Володимир Поліщук: «Вибух в школі не повинен дискредитувати весь волонтерський рух»

Шановні земляки! Нашу громаду спіткало велике, непоправне горе – через фатальну помилку одного волонтера загинув інший волонтер.

Віталій більше десятка разів їздив у зону АТО, Галина разом з учнями плела маскувальні сітки та допомагала збирати речі для наших бійців.

Те, що сталося, не виправдати ніякими словами, але випадок з навчальним закладом на відстані 800 кілометрів від лінії фронту – це вже занадто.

Приношу разом з усіма співчуття родині Шлягунів. Волонтери Чернігівщини розуміють увесь трагізм цього безглуздого випадку та докладуть усіх зусиль, щоб таке горе більше не повторилося.

Маю надію, що ми зможемо допомогти вилікувати пошкоджене коліно Алли Віталіївни, для чого будуть залучені провідні фахівці з київських медичних установ, та сподіваюсь на скоріше одужання Марії Степанівни.

Війна на сході вже довгий час хвилює свідомість кожної родини. Усі ми робимо все можливе, щоб допомогти нашим бійцям, які кладуть життя і за те, щоб війна не дійшла до нашого краю.

У той же час ми маємо усвідомлювати відповідальність за наслідки наших дій, від яких не повинні страждати інші. Патріотичне виховання молоді треба здійснюватись насамперед на героїчних прикладах минулого і сьогодення, за допомогою книжок – а не таких наглядних посібників, як гранатомети (тим більше безпека яких, як виявилось, украй сумнівна).

Розумію, що такого горя ніхто не прагнув, але провини за це ніхто не знімає. Мав розмову з постраждалими працівниками школи та Сашком, який утратив дружину. Крізь смуток та сльози головне – це зробити так, щоб подібне більше не повторилося.

Після проведеного попереднього розслідування переконався: учасники тієї поїздки і думки не мали, що гранатомети були заряджені, бо журналістка, яка також була в автомобілі, один з гранатометів – так званих муляжів, на її переконання, – тримала в себе вдома на балконі.

Дякуємо співробітникам правоохоронних органів за своєчасне знешкодження цього відлуння війни.

Насправді такий вид волонтерської діяльності – украй небезпечна річ, бо гине на фронті й поблизу нього багато волонтерів. Так, нещодавно мікроавтобус із трьома волонтерами зі Львова підірвався на фугасі під Артемівськом. Багато волонтерів отримали поранення, здійснюючи свою благородну місію.

Та кожен волонтер має бути надзвичайно відповідальним не лише за те, що він везе в зону АТО, але й за ті предмети, які звідти вивозить.

 У Чернігівській області сталося вже декілька випадків, коли люди гинули через боєприпаси, привезені із зони АТО.

Але, незважаючи на все, волонтери продовжуватимуть підтримувати наших воїнів – заради миру на нашій землі та майбутнього наших дітей.