Чернігівські скарби: найбільш відомі знахідки нашого міста

Скарби… Вочевидь, у кожної людини свої асоціації з цим поняттям. Для когось це скриньки із золотом піратів на затоплених у безкрайніх океанських просторах галеонах і фрегатах, для когось – поховані під шаром віків античні статуї, для когось – викопані на власній дачі монети давніх часів. Спільне тут одне: скарби завжди цікавили людей, збуджували їхню уяву та штовхали на пошуки. Хоча найбільш цінне знаходять найбільш несподівано. Наше стародавнє місто сміливо можна назвати територією скарбів: чимало вже було знайдено, вірогідно щось буде віднайдено в майбутньому. Тож сьогодні розповімо нашим читачам про найбільш відомі скарби, знайдені дослідниками в Чернігові.

Сліди тягнуться з давнини

Про скарби, знайдені в нашому місті, ми розпитали фахівчиню Олену Черненко – відому науковицю, археологиню, кандидатку історичних наук, доцентку кафедри історії України, археології та краєзнавства ННІ історії та соціогуманітарних дисциплін імені О. М. Лазаревського НУ «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Отже, за її словами, більшість скарбів, знайдених на території Чернігова, є прикрасами, які датують XII–XIII століттями.

Олена Черненко

– Ця ситуація типова для України: скарби даного періоду найчисленніші, їх ховали під час монгольської навали або ж інших військових конфліктів (міжусобні війни, напади військ Великого князівства Литовського тощо), які майже безперервно велися в той час. До складу цих скарбів традиційно входили жіночі прикраси зі срібла (колти, сережки, браслети, шийні гривни тощо) та рідше золота. Уважається, що то були родинні скарби знаті, які накопичували від покоління до покоління та передавали у спадок, – пояснює науковиця.

Пані Олена відзначає, що дослідникам відомі й грошові скарби X–XX століть, знайдені в нашому місті в різні періоди. Серед них скарби монет, паперових грошей, срібних грошових зливків тощо.

Скільки скарбів знайдено в Чернігові?

Загалом точну кількість чернігівських скарбів установити неможливо, наголошує Олена Черненко, оскільки відомості про знахідки XIX – початку XX століть не завжди оприлюднювали. Імовірно, особи, що знаходили такі скарби, бажали утримувати їх у себе або продавали антикварам. Таким чином частина знайдених скарбів потрапляла до приватних колекцій, і їхня подальша доля найчастіше є невідомою. Характерний приклад, який наводить наша співрозмовниця, – скарб, знайдений наприкінці XIX століття поблизу руїн Благовіщенської церкви (була на березі річки Стрижень на північ від будівлі сучасного обласного художнього музею). Скарб придбав колекціонер Турвонт Кибальчич, а потім свою колекцію передав Музею старожитностей та мистецтв (нині Національний музей історії України), але під час Другої світової війни вона зникла.

Упевнено можна говорити принаймні про 15 відомих скарбів. Олена Черненко вказує, що кілька свого часу потрапили на зберігання до Імператорської археологічної комісії чи Імператорського російського історичного музею (нині державний історичний музей у москві). Зокрема, у столиці країни-агресорки зберігається скарб прикрас, знайдений 1848 року «в огороді» нинішнього Єлецького жіночого монастиря.

А найбільш відомими та найзначнішими можна вважати чернігівські скарби, знайдені:

1) 1923 року під час досліджень прибудови Спасо-Преображенського собору на Валу (складається з прикрас).

2) 1958 року на тодішній вулиці Комсомольській (нині Реміснича) під час спорудження будинку. До його складу входять срібна з позолотою чаша візантійського або іранського виробництва, кришка від західноєвропейської літургійної посудини та золотий ланцюг.

3) 1957 року під час реставрації Борисоглібського собору на Валу (складається із золотих прикрас).

4) 1985 року під час розкопок під керівництвом Володимира Коваленка поблизу руїн воріт на княжому дворі на території Валу (срібні чаші та прикраси, маленький зливок золота).

Усі вищеперераховані скарби, за винятком знахідки 1958 року, зберігаються в Чернігівському обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського. Останній же перебуває у скарбниці Національного музею історії України в Києві.

Скарб зі Спасу: втрачений та заново віднайдений

Цікавою є доля скарбу срібних прикрас, знайденого 1923 року під час досліджень Спасо-Преображенського собору, які проводили археолог Микола Макаренко та історик архітектури Іполит Моргилевський. За інформацією чернігівської науковиці Людмили Ситої, Макаренка та Моргилевського цікавили прибудови собору, які на той час існували тільки у вигляді фундаменту. Саме у щілині між камінням нижньої частини південно-східної прибудови Макаренко і знайшов загорнутий у полотняну тканину скарб срібних, переважно жіночих, прикрас.

Є детальний опис цього скарбу: два колти (прикраси, які кріпилися до головного убору або очілля та звисали до рівня плеча), колодочки рясен (кріплення для колтів), дві тринамистинні сережки київського типу, два шарнірних браслети та одна грошова гривня. Колти прикрашали зображення фантастичної тварини із хвостом-плетінкою, браслети – рослинний орнамент і морди тварин, схожих на левів. Усі речі скарбу були виготовлені зі срібла високої проби, а отже, найімовірніше, належали заможній людині.

Повернімося до долі самого скарбу. Як пояснювала Людмила Сита журналістам, після знайдення скарбу дослідник Макаренко мав би передати знахідки чернігівським музеям, утім під особисту розписку забрав їх для дослідження до Київської Академії наук. Опис скарбу Макаренко використав під час публікації монографії на тему археологічних досліджень Спасо-Преображенського собору.

Після Другої світової війни розпочалися нові пошуки спаського скарбу, який через втрату значної кількості музейної документації у воєнні роки теж уважався втраченим. Певний час вони були безрезультатними, аж поки у 80-х роках минулого століття Олена Черненко не розшукала серед музейних експонатів два колти зі скарбу, знайденого та описаного Макаренком. Уже у 2000-х під час огляду музейних колекцій Людмила Сита знайшла більшу частину скарбу, а саме – колодочки рясен та браслети. Пізніше розшукали і срібну гривню, а ось сережки науковці, на жаль, поки не знайшли. Ці знахідки проходили реставрацію в 90-х роках минулого століття, а також у 2013 році, що дозволило їх відновити та зберегти.

Борисоглібський скарб

Знайдений 1957 року під час робіт із реставрації Борисоглібського собору, що проводилися під керівництвом Миколи Холостенка. Хід робіт передбачав дослідження залишків цегляних паперті та каплиці біля південного фасаду собору між кутовим пілястром і першою напівколоною. Поряд зі стінкою прибудови археологи виявили могилу XIX століття, розміщену паралельно стіні. При розбиранні завалу кладки між похованням і рештками стіни на рівні давньої підлоги і були знайдені прикраси. Вони лежали компактною групкою за 10–12 см від краю котловану могили серед розвалу цегли та розчину в чорній землі та рештках трухлого дерева.

Чернігівські науковиці Вікторія Мудрицька та Людмила Сита, описуючи цей скарб у тематичній статті, відзначають, що він є найбільшим у музейному зібранні з-поміж скарбів давньоруських золотих прикрас, виявлених на території древнього Чернігова. Це загалом 19 предметів: два браслети, чотири ланцюжки, два персні, 11 прикрас головного убору. Вищезгадані дослідниці, спираючись на аргументи попередників, дійшли висновку, що можна встановити наступні хронологічні рамки скарбу з Борисоглібського собору: 30-ті роки XII століття (час завершення спорудження храму) – 1239 рік (дата захоплення та руйнування Чернігова військом монгольського хана Менгу).

Скарб біля княжих воріт та інші чернігівські цікавинки

1985 року під час розкопок біля княжих воріт стародавнього чернігівського Дитинця археолог Володимир Коваленко знайшов ще один скарб. Чернігівський археолог Юрій Ситий раніше пояснював журналістам, що багато предметів із нього, зокрема чаші, можна побачити в Чернігівському обласному історичному музеї. Цей скарб, вірогідно, майстер-ювелір заховав перед штурмом міста монголо-татарами біля найнадійнішого орієнтиру — цегляних воріт, які не могли згоріти, як решта споруд навколо. Проте захисники княжого двору загинули, тож коштовності ніхто так і не забрав.

Згаданий дослідник розповідав, що знахідки скарбів були нерідкі й в інших частинах Чернігова, особливо там, де працювали ювелірні майстерні. На колишній Олександрівській площі (сучасна територія Центрального ринку) ще в кінці XIX століття був знайдений давньоруський скарб. А коли наприкінці 90-х років минулого століття проводили археологічні дослідження перед спорудженням чернігівського «Макдоналдсу», то знайшли ювелірну майстерню. Скоріше за все, цей скарб походив як раз звідти.

Де шукати ще?

Ми спеціально не будемо коментувати легендарні історії про заховані скарби гетьмана Івана Мазепи чи полковника Павла Полуботка. Легенди на те й створюють, щоб розбурхувати уяву людей, спонукати їх до роздумів та пошуків. Додам лише, що перспективною у плані археологічних пошуків є вся центральна частина нинішнього Чернігова. Хоча дослідженнями повинні займатися професіонали-археологи, а не романтичні мрійники або нечисті на руку ділки, що прагнуть поживитися давніми скарбами. І не варто забувати: найбільш значущі речі завжди віднаходять спонтанно та неочікувано.

Андрій Подвербний