«Мішок на кравчучку, і повезла» – як пенсіонерка з Чернігова допомагає військовим

Допомагати військовим наближати перемогу можна навіть без коштів, головне – бажання. Саме так вважає 63-річна чернігівка Людмила Терендій. Попри свій вік та стан здоров’я, жінка готова їхати у будь-яку точку міста, якщо це необхідно нашим захисникам. Як саме пані Людмила допомагає військовим, дізнавалися журналісти сайту 0462.ua.

«МНОЮ НАЗБИРАНО ВЖЕ ПОНАД 2000 БАНОЧОК ДЛЯ ОКОПНИХ СВІЧОК»

Пенсіонерка Людмила Терендій збирає банки для окопних свічок, паучі з дитячого харчування, які в майбутньому стануть грілками, складні механізми з парасольок та використані електронні цигарки, що їдуть на Херсонський напрямок. Також жінка збирає метал, кришки, постільну білизну, в’язані речі, які йдуть на шкарпетки, матеріал для маскувальних сіток, старі телефони, кріплення з хліба, бісер та інші прикраси для ляльок-мотанок. Назвати увесь перелік того, що збирає пані Людмила, напевно неможливо, адже це справді доволі великий список.

Людмила Терендій, Фото: Валентина Гавриленко

- Воно почалося ще із бомбосховища, – розповідає Людмила Терендій. – Ми пробули там 49 днів. Я медпрацівник, і там згадала цю професію. Нас було близько 150 осіб, з часом нам волонтерипочали привозити медикаменти, якісь продукти, підгузки для дітей та дорослих. У нас були дідусь та бабусі прикуті до ліжка, їм віддавали підгузки для дорослих. Потім ще привезли, треба було комусь роздати. Я згадала, що в моєї подруги чоловік лежить, і так поступово назбирався список. Зараз я опікуюся близько 10 особами. Це люди, що прикуті до ліжка, у когось психічне захворювання, хтось після інсультів, є й діти з інвалідністю.

Завдяки цьому, пані Людмила познайомилася із волонтером Дмитром Ткаченком, через якого жінка отримує підгузки та одноразові пелюшки. З цього і почалася волонтерська діяльність пенсіонерки.

- Я віддаю частину банок з-під консерви через Дмитра. Мною назбирано уже понад 2000 баночок для окопних свічок. Ось нещодавно відвезла мішок, а тут знову назбиралося. Також я працюю із Юлією Приходько, везу баночки до «Туриста». Ще збирали квадратні наволочки для хлопців на передову. У мене були, я їй віддала. Дуже багато я зібрала по людях білої постільної білизни на маскувальні сітки.Також багатенько передала у різні точки для того, щоб шили спідню білизну хлопцям у госпіталях. Кольорової постільної білизни теж багато було, частину відправили хлопцям, а частину теж на госпіталь на Донецькому напрямку, – говорить жінка.

Людмила Терендій не завжди знає, що буде з речами, які вона збирає, наприклад, із парасольками, чи кріпленням для хліба, однак жінка впевнена, що без необхідності зборів не було б. Наразі йде третій місяць літа, проте волонтери вже поступово готуються до холодів. Пані Людмила збирає в’язані речі, які потім розпускає та віддає жінкам, що в’яжуть шкарпетки. Жінка розповідає:

- У мене є знайома бабуся, їй 96 років, івона в'яже.Також я віддаю нитки моїй подрузі, у якої син на фронті.На моєму поверсі жінка теж в'яже шкарпетки,їй також буду давати нитки. Я і сама в'язала багато, але вже дуже болять руки, тому я кажу, що буду вам постачальником, а потім забиратиму готові шкарпетки, і роздаватиму куди треба.

«Я ПОСТІЙНО В ДОРОЗІ, ТОМУ СТАРІСТЬ МЕНЕ ВДОМА НЕ ЗАСТАНЕ»

Для зборів пані Людмила використовує соціальні мережі. Жінка розміщує оголошення у чернігівських групах, на які активно відгукуються містяни. До речі, у своїх постах пенсіонерка зазначає, що готова сама приїхати та забрати необхідні речі, якщо у людини немає можливості.

- Пише багато людей, треба усім відповісти, але не вистачає часу. Збираєш, везеш, або чекаєш, коли приїдуть машиною заберуть. А в мене ще й дача, і операцію зробили нещодавно, часто їжджу у лікарню.Але я завжди, як їду в той бік, телефоную людям і кажу, що в цей день можемо зустрітися. Ось на Ремзаводі у вівторок мені віддали цілий пакет баночок і кришечок. Люди відгукуються, велика подяка їм. Було, що бабуся, в якої телефон кнопковий, зателефонувала, бо їй сказали, що збирають такі-то речі. Вона каже,що я ходжу з ціпками, або ви приїхали забрали. Звичайно ж я приїхала, вона віддала дуже багато постільної білизни і старої, і нової. Велика дяка і похвала таким людям.

Вірна супутниця Людмили Терендій – це сумка-візок, або ж, як кажуть у народі, кравчучка. Саме нею пенсіонерка збирає та доставляє волонтерам речі. Жінка ділиться:

- У мене питають:«Ти з тачкою напевно і спиш», а я кажу: «Та ні,залишаю її у куточку». Що в руках везу, що в кравчучку, так і їжджу. Оці баночки для окопних свічокневажкі, але об'ємні. А як щось важке, то я поставила мішок чи сумку на кравчучку, і повезла. Буває таке, що підвозять додому, або машина приїжджає і забирає, якщо багато. Я постійно в дорозі, тому старість мене вдома не застане.

«ХЛОПЦІ ВИТЯГЛИ ЛИВНІВКУ З АСФАЛЬТУ, ПОСТАВИЛИ НА ЦЕГЛУ, І МИ ГОТУВАЛИ НА НІЙ ЇЖУ»

Лютий та березень 2022 року жінка пережила у бомбосховищі, неподалік від своєї оселі. Разом з нею там перебувало близько 150 осіб, серед яких і діти, і дорослі, і тваринки. Людмила Терендій згадує:

- Ми були у надійному бомбосховищі, і дякувати Богу, все минулося не так і погано. Спочатку не було медикаментів, але тероборона змогла привезти ліки із четвертої міської лікарні.Це були хлопці з наших гуртожитків, які вступили до тероборони. Вони до нас приходили, допомагали з ліками,але все одно не вистачало. Тим, що ми мали, не можна було надати швидку медичну допомогу.

Оскільки пані Людмила працювала у медичній сфері, вона постійно допомагала іншим, її навіть викликали в сусіднє укриття. Там вона врятувала жінку, в якої була ангіна та високий тиск. Однак не всім вдавалось допомогти. На жаль, одна жінка, яка мала проблеми зі здоров’ям, померла на початку березня.

- Було холодно, томувмикали тепловентилятори, які ставляють на підприємствах. Люди сиділи на стільцях біля них, але ж вони все-таки випалюють кисень. І ось ця жінка говорить, що їй погано, а я дивлюся, і розумію, що уже нічого їй не зроблю. Ми її поклали, і я вже кажу, щоМаша засинає, вона спить,не чіпайте її.Вона просто хапала повітря в себе, і не видихала, я зрозуміла, що людина відходить на небо. Коли по неї приїхала машина, там уже лежали трупи. Її взяли, закинули наверх, і швиденько поїхали, бо нас тоді дуже обстрілювали, – розповідає жінка.

У той час багато людей згуртувалося. Так було й в укритті, де сиділа пані Людмила. Люди ділилися продуктами, готували їжу на вулиці під обстрілами, підтримували один одного та допомагали.

- Земля двигтіла, цокотіли наші ліжка, але ми якось вижили, – продовжує пенсіонерка. – Потім про нас почули, і почали частіше приїжджати волонтери. Нам привозили і їжу, і гігієну. Був фермер, який передав готові вареники, пельмени, млинці з начинкою, але ж світло вимикалось. Щось у морозилках зберігалося, а те що склеїлося, ми намагалися готувати: і в кульки скочували для супу, і просто варили, і підсмажували. Хлопці витягли ливнівку з асфальту, поставили на цеглу, і ми готували на ній їжу. Свистить, кричать:«Падай»,а куди ж падати, як воно там вариться. І страшно було, і весело.

- Не всі могли сходити додому, але тим, хто жив поряд,вдавалося піти, узяти якусь крупу, консервацію, чи щось із морозилки витягти. Так і гуртувалися. Були люди зовсім з іншого кінця міста, вони нічого не мали, ми їм допомагали.Я, і ще одна жінка, варили для охоронидві великі каструлі їжі, і все що хлопці не з'їли, роздавали тим людям, які не могли собі нічого приготувати. З нами була завідувачка одного магазину, який бомбонули, і керівник дозволив забрати звідти їжу, бо й так почали розтягувати.То в нас були цукерки, вермішель швидкого приготування, печиво, вода солодка і мінеральна. У цьому плані нам дуже пощастило.

«ЯКЩО МЕНІ ВОНО НЕ ТРЕБА, І ІНШИМ НЕ ТРЕБА, ТО ХТО Ж ДОПОМОЖЕ ВІЙСЬКОВИМ?»

Пережиті події стали поштовхом пані Людмили до волонтерської діяльності. Жінка цим займається, аби її онуки жили у мирі. Однак не всі знайомі підтримують таку ініціативу.

Людмила Терендій, Фото з особистого архіву Людмили Терендій

- Є такі, що говорять:«Навіщо воно тобі треба?Для чого ти його тягаєш?». Але ж якщо мені воно не треба, і іншим не треба, то хто ж допоможе військовим?Я повісила оголошення зі списком речей, які збираю, вказала номер телефону, воно довго висіло. І от я йду в будинок, а звідти виходить жінка, несе сміття.Я дивлюся, а там дві баночки жерстяні. Питаю, чи бачила оголошення, чому не несеш? А вона говорить: «Їх мити треба», і понесла на сміття.Але на поверсі речі стоять, ніхто не скаржиться,дівчатам кажу, щоб приносили, якщо щось є, а я вже сама посортую.З деякими людьми я сперечаюся, доводжу, що це не дурня, якби воно було не потрібне, то не розміщували б стільки постів, зборів, – ділиться Людмила Терендій.

Жінка не має можливість донатити з пенсії, однак вона знайшла спосіб допомагати військовим. Пані Людмила – це справжній приклад для наслідування. Окрім зборів для захисників, жінка ще й допомагає людям, які цього потребують, і тваринкам. Головна мотивація Людмили Терендій – четверо онуків, які пережили окупацію. Пенсіонерка готова їздити у різні кінці міста, возити речі кравчучкою, аби її онуки жили на мирній, рідній землі, куди більше не ступить нога ворога.

Всі перераховані вище збори досі актуальні, тож якщо Ви бажаєте допомогти, можете зв’язатися з Людмилою Терендій за номером: (097) 770-55-30.

Валентина Гавриленко
Чернігівська Медіа Група