собаку. Якщо перепрацювати, пес просто буде робити вигляд, що шукає.

Під час роботи Зара знайшла 13 тіл загиблих. Те, як вона показує на тіло загиблого та на живу людину, дуже відрізняється. Якщо відчуває запах живого, починає голосно гавкати, якщо загиблого, то просто мовою тіла виражає зацікавленість в якомусь конкретному місці, може почати рити лапами”.

Лапа: королева сердець та обіймів

Пошукові собаки мають бути лагідними до людей, в них не виховується агресія. Соцалізація для пошуково-рятувальної собаки це чи найголовніше. Таких цуценят спеціально виводять гуляти в людні місця, де багато автомобілів, людей, інших тварин. Собака поступово звикає до того, що на все це треба реагувати доброзичливо та спокійно, що всі люди хороші. Кінологи уважно пильнують, щоб ніхто не ображав песиків, бо це може спричинити образу, яка глибоко засяде у свідомості, а потім цей негатив може вилитися на людину, яка виявиться схожою на кривдника.

Бельгійську вівчарку малінуа Лапу змалечку навчали шукати людей у лісі. Важко уявити собі більш лагідне, веселе та любляче створіння, ніж вона. Лапа дуже любить людей, завжди хоче обніматися, обожнює, щоб її гладили та пригощали смаколиками. А до свого кінолога Володимира, з яким вже майже 9 років працює у тандемі, й досі застрибує на руки так, ніби вона не дорослий пес завважки понад 20 кг, а маленьке грайливе цуценятко.

Володимир Волинський, кінолог Лапи:

“Лапа народилася 8 березня 2015 року, вона вже доросла дівчинка, їй вісім з половиною. Коли я навчався у місті Ромни, мені її дали двох- чи трьохмісячною, вже точно не пам'ятаю. З того часу ми почали з нею займатися саме в напрямку пошуку в лісі. Зараз вона досвідчена пошуковиця, я сподіваюсь, що ми ще пару років точно пропрацюємо разом. Але треба уважно пильнувати за станом здоров'я собаки. Поки що вона швидко пересувається, довго не втомлюється, може 20-30 хвилин шукати невтомно в лісі за будь-якої погоди — значить, все в порядку.

На превеликий жаль, Лапа знаходила загублених людей, коли вони вже були неживими. Бо запізно приходили повідомлення про зникнення. Як правило, люди перші дві доби, а подеколи й три, намагаються самі знайти того, хто загубився, і лише потім звертаються до рятувальників. Це фатальна помилка. Як правило, за такий період часу всі сліди вже перекручено, часто — змито дощем. Та й літня людина або маленька дитина може заслабнути за цей час та померти. Тому варто викликати рятувальників у перші дві години після того, як ви помітили, що людина зникла. Це полегшить роботу собаці, яка піде по свіжому сліду, і не дозволить заблукалому далеко відійти від дому. Час — найважливіший ресурс, його не можна втрачати”.

Лапа, як і Зара, — офіційні працівниці ДСНС. Держава забезпечує їх кормом та амуніцією, засобами захисту. Щомісяця вони проходять медичний огляд. Також щомісяця собак обробляють від кліщів, а раз на три місяці обробляють від паразитів.

Раніше чітко регламентувалося, що службовий пес може працювати 8-10 років. Зараз все залежить від породи та стану собаки. Наприклад, у більшості німецьких вівчарок після 8 років починаються вікові проблеми з суглобами, це особливість породи. Малінуа довше працюють, в середньому 10-11 років. Але загалом вік службової собаки коротший, ніж якби вона була звичайним домашнім псом.

Пухнасті вихователі

Лапа та Зара зі своїми кінологами за прикладом Патрона часто ходять в гості до дітей у садочки та школи, щоб розказати їм про безпеку. Говорять, звісно, кінологи, але у дитячому безпосередньому сприйнятті це зазвичай зводиться до: “А нам сьогодні Лапа таке розказала!” І це допомагає краще доносити до дітей корисну інформацію а також популяризувати професію рятувальника та знайомити з його обов'язками. Діти змалечку повині розуміти, що існує багато видів небезпеки, коли прийти на поміч можуть лише працівники ДСНС. Це особливо актуально в часи великої війни.

Також собаки добре впливають на ментальне здоров'я дітей. Зараз ми всі живемо у стресі, і коли до навчального закладу приходять Зара і Лапа — у нас в області, а Патрон — по всій Україні, для малечі це свято. Усім хочеться стати поближче, погладити, сфотографуватися, обійняти. І це дуже корисні, терапевтичні обійми, які до того ж прищеплюють діткам любов до тварин. Звісно, для тварин такі походи непрості, бо галасливий клас на тридцять непосид — це те ще випробування навіть для педагогів. Але собаки з любов'ю та терпінням ставляться до дітей. За цей рік було вже понад 30 візитів у навчальні заклади. Кінологи не шкодують свого часу, бо розуміють, наскільки це важливо.

А ще працівники ДСНС закликають усіх чернігівців відповідально ставитися до своїх домашніх улюбленців. Бо несила дивитися на численні об'яви про те, як якогось песика чи котика зрадили, викинули, кинули напризволяще. Тож тих, хто хоче завести пухнастого друга, просять не купувати дороговартісні породи, а краще взяти собі друга з притулку. Бо любов не вимірюється грошима або породою. А допомога тварині, яка опинилася в біді через людську байдужість та жорстокість — прекрасна добра справа, варта поваги. Зара і Лапа в цьому впевнені.

Ольга Мелашенко
фото: Сергій Тонканов
Чернігівська Медіа Група