
09:45, 3 жовтня 2015 р.
Уличное пространство Чернигова
Что нужно сделать, чтобы черниговцы и туристы чувствовали себя на улицах нашего города комфортно и безопасно? Мнения претендентов во власть.
До местных выборов, которые должны пройти в Украине, в том числе в 42 черниговских округах, в последнее воскресенье октября, осталось меньше месяца. А это значит, что кандидаты (зарегистрированные официально и те, кто пока лишь демонстрирует свои намерения идти во власть) с каждым днем наращивают «тяжелую артиллерию», продолжая делать ставку в борьбе за избирателей на болевые точки общества: затянувшуюся войну на Донбассе, чересчур высокие коммунальные тарифы, засилье олигархов…
Вот только решить эти вопросы через победу на МЕСТНЫХ выборах у них руки коротки – победителям выборов придется сосредоточиться на более «приземленных вещах». Например, на вывозе мусора. Или на ремонтах в школах и детсадах за родительский счет. Или на освещении улиц. Это быт, без обеспечения которого невозможно представить успешный, чистый, комфортный город. Город, улицами которого хочется прогуляться, в который хочется приехать на уик-энд.
С целью вернуть политиков на черниговскую землю и заставить их рассказать, как они видят самые обычные (а потому наиболее важные) вопросы жизни Чернигова, редакция «Семи дней» при поддержке Фонда развития СМИ посольства США в Украине накануне выборов реализует проект «Местные выборы. Общество и СМИ формируют эффективную власть».

Уличное пространство Чернигова (фото) - фото 1
Первый из круглых столов с участием представителей политических партий, реализуемый в рамках этого проекта, был посвящен одной из самых резонансных проблем – состоянию общественного транспорта и околотранспортной инфраструктуры. По его итогам в прошлом номере вышло специальное приложение. Сегодня – тема №2 (по порядку, а не по важности), которую можно условно назвать «Уличное пространство». Обсудить проблемы в этот раз пришло больше представителей партий, чем в первый раз, – сразу пять из восьми приглашенных. А это дает надежду на то, что избиратель, прочитав наше спецприложение, сделает еще более осознанный выбор 25 октября.
Ликбез
Накануне выборов редакция «Семи дней» запускает проект под названием «Местные выборы. Общество и СМИ формируют эффективную власть». Его суть заключается в том, чтобы создать на страницах издания медиаплощадку, которая поможет избирателям понять взгляды политических партий и кандидатов на места во власти, узнать, как те видят пути решения ключевых проблем города.
В рамках проекта мы инициируем проведение пяти круглых столов, посвященных различным вопросам, которые черниговцы в результате проведенного опроса называют наиболее острыми и тормозящими развитие Чернигова:
• «Общественный транспорт и сопутствующая инфраструктура» (18 cентября);
• «Уличное пространство и комфорт жителей» (25 сентября);
• «Состояние дорог и тротуаров в Чернигове» (2 октября);
• «Качество медицинского обслуживания, доступность медуслуг» (9 октября);
• «Экономическое развитие города: современное состояние и приоритеты (16 октября).
По итогам проведения круглых столов в газете «Семь дней» и на сайтах 0462.ua и gorod.cn.ua мероприятие будет подробно освещено, что позволит читателям определиться со своим выбором – не исходя из принципа «нравится/не нравится», а основываясь на программных позициях политиков. Ведь настоящие программы избиратели читают крайне редко, да и чаще всего они похожи одна на другую и перенасыщены лозунгами, а не конкретными механизмами исправления ситуации.
Насколько это возможно, мы вытащим на суд избирателя именно конкретику. Сегодня – по уличному пространству – второй теме в нашем списке. А к следующему выходу газеты ждите очередное 8-страничное приложение, посвященное теме дорог и тротуаров – самой насущной проблеме Чернигова, по мнению жителей города.
Комфортные улицы: чего не хватает?
Когда мы с помощью «Полесского фонда международных и региональных исследований» изучали настроения черниговцев насчет приоритетных для решения проблем города, такого вопроса, как уличное пространство, в опроснике не было. Однако те или иные проблемы, связанные между собой, в сумме собрали едва ли не половину голосов черниговцев. Вот несколько примеров.
Вопрос: назовите три проблемы в вашем микрорайоне, которые требуют первоочередного решения.
Ответы:
• освещение улиц – 11,1% (2-е место в общем рейтинге);
• уборка улиц – 8,4% (4-е место);
• отсутствие детских площадок – 8% (6-е место);
• качество работы ЖКХ – 7,9% (8-е место);
• охрана правопорядка – 7,2% (9-е место);
• благоустройство – 6% (14-е место);
• уборка мусора – 6% (15-е место).
Получается, только эти вопросы собрали на себя почти 55%. Кроме того, в ответах черниговцев встречалось еще с десяток проблем по этой же тематике: стихийная торговля, озеленение города и состояние парков, памятники и названия улиц тоталитарной эпохи, отсутствие спортивных площадок и велодорожек, бездомные собаки, рекламные носители и т. д.
Разумеется, в большинстве из этих вопросов претенденты на победу в выборах будут придерживаться (по крайней мере, на словах) беспроигрышного русла: «увеличить финансирование жилищно-коммунального хозяйства», «установить побольше детских и спортивных площадок». Собственно, здесь работы ведутся весьма активно – результаты все того же опроса показывают, что установка детских площадок – проблема, которая в городе решается наиболее эффективно.

Новый рисунок
Так что мы в процесс общения с представителями политических сил сосредоточились на аспектах, требующих проявления четкой позиции, которая может не понравиться тем или иным социальным группам. Делайте выводы.
Проблема №2
Подобно тому, как каждый из нас обустраивает свое жилье по стандартам собственного понимания удобства и красоты, так и городская власть вместе с жителями города должна создавать комфортное, безопасное и по возможности приятное для глаза уличное пространство.
Архитекторы и туристы говорят, что хороший город тот, по улицам которого хочется гулять пешком. Увы, но Чернигов, за редкими вкраплениями двух-трех кварталов и, возможно, Вала, под это описание не подходит. Гулять, возможно, и хочется, но реальность весьма скоро нарушит все планы и заставит пересмотреть свои желания. И дело даже не в тротуарах (этой теме будет посвящен следующий круглый стол), а в том, что прогулка по городу несет массу неудобств, а иногда и опасностей.
Мусор приходится нести в руках несколько кварталов, пока встретишь урну; увидев стаю бродячих собак – на всякий случай переходить на другую сторону улицы или заходить в ближайший магазин; прохожие в центре города вынуждены лавировать между лотками с нижним бельем и рыбой, продающейся прямо с асфальта… О том, чтобы присесть отдохнуть где-то не в центре, и говорить не приходится – скамейки есть только в радиусе 100 метров от Красной площади. Представьте себе свою квартиру, где всего один стул, нет мусорного ведра, свет включается только в коридоре, да и то лишь до часу ночи. Неуютно, не так ли?
О проблемах уличного пространства говорилось давно и много. Причем отставание от других украинских городов стало заметным за последние лет пять-шесть. До того Чернигов даже успел побывать в топ-5 (на 4-м месте) в рейтинге самых комфортных для жизни городов Украины. Там учитывался комплекс факторов, но на фоне не самой лучшей экономической и демографической ситуации те позиции были приятно удивительными. Дальше был спуск вниз, что в итоге вылилось в два последних на сегодня рейтинга, которые Чернигов провалил:
• 29-е место в рейтинге самых подходящих для жизни городов в 2012 году;
• 34-е место в рейтинге самых подходящих для жизни городов в 2013 году.
Причина – в деталях.
Мусор
Взять, к примеру, мусорную тему. Не так давно Чернигов на общем фоне особенно не выделялся, но теперь построен мусороперерабатывающий завод в Ровно, установлены линии по сортировке мусора в нескольких городах… А у нас даже сбор опасных батареек и бесконечно долго разлагающихся пластиковых бутылок организовали активисты и бизнесмены – без участия властей. Среди достижений – лишь организация приема ламп-экономок при ЖЭКах.

Уличное пространство Чернигова (фото) - фото 3
Безопасность
Читаем новости:
«В Ивано-Франковске уже установили 36 видеокамер внешнего наблюдения»
«Хмельницкий оплатит 29 камер для наблюдения в людных местах»
«В объединенной сети Тернополя – 300 камер внешнего наблюдения».
О крупных городах типа Киева или Харькова и говорить не приходится. Чернигов, снова-таки приватными усилиями, обеспечен несколькими веб-камерами в общественных местах и частными камерами при входе в магазины. Ни о какой единой сети речи нет.
Зеленые зоны
Фраза, которую регулярно любит повторять депутат городского совета Вячеслав Лебедь: «Загальноприйняті стандарти – 25 м² зелених насаджень на одного містянина, а в Чернігові – 7 м²». «Википедия» дает несколько иные цифры (международные нормы – 20 квадратов, черниговские реалии – 9 квадратов), но сути это не меняет – явный дефицит парков, лесопарков и скверов. На фоне постоянных попыток атак на Яловщину и Кордовку поводов для оптимизма не так уж и много.
И это лишь небольшие примеры – тем для обсуждения гораздо больше. В то же время нельзя сказать, что в городе совершенно ничего не делается. Пару лет назад появились велопарковки (снова же под давлением общественности, а не по своей инициативе), летом стартовала кампания против несанкционированных рекламных носителей, в результате которой с тротуаров практически исчезли «скрепки».
Понимают важность проблемы чиновники и накануне выборов – прямо сейчас ведутся работы по установке новых фонарей на Аллее Героев. До того прошла реконструкция центральной аллеи горсада, продолжаются работы по реставрации деревянной лестницы на Валу. Наверняка окончание работ обставят соответствующе – со всеми благодарностями, под которые будет замаскирована агитация.

Уличное пространство Чернигова (фото) - фото 4
Как нам обустроить город?
Решению этого вопроса в мире уделяется особое внимание. Часто – на основе идей датского архитектора Яна Гейла. Он консультирует власти Нью-Йорка, Лондона, Мельбурна…
Одна из самых резонансных цитат Яна Гейла: «При проектировании городов о людях абсолютно забыли». Мы захотели узнать, готовы ли вспомнить претенденты на власть о людях и переформатировать под них уличное пространство.
Поделиться своим видением того, как сформировать в Чернигове комфортное уличное пространство, как обустроить тот самый город, по которому хочется гулять пешком, согласились представители пяти политических партий. Что важно: трое из них не просто будут участвовать в выборах, но поборются за кресло городского головы.
Наши спикеры
Павел Вовк («Оппозиционный блок»), начальник юридического отдела Черниговского городского совета.
Родился 3 сентября 1978 г. в Бахмаче.
Образование – высшее: Национальная академия МВД Украины (1999), Одесская национальная юридическая академия (2003), Академия государтсвенного управления при президенте Украины (2012)
С 2006 - начальник юридического отдела Черниговского городского совета.
Игорь Андрийченко («ДемАльянс»), предприниматель.
Родился 6 февраля 1984 г. в Соснице.
Образование – высшее: Полтавский военный институт связи (2005), Харьковский национальный университет радиоэлектроники (2006);
С 2005 г. – командир взвода воинской части;
2007–2011 гг. – ведущий инженер АКБ «Укрсоцбанк».
С 2011 г. – предприниматель.
Апрель 2014 г. – апрель 2015 г. – мобилизован в ВСУ, девять месяцев провел в зоне АТО.
Заместитель председателя политической партии «ДемАльянс».
Владимир Зуб («Самопоміч»), начальник управления здравоохранения Львовского городского совета.
Родился 12 апреля 1967 г. в поселке Таврия (Казахстан).
Образование – высшее: Львовский государственный медицинский институт (1992).
1988 г. – санитар Черниговской станции скорой помощи.
1992 г. – врач Черниговской городской больницы № 2.
1992–1994 гг. – ординатор ЛГМУ.
1995–1996 гг. – врач-хирург Черниговской городской больницы № 2.
1996–1998 гг. – аспирант ЛГМУ.
1999–2001 гг. – врач-хирург Черниговской областной больницы.
2001–2006 гг. – заместитель главврача Черниговской областной больницы.
С 2006 г. – начальник управления здравоохранения, заместитель директора департамента гуманитарной политики Львовского городского совета.
Владислав Атрошенко («Блок Петра Порошенко»), народный депутат Украины.
Родился 5 декабря 1968 г. в Чернигове.
Образование – высшее: Харьковский авиационный институт (1994), Национальная академия государственного управления при Президенте Украины (2005).
1993 г. – экономист Черниговского филиала банка «ИНКО».
1994 г. – финансовый директор ЗАО «Селянский торговый дом «АГРО».
С 1995 г. – финансовый директор ЗАО «Фалкон».
С 1998 г. – председатель правления ЗАО «Агроэнергопостач».
2002–2005 гг. – народный депутат Украины.
2005 г. – председатель Черниговской облгосадминистрации.
С 2007 г. – советник председателя правления ЗАО «Кредобанк».
С 2009 г. – председатель наблюдательного совета ОАО «Киевхлеб».
С 2012 г. – народный депутат Украины.
Александр Мельник («Громадянська позиція»), заместитель директора КП «Дом книги», депутат Черниговского горсовета.
Родился 2 июня 1975 г. в Чернигове.
Образование – высшее: Черниговское училище внутренних дел МВД Украины (1997), Черниговский государственный институт экономики и управления (1997).
1997–1999 гг. – следователь Черниговского городского отдела милиции.
2001–2003 гг. – начальник службы безопасности ООО «Киевская Русь».
2003–2006 гг. – юрисконсульт КП «ЖЭК-13».
2006 2010 гг. – управляющий делами исполкома Новозаводского районного совета.
С 2006 г. – депутат Черниговского городского совета.
С 2011 г. – председатель Черниговской областной организации политической партии «Громадянська позиція».
– Як показало наше опитування, близько 40% населення Чернігова вважає, що Чернігів – не надто комфортне місто для життя. Особисто ви що про це думаєте? Чи потрапляєте до цих 40%?
– Олександр Мельник:
– Я в цілому потрапляю в ці 40%. Але разом з тим можу сказати: попри все, що робить міська влада, Чернігів залишається комфортним містом. Тут є безліч причин. По-перше, це місце розташування Чернігова – зручне, правильне. Тут люди жили тисячі років тому, і вони були тими, хто правильно обирає місце побудови свого населеного пункту. Ми повинні пишатися тим, що живемо в Чернігові.
По-друге, те, що сталося, на жаль, з Черніговом під час Другої світової війни. Він є в переліку найбільш зруйнованих міст – не відомо, до речі, німецькими чи радянськими військами. Але це дало поштовх до розвитку, структуризації, заміни комунікацій. Потім місто розвивалося в радянські часи, коли з 60-тисячного воно стало 300-тисячним буквально за 15 років. Усе це дає можливості користуватися тим, що дали місту попередні покоління, у тому числі нинішні пенсіонери.
Зараз влада говорить, що Чернігів, мабуть, буде все ж таки туристичним центром. І тут виникає питання: чому два чи три роки тому сміттєві урни встановлювалися не за рахунок бюджетів, а за рахунок простих підприємців, які вирішили їх поставити по всьому місту? Я знаю, що їх на це спонукало, але це все ж таки повинен бути обов’язок міської влади, а не підприємців.
Те ж саме ми маємо говорити про освітлення. У Чернігові десь років сім тому було прийнято рішення про створення КП «Чернігівсвітло». Але це рішення, попри прийняте депутатами рішення, до цього часу не виконане міською владою. Ми бачимо суто організаційну проблему. Чому обласний центр обслуговує з питань освітлення обласне підприємство, яке жодним чином не підпорядковується міському ЖКГ? Звідси непрозорий розподіл бюджетних коштів, несистемність роботи.
Знову ж таки повторюся: Чернігів, попри бездіяльність міської влади, розвивається завдяки тому фундаменту, яке створило минуле покоління. Це мій погляд. Але у нас є дуже великий потенціал, щоб зробити ривок. Бо насправді і бюджетоутворення з нинішнього року покращилося, і в міської влади є багато можливостей, щоб це зробити ефективно, швидко, щоб люди це побачили. Не тільки перед виборами, але і протягом усього періоду.
Ігор Андрійченко:
– У Чернігові є над чим працювати. Якщо ми говоримо про туризм не лише в теорії, то давайте говорити про однозначну необхідність його покращення. У першу чергу, ми говоримо про пріоритетність велосипедного руху над автомобільним. Але це має бути знову ж таки не теорія, а практика. Починаючи з хоча б елементарного: виокремлення велосипедних доріжок білою фарбою десь там на околиці доріг. Звичайно, що треба машини прибирати і знаходити для них місце. Але пріоритет пішохідного і велосипедного руху повинен бути. Коли я їздив до Вінниці, то побачив там такий економваріант: на діючих вулицям просто пунктиром промальована велосипедна доріжка, хоча б створюючи базу для велосипедистів.

Новый рисунок (1)
Друге – це пішохідні простори. Я читав Яна Гейла «Города для людей», дуже цікава книжка. Там автор – архітектор і місто планувальник – говорить: чим більше пішохідних просторів у місті, тим більше він спонукає людей виходити на вулицю, комунікувати та створювати центри активності й культури. Відкриваються кафешки і т. д. Відповідно Чернігів потребує цих пішохідних місць.
– Ви вже бачите, де можна зробити пішохідну зону?
Ігор Андрійченко:
– Наприклад, це Красна площа. Уже була практика, коли її закривали на ніч. Можна робити пішохідною ліву сторону проспекту Миру (якщо дивитись на нього зі сторони площі), перекриваючи дорогу для автомобілів. Права ж хай залишається для виїзду і проїзду. Це як один із варіантів. Можна запропонувати й інші місця.
Наступне – це підхід безбар’єрності. Молодий батько, мати або, не дай боже, інвалід на візку зтикаються з нею в нашому місті. З першого погляду вона, може, не така глобальна. Але вона відчутна, коли ти намагаєшся з дитячою коляскою десь проїхати. Це дуже складно. Потрібне елементарне пониження бордюрів на пішохідних переходах. Це дуже допомагає людям. Це повага до людини, до її гідності, до людей у візку в тому числі.
І окремо треба сказати про зовнішній вигляд міста. Є такий підхід, який називається «креативна економіка» або «творча індустрія»… Наприклад, на вулиці Святомиколаївській, у центрі міста, – колишня взуттєва фабрика. Я не знаю, хто зараз власник цього приміщення, але думаю, що воно може бути віддане під якусь креативну студію. Перший поверх може бути виставковим залом, а другий і третій – майстерні для скульпторів, художників і т. д. Центр міста! А будівля занехаяна.
Володимир Зуб:
– Якщо говорити про благоустрій, то для мене це в першу чергу комфорт мешканців для проживання, для роботи, для здійснення своєї діяльності. Якщо дивитись на загал, то мені як чернігівцю воно комфортне. Я тут виріс, я ходив цими вулицями, тут є Десна, в якій я плавав. Тому душа сприймає місто як комфортне. Але якщо подивитися на суть проблеми з точки зору управлінської, то Чернігів можна розцінювати, м’яко кажучи, як ПОТЕНЦІЙНО комфортний. Усі недоліки, на жаль, не дають нам підстав об’єктивно вважати, що всі необхідні заходи здійснено. Яку б ми не взяли позицію, все воно потребує покращення, починаючи від світла, вивозу сміття, чистоти, газонів, зелених зон... Усе воно не в тому стані, в якому мало би бути у 2015 році.
Озвучу декілька заходів, які вже необхідно здійснювати. Сьогодні популярно говорити про капіталовкладення. Усе потребує грошей: і прибирання, і вивіз, і модифікація, і створення чогось нового, і т. д. Якщо ми подивимось, куди йдуть кошти громади, то слід зазначити: вони використовуються неефективно, а місцями навіть з порушенням чинного законодавства. Наприклад, у бюджеті на 2015 рік для утримання громадських туалетів виділяється 750 тисяч. Ми знаємо, що на сьогодні є тільки один діючий туалет, який самоокупний. Де 750 тисяч – невідомо.
Ігор Андрійченко:
– Уже два туалети.
Володимир Зуб:
– Уже два: один знищений, другий на ремонті… хіба відремонтували до цього часу. Але, я дев’ять років працюю в міській владі, я знаю, що таке 750 тисяч. Громадські туалети повинні бути, але 750 тисяч на один туалет… Або це забагато, або туалетів у нас замало. Тобто гроші, які виділяються на благоустрій, повинні використовуватися раціонально. І ми як мешканці міста повинні знати, куди вони використовуються першочергово, другочергово і третьочергово.
Друге важливе питання – це контроль за роботами, які проводять комунальні служби. Ми обійдемо будівлю, у якій зараз знаходимось, і побачимо, що благоустрою нема навколо жодного. Газони витоптані, розбите скло лежить на дорозі, лавочки людської нема. Подивіться, скільки навколо бичків. Смітника теж не знайдемо. І таких будівель у місті можна знайти, мама дорогая.
Тож має бути жорсткий контроль за роботою тих служб, які відповідають за благоустрій. Коли ми почали затискати гайки і питати конкретно з кожного відповідального за доручену йому конкретно ділянку роботи, то ситуація почала покращуватися. Якщо людина не працює, ми її звільняли. Якщо людина не хоче замітати, слідкувати, білити, фарбувати, то треба людину звільняти. Брати наступну і робити так до тих під, поки на посадах будуть виконувати свою роботу і відпрацьовувати хоч і мінімальну, але заробітну плату. Її потрібно заробити.
Дуже слушно Ігор Андрійченко сказав про доступність середовища. Я за три місяці перебування в Чернігові бачив людей на інвалідному візку аж двох. Люди не можуть вийти зі свого житла, тому що є кругом бар’єри. Якщо їм навіть хтось допоможе вийти з під’їзду на вулицю, вони далеко не заїдуть. Тому що ні пандусів, ні понижених бордюрів, ні якихось інших речей немає. Для слабозрячих жовтих смуг на перших і останніх сходинках немає. Кнопки виклику персоналу немає. Сигналометра немає, крім переходу біля міськсаду. У Львові ми зробили – кожна будівля в закладах охорони здоров’я, навіть якщо вона історична, є доступною. Якщо нема можливості зробити пандус, то є кнопка виклику персоналу, який вийде і допоможе людині потрапити в лікувальний заклад.
Ще хочу сказати. Мені не зрозуміло: чому в Чернігові вночі немає світла? Ви говорите на вечірній час зробити пішохідну зону? Я хочу вас підтримати, тому що всі про це говорять. Але як можна гуляти в центрі, якщо в нас світло о пів на першу виключається? Я не розумію, чому воно виключається. З моєї точки зору, першою роботою партії «Самопоміч», якщо вона пройде в міську раду, – це буде включення світла упродовж темної пори доби.
Павло Вовк:
– Тут зібралось багато людей, які вважають, що все так погано. Я погоджуюсь, це питання треба вирішувати. Але як? Я маю стосунок безпосередньо до деяких нормативних актів Чернігівської міської ради, яка врегулювала ті чи інші питання, які зараз підіймаються тут. Ви говорите: біля цієї будівлі можна побачити, що тут не прибрано. Так, з 2008 року в нас діють правила благоустрою міста – і відповідальність за це все несе власник будівлі. Тому питання в наступному: або власник будівлі не хоче виконувати ті правила благоустрою, які прийняла громада, або потрібно на нього якимось чином впливати.
Якщо ми кажемо про нестачу пандусів, я з вами погоджуюсь. Але хотів би зазначити, чому ми розглядаємо питання децентралізації як одне з основних. Тому що органи виконавчої влади фактично забрали на себе всі повноваження, які були до цього часу в органів місцевого самоврядування, таким чином позбавивши їх впливу. Колись був Закон «Про планування забудови території», який регламентував усі питання, пов’язані з будівництвом у планах і повноваженнях органів місцевого самоврядування.
На даний час усі ті повноваження практично забрані. Виділення земельної ділянки – усі повноваження у місцевого самоврядування забрані. Питання естетично вигляду будівель, питання пандусів, питання іншого органи місцевого самоврядування не можуть проконтролювати. Або навіть якщо і мав би таку можливість, то не міг би притягнути до відповідальності. Якщо ці повноваження просто забрали виключно рішенням закону, то в рамках децентралізації їх законом треба повернути…
– У нас місцеві вибори. Що на місцевому рівні можна з цим зробити?
Павло Вовк:
– Кожне питання, яке турбує громадян нашого міста, повинно бути якимось чином унормовано виключно в рамках законодавства. Ми унормували питання, у тому числі і за моєї участі, щодо заборони торгівлі алкогольними напоями. Раніше люди займались цим безконтрольно. За моєю участю ми виграли і суди, і таке інше, витримали позицію влади. Це потрібно продовжувати реалізовувати і дивитись за контролем, за фактичним виконанням.
У нас є правила благоустрою, їх потрібно виконувати. От прийшли і оштрафували власників цього будинку за недотримання правил – 1700 заплатив. Потрібно виховувати наших громадян. Є лозунг «Не там чисто, де прибирають, а там, де не смітять». От і все.
– А хто може прийти і оштрафувати?
– Питання контролю і відповідальності за це покладено в першу чергу на органи міліції. Відповідно до законодавства це органи міліції. Але, на превеликий жаль, у них зараз іде реформа – і їм не до цього. По-перше, потрібно унормувати всі правовідносини, пов’язані з життєдіяльністю в місті. По-друге, знайти законодавчі підстави і базис для їх прийняття. І по-третє, здійснювати контроль за їх виконанням. Як правник я це все роблю, а проконтролювати не можу.
Владислав Атрошенко:
– Чернігів має стати врешті містом, в якому буде зручно і людям з обмеженими можливостями, і велосипедистам, і людям, які спішать на роботу, і людям, які хочуть відпочити, і туристам… По-перше, ми повинні уявляти кожен напрямок, в який термін він може бути здійснений і який його кошторис. Друге – пріоритетність кожного з таких напрямків у співвідношенні з кошторисом.
Звісно, дуже важливі тези пролунали: і про безперешкодний простір, і про охайність. Але, аналізуючи ці речі, треба звернути увагу на якість комунікацій. До Гройсмана у Вінниці працював мер, який доклав дуже багато зусиль на перекладку комунікацій, які не помітні мешканцям. Це дуже важливо, бо, перш ніж перекласти покриття, треба подумати: а чи не є на цій ділянці «вузькі місця»? Щоб через півроку не почалося все руйнуватися і не довелося знову рити землю.
Є ділянки міста, які можна зробити пішохідними. Я погоджуюсь із Ігорем, щоб зробити ту ділянку від площі в напрямку головпоштамту. Але пріоритетною для пішохідної зони зробив би ділянку по діагоналі: від Красної площі до Валу. У першу чергу перекривав би її на свята і там робив масові заходи.
Якщо ми кажемо за освітлення. Повинен пройти відкритий прозорий конкурс для облаштування світлодіодного освітлення. Це одна з перших програм, яка зекономить кошти. Це можуть бути різні компанії. І програма повинна включати не тільки зовнішнє освітлення, але й освітлення бюджетних закладів. Ми двох речей досягаємо: значної економії приблизно у три рази і достатньої якості освітлення. Бо зараз воно неякісне. Я останніми днями виступав у освітніх закладах – там, де це відбувалося, освітлення недостатньо.
Взагалі, будь-які програми, про які ми кажемо, – це не якісь наші забаганки. Ми повинні здійснювати ці програми за рахунок нашого бюджету. І брати все корисне. До речі, у тому ж Львові є позитивний досвід, наприклад, проведення фестивалів. Однозначно треба його використовувати… Є багато розумних людей, які можуть розповісти, як і що треба зробити. Якщо ми кажемо про наповнення бюджету, промоушену, щоб турист їздив, – однозначно треба працювати із власниками закладів громадського харчування.
Це одна з дуже важливих функцій влади – створити умови відпочинку, дати змогу людям відпочивати. Влада повинна бути партнером міста, власників закладів громадського харчування. Однозначно потрібно сьогодні спільними зусиллями, із залученням інвестицій, зробити маленький Діснейленд на місці наших 40–50-річних атракціонів. І ми приблизно можемо підрахувати потік людей, які будуть приїздити до нього.

Новый рисунок (2)
Також важливим є питання безпеки. Зараз є німецька програма вартістю 2,5 мільйона євро, яка контролює рух усього міського громадського транспорту. Але чим цю програму потрібно доповнити? Я впевнений, на цю саму мережу треба забезпечити максимальну наявність веб-камер із максимальною якістю зображення, і ці позиції з’єднати з управлінням внутрішніх справ. За тиждень чи два це все робиться – і ми досягнемо безпеки: якщо дитину чи стару людину хтось штовхне, забере мобільний телефон, чи гаманець, чи сумку – усе буде видно.
– Де взяти на це гроші?
Владислав Атрошенко:
– Не треба нічого вигадувати – треба з’ясувати, де витрачаються зайві гроші в міському бюджеті. Ми не можемо зараз говорити про державний чи районний.
Рекламный город
Многие черниговцы недовольны и засильем рекламных конструкций на улицах города. Если с хаотичным размещением «скрепок» в последнее время радикальными способами удалось разобраться, практически избавившись от них, то с билбордами и ситилайтами ситуация в последнее время не менялась. Хотя все тот же начальник КП «Участок по контролю за благоустройством города» Артем Стах, объявивший войну скрепкам, еще пару лет назад обещал, что вместо монументальных носителей 3х6 в городе появятся небольшие аккуратные призматроны и «телевизоры».
Впрочем, цифры утверждают: ситуация в Чернигове не катастрофическая на фоне других областных центров. Например, в Одессе и Киеве количество носителей на квадратный километр площади – 36 и 29 штук соответственно. Чернигов с цифрой 14 занимает скромное 13-е место – в самом середине списка. Если подсчитать только крупные носители (площадью более 9 квадратных метров), то получится тот же результат: Одесса и Киев в лидерах (25 и 19 билбордов на квадрат соответственно), а Чернигов (8) – в середине списка.
Факт
Согласно официальным данням, на улицах Чернигова установлено 460 носителей площадью до 9 квадратных метров и 665 более крупных конструкций.
– Що робити із зовнішньою рекламою? Зокрема, з тими ж скріпками, з якими боровся Артем Стах? Повертати їх чи не повертати? Зменшувати кількість носіїв чи збільшувати?
Павло Вовк:
– На даний час питання з розміщення будь-яких рекламних конструкцій, у тому числі скріпок, вирішено міської радою. Якщо в жителів міста є така потреба, необхідно внести зміни і врегулювати це. Але питання в наступному: є бажання жителів міста і є можливість вплинути на власників цих рекламних конструкцій. Я завжди наполягав на наданні якомога коротшого терміну дозволу на розміщення реклами. Бо щодня, щороку ситуація міняється, вимоги змінюються. І якщо ми будемо зв’язані цим дозволом, то будемо йти на конфлікт з рекламорозповсюджувачем.
Наскільки знаю, з 2010 року не видано жодного дозволу на розміщення рекламних конструкцій в центральній частині міста. Це була і моя пропозиція – потім це все обговорювалось і знайшло підтримку.
Ігор Андрійченко:
– Я змушений сказати: це неправда!..
Павло Вовк:
– Якщо ви хочете сказати, що рекламна конструкція розміщується десь на приватних будинках, на приватних магазинах, то це – незаконна рекламна конструкція. І тут ми повертаємось до повноважень органів місцевого самоврядування: що можна з цим зробити?
– Як «Опозиційний блок» пропонує вирішити питання?
Павло Вовк:
– Якщо реклама незаконна, то її потрібно зносити. Навіть на останньому виконкомі, якщо не помиляюсь, стояло таке питання: ми відмінили дозвіл одній організації на встановлення рекламних конструкцій, але вони стоять.
Владислав Атрошенко:
– Навскидку, який відсоток зовнішньої реклами встаногвлено без жодних дозволів?
Павло Вовк:
– Я не займаюся «вскидкой». Якщо є питання правильності положення розміщення, я готовий на це вам відповісти. А скільки… Для цього є спеціальний орган.
Ігор Андрійченко:
– У мене є ремарка з приводу дозволу. Ми в травні подавали запит на рекламну конструкцію на драмтеатрі. Нам надали відповідь, що на цю конструкцію дозвіл не надавався. Але потім сказали, що конструкція дозволена.
Я ще хотів би два слова по темі. Рекламу треба якось стандартизувати. Заборонити її дуже складно, але в архітекторів є таке поняття, як дизайн-код. Це уніфіковані підходи, стандарти для вивісок, рекламних площин і т. д. Наприклад, у центральній частині міста вивіска повинна бути не більшою ніж конкретні розміри, або під колір будівлі, або певний шрифт. Це зробить історичну частину Чернігова набагато презентабельнішою.
Друге – створення єдиної бази офіційно дозволених рекламних конструкцій. З онлайн-реєстром. І тоді не буде виникати питань щодо нелегальності чи легальності об’єкта, надавався дозвіл, чи ні. Зайшов в Інтернет, подивився – і нема питань. І Стаху теж не треба ходити, напрягатись.
І ще потрібно обмежити площу носіїв відповідно до зонування міста…
Павло Вовк:
– Зроблено! У центрі міста заборонено розташування бігбордів, більших ніж 1 на 2. Заборонено вже років п’ять.
Олександр Мельник:
– У місті багато точилося суперечок щодо МАФів, кіосків. І це теж наступало на мозолі багатьом підприємцям. Чернігів був завантажений кіосками: 300 було офіційних, а ще близько 100 або 150 просто так стояло. І тоді йшлося про те, щоб передати ділянки під кіосками комунальному підприємству. Дуже великий супротив був у міській раді, але в принципі життя показало: рішення правильне. І комунальне підприємство здатне було навести лад з МАФами.
Інше питання, що їх не одно вийшло, а три. Але це правильний напрямок. Тому щодо рекламних носіїв: є дещо революційне, але просте і ефективне рішення – передати всі носії, усі ділянки для розміщення рекламних носіїв одному комунальному підприємству…

Новый рисунок (3)
Володимир Зуб:
– Це монополія.
Олександр Мельник:
– …І воно буде відповідати за сплату загального внеску, за зовнішній вигляд, за уніфікованість. А далі проводити конкурси. Щоб рекламна компанія брала в оренду за менші гроші (не так, як у нас зараз – 3 тисячі коштує бігборд), наприклад за 500 гривень на місяць. Це моя пропозиція. Це непопулярний буде захід, але я вважаю, що це дасть результативність, а не розмови навколо того, як змусити приватного підприємця робити такі форми, які ми хочемо. Це тривалий шлях, і його адміністрування дорого коштує.

Уличное пространство Чернигова (фото) - фото 8
Далі щодо скріпок так званих. Це ознака нинішньої влади – коли навіть гарне питання, яке визрівало – заборонити скріпки в місті Чернігові, – робиться протиправно. Виконком не має права забороняти своїм рішенням розміщувати скріпки. Це є правом «Благоустрою…».
Павло Вовк:
– Але ж вирішили це питання.
Олександр Мельник:
– Виконком прийняв незаконне рішення, забороняючи підприємцям розміщувати… Потрібно зробити в «Правилах благоустрою» чітко варіанти зовнішньої реклама в принципі. І віддати єдиному оператору – комунальному підприємству, яке буде під контролем міської влади і буде відповідальним (або міський голова) за те, що там не так. І не будемо шукати крайнього!
Ігор Андрійченко:
– Це корупційний шлях.
Олександр Мельник:
– Не корупційний. Головне – відкритість.
Володимир Зуб:
– Спочатку ремарка щодо попереднього обговорення. Треба говорити не про те, що треба покращувати, а про механізми цього покращення. Немає у міста проблем, які не вирішуються! І я хочу повернутись до тез щодо повноважень.
Я хочу з вами не погодитися. При недосконалому законодавстві про місцеве самоврядування все рівно можна знайти механізми вирішення цих проблем. Повноваження у місцевого самоврядування є. Міська влада – це влада. І повинна вирішувати проблеми людей. Шукайте механізми вирішення цих проблем.
Павло Вовк:
– Ми шукаємо, ми намагаємось.
Володимир Зуб:
– Тепер щодо реклами. Питання у світі вже давно вирішено, і це в Чернігові треба зробити. Це насправді недорого коштує. Є таке поняття, як брендбук. Це поняття, яке регламентує, причісує, вирівнює і дає варіанти: що застосовується, яких розмірів, якої форми, кольорової гами. І всі повинні виконувати вимоги цього брендбука.
Ви можете десять раз заборонити скріпки, але людина десь там на Масанах або на Рокоссовського свою скріпку обов’язково поставить. Потім ви прийдете і скажете: нема повноважень його покарати.

Новый рисунок (4)
Павло Вовк:
– Зараз уже є.
Володимир Зуб:
– Тому шлях заборон, на моє переконання, у місті неправильний. Потрібно кликати людей. Сідати, обговорювати, показувати, напрацьовувати разом з людьми – підприємцями, власниками, активними, небайдужими. Спеціалістів запросити, людей мистецтва – як експертів. Напрацювати спільно правила і зі всіма домовитись діяти за цими правилами. Повірте, якщо ми будемо так діяти і з підприємцями говорити, вони обов’язково підуть назустріч. Я в цій частині підтримую пана Владислава Атрошенка, коли він говорив, що треба працювати з підприємцями, з рестораторами.
Підсумовуючи: має бути брендбук і відповідні рішення міської влади, затверджені на місцевому рівні про те, щоб усі відповідали цьому брендбуку. Тоді ми досягнемо і естетики, і красоти, і збережемо історичну частину міста.
Павло Вовк:
– Володимир Іванович, я вам відкрию маленьку таємницю. У Чернігові питання зі скріпками вирішено радикально. Якщо стоїть скріпка, її мають право конфіскувати.
Владислав Атрошенко:
– Усе можна зробити, я погоджусь. Для цього потрібно мати волю, управлінський досвід і, як уже було сказано, ставити задачу юристам – у тих зонах, які неврегульовані в юридичній площині. І треба в союзники залучати представників тієї нерухомості, МАФів і пояснювати їм, що ми живемо в одному місті. Буде воля, буде бажання, буде досвід – усе можна врегулювати поза всяких сумнівів.
– Тобто нічого не забороняти?
Владислав Атрошенко:
– Заборона – це найгірший з варіантів.
Володимир Зуб:
– Забороняти порушення виписаних правил. Якщо людина виходить за межі бренд бука – треба забороняти.
Владислав Атрошенко:
–Те, що потребує змін, повинно бути суспільно обговорено. В усі можливі способи комунікації, починаючи від електронних засобів, від зустрічей з людьми безпосередньо за напрямками – чи це ресторатори, чи ріелтори… Далі в результаті напрацювання суспільної думки формується владне рішення. І потім уже влада мусить контролювати в рамках тих повноважень, які надані законом щодо дотримання цих рішень. А далі для тих, хто прослухав чи недочув, через пояснення позицій ще раз доносити. І вже остання крапля, якщо взагалі не можна достукатись до свідомості, – здійснювати жорсткі заходи.
Что делать со стихийной торговлей?
В самом центре города несанкционировання торговля чувствует себя с каждым днем все увереннее: трусы, носки, фрукты-овощи, живая рыба…Все это превращает город, как минимум в базар, а в некоторых местах – в клоаку. Да и на периферии ситуация не лучше – особенно возле остановок, где продавцы едва ли не с земли торгуют съестными припасами.
Мы предложили участникам круглого стола представить, что они попадают в городской совет, и не просто попадают, а создают там команду, которая будет иметь всю полноту власти. Как решать проблему?
Владислав Атрошенко:
– Щоб позбутися цього ганебного явища, потрібно трохи забувати про систему «ряжених», які наймаються за гроші. У масках, у камуфляжі вони ходять і захищають ті чи інші незаконно встановлені малі архітектурні форми і все інше. Влада в таких умовах повинна бути владою. І громада повинна давати повноваження на реалізацію заходів. Якщо нема дозволів – питань не повинно бути. Якщо в німців біля двору сміття – 500 євро штраф відразу.
Потрібно вирішити проблему наступним чином: дати людям місця на ринках або безкоштовно, або за умовну гривню. Прилавок є – вперед. Щоб там працювала санстанція, був контроль якості.
– Вони не хочуть на ринок. Вони хочуть стояти біля виходу з готелю «Україна»…
Владислав Атрошенко:
– Може, я кажу непопулярні речі, але влада має бути владою. Бо, якщо піде на поводу у «ряжених», бардака не позбавимося ніколи. Бо там податок не платиться, там зручніше, там ще щось… Аргументи, що нещасна людина не має іншого доходу, можна зрозуміти, але ж…

gr_9.05.2015_torgovla_008
Володимир Зуб:
– Ця проблема є надзвичайно складною в будь-якому місті. У тому числі й на Хрещатику. Там взагалі ганьба всієї столиці. І я критично ставлюся до успіхів Львова в цьому напрямку. Ми дев’ять років намагаємося подолати несанкціоновану торгівлю і робимо це з перемінним успіхом: сьогодні є успіх, а через два тижні – нема, бо люди повертаються. На відміну від багатьох інших міст, ми виходили з тих позицій, що треба поважати цих людей, які приїздять із ближнього села. Їм треба продати чи десяток яєць, чи курочку, щоб собі заробити. Ми створили місця і сказали: «Приїздіть і тут реалізуйте, щоб не на вокзалі». Але, на жаль, психологія людей не готова. Як я в Чернігові бігав колись сємєчкі купувати на Рокоссовського, так і досі там усе це є.
Але, при всій повазі до цих людей і всьому розумінні їхніх проблем, з цим явищем треба боротися. І це питання не лише податків – бог з ними, з податками. Це питання безпеки, бо ці товари не проходить жодного санепідконтролю, ніхто не дасть гарантії якості. До того ж така торгівля захаращує пішохідні зони, псує вигляд міста. Ми у Львові залучали міліцію, зараз – патрульну поліцію. Хоча вони й відмовляються. До того ж ми виявили, що, коли залучаємо їх до перевірок, вони заходять у туалет і телефонують продавцям: «Свалівайтє, бо буде перевірка». Знаєте чому? Бо продавці платять…
Павло Вовк:
– Правильно! Вони платять. Знаєте чому? Щоб не ганяли. Бо єдиний, хто може скласти адміністративний протокол, – працівник міліції
Володимир Зуб:
– Це предмет розмови міського голови і начальника міліції. І якщо треба, то начальник міліції вийде на трибуну під час сесії міської ради і перед депутатами прозвітує. Нема проблем, які не вирішуються: треба говорити з людьми, ставити задачу і брати спільно відповідальність за територію, яка довірена.
Владислав Атрошенко:
– І тут ми підійшли до необхідності обрання шерифів на місцях. Бо у нас коаліція, розподіл портфелів. А потім хтось виходить з коаліції – і міліція потрапляє в опозицію до влади…
Павло Вовк:
– Потрібно розділити людей. Є ті, хто торгує за необхідності. Вони доведені до ситуації, коли єдиним джерелом їхньої життєдіяльності і життєдіяльності їхніх дітей на даний час є те, що вони зберуть і привезуть у місто.
Є й інші – ті, хто системно займається несанкціонованою торгівлею і має по 10, 15 чи 20 точок – малих архітектурних форм, які здійснюють торгівлю. Ми за те, щоб це вирішувати. Але потрібен орган у міській владі, який мав би повноваження. Навіщо чекати два роки децентралізацію? Прийняти закон – і визначити муніципальну міліцію з правом складати адмінпротоколи. Тоді ми повністю закриваємо вертикаль: від людини, яка склала протокол, до людини, яка за місто відповідає. А поки нема вертикалі – ми можемо спостерігати оце «завтра на роботу не виходь, бо буде перевірка». У законі про місцеве самоврядування були повноваження щодо муніципальної міліції, але потім вони були призупинені.
Володимир Зуб:
– Якщо ми були незадоволені діяльністю міліції, то за підписом міського голови на ім’я міністра МВС йшов прямий лист про невідповідність займаній посаді. Раз у місяць міліція сидить на нараді в міського голови. Несанкціонована торгівля – предмет розбору широкої наради.
Ігор Андрійченко:
– Мій підхід – говорити не про проблеми, а про причини. А їх дві – зубожіння населення, що змушує займатися торгівлею, і кришування з боку міліції. Причому це не лише питання торгівлі, але й самогону, наркотиків… Це комплекс питань. Бабуся з цигарками, яку я ще в 2008 році намагався зігнати з-під «Дитячого світу», – і досі там сидить, хоча я разів 20 викликав міліцію.
Потрібна воля – потім можна шукати рішення. Тут говорилося, що юридичний відділ шукає, але не може знайти рішення…
Павло Вовк:
– Як повпливати на міліцію?!
Олександр Мельник
– Насправді така можливість є. Існує програма сприяння правоохоронним органам… Яка просто розчинюється.
Ігор Андрійченко
– Створення місць – це правильно. Хоча всім місця не вистачить, але треба пробувати. Але паралельно корупційну складову потрібно ліквідувати. Бо мені неодноразово розповідали про розцінки, які діють у комунальному підприємстві… Є людина, яка курує всі ці точки. Зараз його прикрили – і народ сидить, не знає що з ними буде. Треба прибирати – міський голова здатен впливати на міліцію.
Павло Вовк
– Знаєте, скільки депутатських запитів надійшло щодо несанкціонованої торгівлі за п’ять років? Жодного. Від жодного з депутатів.

Новый рисунок (5)
Мельник
– Щодо цих бабуль, які торгують… У мене б рука не піднялася їх виганяти. Тим більше що, ми маємо практику, коли була виділена ділянка біля ринку, щоб люди там безкоштовно знаходилися. Але ніхто не пішов, бо є елементарна теорія маркетингу: де трафік, там і продавець.
Подводим итоги
В принципе, участники круглого стола весьма детально выразили свою очку зрения на проблемы, затронутые в ходе обсуждения. А главное – механизмы их решения. И дискуссия получилась даже продуктивней, чем в первый раз. Тема подразумевала больший разброс мнений. Кто-то за жесткую позицию власти, кто-то – за большую свободу бизнесменам и обществу, но и с ростом ответственности. Особенно интересны мнения относительно того, как должны работать коммунальные предприятия: монопольно или в условиях конкуренции, дотационно или зарабатывая для себя и для бюджета.
В общем, есть что анализировать и сравнивать. А по итогам – делать свой осознанный выбор 25 октября.
Увы, но время нашего общения ограничено, а тема – слишком широка, чтобы охватить ее полностью. Потому о том, что не успели из важного обсудить в рамках круглого стола, мы заочно спросили у наших спикеров. Предлагаем короткий дайджест наших вопросов и их ответов.
| ДемАльянс | Самопоміч | Опозиційний блок | Блок Петра Порошенка | Громадянська позиція |
Роздільний збір сміття | Роздільний збір сміття в Чернігові варто запровадити лише після запуску циклу подальшої його переробки. Алгоритм: 1. Демонополізація ринку, проведення конкурсу інвестпроектів щодо встановлення сортувальної станції. 2. Запуск лінії за рахунок інвестора. 3. Сортування як нового сміття, так і старого. 4. Пропозиції інвесторам щодо будівництва сміттєпереробного заводу | Чернігів не готовий до швидкого вирішення цього питання. У місті багато будинків, обладнаних сміттєпроводами, і їхні мешканці психологічно не готові до роздільного збору сміття. Але найголовніше – відсутні можливості для переробки твердих відходів. Цю проблему треба вирішувати поступово, починаючи з роз’яснювальної роботи серед мешканців. Водночас проводити пошук інвестора з метою побудови сміттєпереробних ліній або заводу | Спочатку вирішити питання зі сміттєзвалищем і лише потім запроваджувати роздільний збір сміття | У більшості чернігівці сьогодні – не готові до роздільного збору сміття. Але мають зрозуміти, що краще платити менше і самостійно сортувати сміття. Це змусить відповідальніше ставитися до питання. Тому потрібно розробити та впровадити PR-стратегію користі роздільного збору сміття для гаманця та для екології. Питання потрібно розглядати в комплексі з побудовою сміттєпереробного заводу | Провести інформаційн кампанію формування свідомості громадян. Технічно і організаційно це питання вирішити не складно. Головне, щоб людина зрозуміла, що «своє» не обмежується помешканням. Паралельно – лінія сортування сміття. |
Забудова зелених зон | Для того щоб уникнути конфліктів, необхідний діалог між владою, забудовниками та громадою. Для цього: • генеральний план Чернігова має бути у відкритому доступі; • детальні плани територій мають проходити громадське обговорення; • має бути чітко зафіксований перелік (з винесенням в натуру) меж усіх зелених та природоохоронних зон міста, які повинні бути непорушними | Питання житлової забудови будь-яких територій повинно вирішуватися у відповідності до законодавства. На сьогодні є мораторій на зміну цільових призначень земель рекреаційного призначення, тому спроба забудови Кордівки є незаконною. Що стосується інших зон, то питання забудови повинно вирішуватися з урахуванням вимог містобудівної документації, зокрема генерального плану міста, після проведення повноцінного громадського обговорення та фахової експертизи запланованої діяльності забудовника | За умови дотримання чинного законодавства будівництво в місті повинно продовжуватись | Такі конфлікти будуть завжди. Щоб їх стало менше, потрібно створити прозорі правила забудови міста, однакові для всіх. Також потрібно вирішити питання районування міста. Спільно з громадою мають бути визначені зони, де неможливе будівництво в принципі – ні за яких умов та ні за які хабарі | Влада не повинна підтримувати забудовника чи мешканців, але має бути рефері і враховувати інтереси громади - і економічні, і екологічні. Кожен випадок має розглядатися окремо. Як приклад – неприйнятна повна підтримка з боку влади забудовника на березі Стрижня. Протилежний приклад – протести проти будівництва на розі вулиць Шевченка і Рокосовського, де будинок передбачений ще з радянських часів, чи проти спорткомплексу на пустирі на вулиці Рокосовського. |
Майбутнє міськсаду | Передати парк в управління ініціативній громадській організації, яка запропонує найкращий план його розвитку. Ця ГО зможе подаватись на отримання грантів для оновлення парку як з міського бюджету (бюджет участі, конкурси управлінь міськради), так і сторонніх донорів. Через один-два роки міська рада оцінює результати, за якими або буде продовжено договір, або оголошено новий конкурс | Враховуючи те, що переважна більшість відвідувачів парку діти, міліція повинна припиняти розпиття алкоголю, паління. Перед масовими заходами організатори повинні забезпечити достатню кількість сміттєвих контейнерів та біотуалетів. Також слід збільшити кількість лавочок для відпочиваючих. Суттєвою проблемою є відсутність навколо парку майданчиків для автомобілів, що призводить до паркування на газонах. Атракціонне містечко – існує необхідність розширення спектру атракціонів і запровадження сучасних видів розваг (скейт-парк, ролердром тощо) | Оновлення за кошти місцевого бізнесу. | Чернігів давно потребує сучасного парку, з новими атракціонами та зручними сервісами. Зараз там не розвинена сфера послуг для відвідувачів, відсутня прозорість під час руху коштів, а туалет - це знущання. Оновлення потрібно робити за бюджетні кошти, щоб залишити цей об’єкт в комунальній власності, адже це приноситиме дохід громаді. Повністю потрібно змінити менеджмент та управлінські підходи | В даному випадку комунальне підприємство повинно залучати кошти інвесторів, а не просити гроші з бюджету. Місто ж повинно фінансувати соціальні речі, що забезпечують життєдіяльність – дороги, ремонт будинків, освітлення і т.д. Дозвілля ж – індустрія і на цьому треба заробляти. |
Недобудований готель на Валу | Знайти інвестора і за максимального сприяння влади (доступ до комунікацій, оренда землі і т.д.) добудувати готель. Продумати альтернативні варіанти використання цього приміщення (виставкові зали, творчі майстерні, креативні простори і т.д.) | Проблему слід вирішувати за допомогою та коштом інвесторів | Не продовжувати аренду ділянки | Потрібно повернути цю землю в комунальну власність та знайти нового інвестора, який зреалізує проект. Там кілька років не платиться орендна плата – це підстава для розірвання всіх договорів та для того, щоб забрати об’єкт на баланс міста. Потім – публічний конкурс. В ідеалі щоб там був мережевий готель, який відповідатиме високим стандартам якості | Це не споруда, а будматеріали, які лежать на ділянці, що належить місту. Достатньо подати до суду – той винесе рішення, щоб власник прибрав ці будматеріали. Якщо протягом 3 місяців цього не відбудеться – вони перейдуть в комунальну власність. Далі – пошук нового інвестора через аукціон. |
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
ТОП новини
Спецтема
Оголошення
16:15, 31 січня
12:19, 30 січня
12:23, 7 лютого
4
11:20, Вчора
09:50, Сьогодні
live comments feed...