15:56, 15 жовтня 2023 р.

Плани на “Перемогу”: чи зможе старий кінотеатр перетворитися на концертний майданчик?

Цього літа у приміщенні колишнього кінотеатру “Перемога” звучала музика, співали іноземні артисти. Проводилися кроскультурні івенти. Але ракетний удар 19 серпня поставив на паузу культурно-мистецьке життя Чернігова. І “Перемога” не стала виключенням: все призупинилося й тут.

Ми зустрілися з Єгором Фелюстом та Максимом Гапоненком, організаторами культурних заходів у “Перемозі”, щоб поспілкуватися щодо планів та перспектив “Перемоги” та з'ясувати, чим концертний майданчик може бути корисний прикордонному місту в часи повномасштабної війни.

“Головним завданням ми окреслили створення кроскультурної платформи”

- “Перемога” довго стояла фактично пусткою: там зрідка проводились якісь виставки, та й все потому. Як у вас виникла ідея перетворити це приміщення на концертний майданчик?

- Єгор: Це було комплексне вирішення питання. У Чернігові взагалі немає концертних майданчиків прямого спрямування. Причому це проблема загальноукраїнська, бо є переважно або щось локальне до 150 людей, або зали великої місткості понад 1000. А проміжних локації між 200 та 1000 людей для хвилі нових артистів просто не існує. Причому в Європі це не є проблемою: умовне містечко на 20 000 населення має куди запросити гурти з середньою впізнаваністю і зробити їм солд аут на 200-500 людей... Я вже не кажу про те, що там є фахові концертні робітники та необхідна апаратура.

Ми з Максом були в пошуках якоїсь підходящої локації для концертного майданчика. “Перемога” дійсно стояла пусткою і ми звернулися до ректора Чернігівської політехніки, бо це приміщення знаходиться у них на балансі. Виклали йому ідею, що там можна робити, і отримали дозвіл на пробне проведення заходу. Так співпало, що разом з нашою ініціативою у Сергія Безбородька з командою з'явилася ініціатива створення “Перемога Центру”. Тому концертний майданчик і центр інновацій і стартапів стартували паралельно.

Єгор Фелюст, ФОТО: Аліна Плеська

- Максим: Головним завданням ми окреслили створення кроскультурної платформи. Це кластер, в якому можуть бути різні арт-об'єкти що разом дають нормальний поштовх для тих, хто може й хоче щось робити. У нас в місті, на жаль, доводиться здебільшого робити все поза умов, тому що мало допомоги надається. Тому ми хотіли зібрати таких ініціативних та креативних людей, що й зробили у “Перемозі” влітку цього року.

Ми намагаємось робити ті речі, які перш за все важливі для міста, тому що не можна викреслити Чернігів з культурного життя. Через російську атаку 19 серпня у нас фактично відмінусувався один великий гарний майданчик, глядацька зала Драмтеатру. Це дуже велика втрата для міста. Але в будь-якому разі нам своє робити. Хочемо, щоб люди знали, що в Чернігові є в гарному сенсі цього слова психи з різних мистецьких напрямків і що є місце, де вони гуртуються.

- Можливо, є якісь більш амбітні плани, аніж просто концертний майданчик?

- Максим: насправді це один з щаблів до трансформації міста і в економічному плані, і в культурному. Тому що місту не вистачає трафіку, і від цього воно страждає на всіх рівнях. Це і паркінги, і готельний бізнес, і ресторанний... Коли ми зможемо сюди запросити нормальний трафік, 15-18 мільйонів за літній сезон, це дуже сильно поміняє контур міста. У нас взагалі є далекоглядна ідея зробити декілька щорічних фестивалів, щоб сюди запрошувати різноманітну публіку, й ми могли зробити на півночі України щось на кшталт Люксембургу.

"Не на часі" кажуть тільки ті, хто нічого не робить

- Ви починали минулого року, коли Чернігів тільки оговтався після рашистської навали й все було дуже непевно. Вам не казали, що це не на часі?

- Єгор: “Не на часі” кажуть тільки ті, хто нічого не робить. Люди, напевно, не читали Ремарка або якихось інших повоєнних авторів і не знають, як суспільство поводилося під час тотальної війни. Не будемо далеко ходити за прикладами й візьмемо “совочєк”. Там оркестри грали у блокадному Ленінграді культура масових заходів не знищувалась.

- До трагедії 19 серпня, що поставила все місто на паузу, ви кожних два тижні організовували у “Перемозі” івенти. Там грали навіть гості з такого далекого зарубіжжя, як Австралія. Чи не страшно зараз іноземним митцям приїжджати в прикордонний Чернігів?

- Єгор: Ні, бо це ініціативні люди, і вони розуміють, що знаходитись в Україні зараз в принципі безпечно. Це більше рандом, аніж постійна небезпека. Тому гість з Австралії Абрахам Кенні був у нас вже двічі. Наприкінці жовтня має завітати у Чернігів гість з Америки, Чед Метені, більш відомий як Emperor X, але грати буде не в “Перемозі”.

Максим Гапоненко, Фото: Роман Закревський

- Можливо, у вас є ідеї, як порозумітися з тими, хто вважає, що ніщо не на часі під час війни і треба просто закритися й сидіти вдома?

- Максим: Так у нас є розуміння й невелика стратегія. Коли ми почали активності, на Єгора як на знаного чернігівського букера гуртів вийшли люди, які захотіли більше артистів везти в Чернігів. У нас з'явилась можливість залучити топових трендсеттерів, героїв сучасної хвилі нової музики. У нас є дуже серйозне і комплексне розуміння процесів у мистецькій галузі на різних щаблях, тому що ми ходимо по кабінетах, спілкуємось з людьми як старої кон'юктури, так і нової; з тими, хто має досвід і просуває здорові євротенденції, які формують суспільство. Але поки що в нас не дуже велика кількість інструментів і ресурсу.

- Єгор: я більш радикально дивлюсь не оце “виховання”, тому тут або не заважати нам робити те, що ми робимо, або приходити з пропозиціями, що ми можемо зробити разом. Є яскравий приклад: Буча, згвалтована звірствами росіян. Там відбувся одноденний молодіжний фестиваль дуже сегментованої музики, яка в Україні не була навіть популярною в вузьких колах. У нас просто нема культури спрйняття цієї музики, це емоційна музика, що так і називається “Емо”. Концерт проходив в літньому театрі Бучі за сприяння Бучанської міської ради. Тобто там не просто почепили логотип міськради , щоб показати, що рада схвалила проведення концерту. Місцева влада напряму брала участь в організації івенту. Вони надавали апарат, вони надавали світло. Аналогічно захід у Дніпровському метро. який роблять мої гарні знайомі з об'єднання Dnipropop та мистецького простору Module, проходить за прямого сприяння Дніпровської влади.

Ми не люди, які прийшли з вулиці, ми не вчора почали займатися цим. (Прим. ред.: Максим — композитор-контрабасист, засновник та ідейний натхненник Чернігівського Джаз Клубу, а Єгор — музичний журналіст/рецензент/критик/інтерв'юер/редактор найстарішого музичного онлайн видання Neformat.com.ua). У мене досвід вже за 8 років перевалив, у Макса ще більше, у нас є великий послужний список. Від початку повномасштабного вторгнення ми з командою “Неформат Україна” зібрали близько 400 000 гривень на ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення Чернігів був нанесений на концертну мапу міст суто завдяки нашій з Максом роботі. І якщо Чернігів оминали, бо що можна взяти з 300-тисячного міста, то зараз артисти середнього рівня не оминають нас, а розглядають і наприкінці жовтня вже знову будуть їхати сюди.

Єгор Фелюст, ФОТО: kiraigigs

“Під час війни брати собі якийсь гонорар, навіть символічний, ми не можемо”

- Наскільки я розумію, наразі ви це робите не для заробітку, а з благодійною метою та з бажанням “розкрутити” Чернігів?

- Максим: Взагалі всі оборотні кошти йдуть на донати. Ми закриваємо звук, транспортні видатки, рекламу, побутові райдери і все.

- Єгор: це для нас інвестиція в майбутнє. Під час війни брати собі якийсь гонорар, навіть символічний... Ми так не можемо. До речі, зараз дуже вдалий час для організації концертів, тому що великі артисти, нормальні, лояльні не запрошують високий гонорар. Вони розуміють, куди вони їдуть і для чого. Це їх імідж і статус, і нам пряма допомога. Допомога в тому сенсі, що ми акумулюємо їх аудиторію і даємо зрозуміти, що у Чернігові щось відбувається, і, найголовніше відбувається на постійній основі, на постійні локації.

Єгор та Максим

- Якщо ми зараз знехтуємо цією можливістю, чим це загрожує на перспективу?

- Єгор: як мінімум тим, що унікальність Чернігівського краю в культурному сенсі відкотиться на 30 років назад. Шароварщина та байрактарщина заберуть на себе вже не левову частку, як зараз, а всі сто відсотків. З Чернігова буде відтік кадрів і ініціативних людей. З цим і так велика проблема, бо залишаються тільки справжні фанати і патріоти міста, а ентузіазм не вічний.

- Максим: Чернігівська сцена насправді унікальна та самобутня, і я вважаю, що якщо зараз ми цю можливісь не зможемо реалізувати, то як мінімум у культурному плані у русні все вийшло.

- Єгор: Ми й так були зросійщені максимально, а вийде просто заміщення совкової шараварщини на байрактарщину. Насправді в цій байрактарщині на військову тематику нема нічого поганого, бо найперше це рефлексія. Але коли в цю рефлексію ти вчеплюєшся та тримаєшся до останнього... Альтернатива є, але її треба трошки пошукати. І ми хочемо спростити для людей цей процес пошуку.