Мистецтво та культура – наша духовна зброя: як під час війни популяризують народні традиції на Чернігівщині

Носівська «Гартаначка», холминська «Деруха» та плисківська «Бабка». Можливо, комусь відомі ці назви, а хтось буде мудрувати, що б вони означають. А це унікальні місцеві страви з Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. На жаль, у теперішній час мало знайдеться господинь і кухарів, які б знали рецепт і вміли їх приготувати. А ось наші народні ремесла, як-от олешнянське гончарство та художнє дереворізьблення – у Національному переліку таких елементів. Зберегти культурне надбання Чернігівщини ставить собі за мету Центр народної творчості (інколи його називають центром ремесел).

Через відсутність укриття працюють «на виїзді»

Уже на подвір’ї цього закладу відчувається особлива атмосфера, бачимо доглянуті клумби, чистоту й порядок. Із вулиці чути стукіт молотка. Це працівники центру своїми силами ремонтують студії, дбають про комфорт у приміщенні. Вони активні навіть під час воєнного стану. Проводять лекції, майстер-класи та онлайн-конференції, адже один із напрямків їхньої діяльності – надання методичної допомоги громадам і закладам культури області.

– Що надихає в цій важливій справі, рухає вперед? Звичайно, любов до роботи, наших традицій та національної спадщини. І, насамперед, віра в перемогу. Для цього робимо все від нас залежне і хочемо, щоб наші традиції жили, розвивалися, – розповідає нашим читачам керівниця центру Надія Заваліна.

На жаль, обласний центр народної творчості не має укриття. Тому повноцінно працювати в умовах війни його фахівцям доволі складно. Запрошувати дітей у студії зараз тут не мають можливості. Тому нині частіше працюють «на виїзді» на запрошення організацій і колективів. влаштовують лекції та свята для невеликих груп дітей, школярів і студентів. А під час тривоги супроводжують їх до найближчого укриття.

Найбільше зацікавлення наразі викликають майстер-класи з декоративного розпису, виготовлення народної ляльки, художньої обробки шкіри, акварельного живопису, ткацтва на бердечку, кераміки та гончарства.

Окрім того, за словами Надії Заваліної, центр плідно співпрацює з громадами. Працівники періодично роблять туди виїзди. Зокрема, цього року керівники студій побували в Киселівській і Куликівській громадах, надали методичні консультації, провели майстер-класи для всіх зацікавлених.

– Ми завжди серйозно готуємося до майстер-класів. Прагнемо передати важливість народних звичаїв і традицій. Наприклад, писанки. Наші предки дуже вірили в символіку, яку зображали на своїх витворах, у захист, коли писали цей своєрідний «лист Всесвіту», вірили, що це захистить членів родини, збереже здоров’я та принесе довголіття, – додає провідна методистка центру народної творчості Маріанна Ваценко.

Унікальні рецепти поширюють в інтернеті

Як іще популяризують традиції та культурні здобутки Чернігівщини? Повернімося до поліської кухні, адже працівники закладу мають у цій сфері і певний досвід, і деякі секрети.

– Унікальні технології приготування страв поліської кухні ми записуємо на відео та виставляємо на нашому сайті, у соцмережах. Але плануємо проводити й більш масштабні заходи, щоб люди могли дегустувати нашу традиційну кухню, – розповідає Надія Заваліна. – А вивчаємо наступним чином: проводимо семінари, розповідаємо, самі виїжджаємо, робимо такі експедиції. Потім інформацію подаємо на експертну раду департаменту культури і туризму ОДА.

Центр тісно співпрацює з громадськими організаціями та закладами культури, цікавими особистостями та митцями, які не дають згаснути народним традиціям, розвивають культуру рідного краю. Так, до Великодня організували захід із прикрашання писанкового дерева. Біля П’ятницької церкви в обласному центрі досі побачимо дерева з традиційними писанками від майстрів і студійців.

Проєкт «Масниця» провели спільно з ГО «Спілка жінок Чернігівщини» для дітей ВПО. Пекли млинці під музичний супровід ансамблю «Криниченька» Киїнської громади та поринули в атмосферу стародавнього свята з конкурсами та піснями.

Плетуть маскувальні сітки для військових

Оскільки студії КЗ «Обласний центр народної творчості» зараз не можуть працювати повноцінно, співробітники центру активно плетуть маскувальні сітки для військовослужбовців, передають кошти на потреби ЗСУ.

– Сітки плетемо з жовтня минулого року. За тиждень виходить одна чи дві, передаємо їх Єдиному волонтерському центру. Крім того, своїми виробами оформили одну з їдалень для військовослужбовців, збираємо сировину для окопних свічок і передаємо волонтерам, – розповідає Надія Заваліна.

Серед тих, хто активно задіяний у всіх цих заходах, керівниця студії художньої обробки шкіри та образотворчого мистецтва Наталія Войстрикова.

– Я багато експериментувала з матеріалом (рельєфами, фактурами, техніками) при створенні тематичних композицій. Мистецтво для мене – це можливість самовираження. Звісно, війна наклала відбиток на творчі процеси, бо ця нищівна сила здатна розхитати внутрішню зосередженість. Але, приборкуючи емоції, продовжую працювати, бо це дає можливість робити благодійні внески для ЗСУ, – розповідає майстриня.

Персональна виставка робіт Наталії Войстрикової «Про земне» проходить нині в меморіальному музеї Михайла Коцюбинського. Це не лише своєрідний творчий звіт мисткині – її унікальні роботи можна придбати. А кошти пані Наталя направляє на підтримку української армії. Мистецтво і творчість завжди були духовною зброєю, особливо ми це відчуваємо під час війни.

Проводять майстер-класи для ВПО та рідних воїнів

– Війна в Україні руйнує життя і наносить болісні травми нашій психіці. Натомість творчість зцілює, – говорить майстриня Аліна Каплюк, котра також працює в обласному центрі народної творчості. – Ми маємо піклуватися і про своє психічне здоров’я, і про здоров’я наших дітей, боронити їх від жахіть війни. І цей напрям діяльності також дуже важливий.

Аліна Каплюк створює ляльки-мотанки, проводить майстер-класи. Це дає можливість людям трохи відволіктися, побути в атмосфері творчості й натхнення. Тож мистецтво і творчість під час війни – свого роду терапія.

Серед тих, хто плете сітки разом з іншими працівниками центру, – провідна методистка ОЦНТ, майстриня Маріанна Ваценко. Торік на фронті загинув її рідний брат, а чоловік нині перебуває у війську.

– Коли триває війна, коли наші хлопці та чоловіки віддають життя за Батьківщину, боронять нас, ми не можемо залишатися осторонь, – говорить пані Маріанна. – Наше завдання – сприяти збереженню ідентичності, підтримувати одне одного, гуртуватися.

Дуже багато людей нині зазнали втрат і страждань. Тож трохи розраджувати, додавати радості в їхньому житті – одне із завдань, за яке без вагань беруться в обласному центрі народної творчості. Серед вразливих категорій – і діти воїнів, і ВПО, матері та дружини загиблих героїв. Для них центр постійно проводить тематичні зустрічі та майстер-класи.

Виставки, культурні проєкти, вебінари та майстер-класи – це все заради популяризації та збереження народних традицій, культурного багатства нашого краю. Адже війна – це руйнування, а мистецтво – відродження. Крім того, мистецтво і творчість дають можливість трохи перезавантажитися тим, хто втратив своїх рідних, домівки, тим, хто чекає своїх рідних. І звісно, допомагають підтримувати наших захисників не тільки морально, тим самим наближаючи перемогу.

Ірина Довгошея

Фото надані Обласним центром народної творчості