Максим Микитась: «Відповіддю на всі запитання громади Петрушів може стати об’єднання в територіальну громаду»

Невелике село Ріпкинського району, тут живе понад півтисячі людей, а враховуючи навколишні села Петрушівської сільради, виходить майже тисяча. Для малочисельної Чернігівщини це важить чимало.

Проблеми Петрушівської громади для народного депутата Максима Микитася співмірні з районними чи навіть обласними. Адже біди в них однакові. У Петрушах це зокрема дороги, опалення місцевого клубу та медичний транспорт.

ФАП забезпечений усім необхідним, окрім рук і транспорту

Із цією громадою Максима Микитася пов’язує давня дружба. Ще два роки тому він допоміг із придбанням твердопаливного котла. Нині в умовах здорожчання газу котел дуже виручає фельдшерсько-акушерський пункт. За словами фельдшерки Людмили Семендяй, він здатний нагріти приміщення за лічені хвилини. Паливо — 6 складометрів дров і 2 тонни торфобрикетів — закуповує Центр первинної медико-санітарної допомоги, і цього вистачає на весь опалювальний сезон.

«Температурний режим у нас добрий, мінімум 18°С, — говорить фельдшерка. — Ще й котел «розумний»: виставили 18 градусів — і він підтримує цю температуру».

Якби ж усе можна було вирішити так легко, як із котлом. Місцевий ФАП обслуговує 7 населених пунктів: села Зубахи, Сенюки, Кратинь, Рашкова Слобода, Бахани, Петруші, Кислі. Робочих рук на такі обсяги бракує. Відстані доводиться долати чималі, до 10 км автошляхами. У поміч фельдшеру є хіба що велосипед, а в березневі морози на ньому не поїдеш. Тому питання транспорту тут дуже актуальне. До ФАПу приписана, окрім фельдшера, санітарка, а «швидка» їде з Ріпок. У снігову погоду їй потрібно не менше півгодини. Тому вся громада міркує, як вирішити питання з медтранспортом.

Бо навіть із забезпеченням ФАПу особливих проблем немає — тут нова фізапаратура, кушетки, медичні витратні матеріали, а ліки першої необхідності надав народний депутат Максим Микитась. Як зазначають петрушівці, така допомога дуже доречна, бо сюди часто звертаються пацієнти з гіпертонічним кризом, респіраторними вірусними інфекціями, бронхітами.

«Фішка» села — довгожительки

У селі мешкає кілька жінок, яким під сто років. А найстаршій, Ніні Павлівні Руденок, 102-й пішов. Як каже її донька Лідія Анатоліївна, особливих секретів нема, просто матір усе життя важко працювала. Такий подвиг не міг не помітити Максим Микитась і передав свої вітання з подарунками через доньку довгожительки, бо пані Ніна тепер маломобільна.

«Я бажаю їй довгих років життя, здоров’я і наснаги», — сказав народний обранець.

І від вітань одразу до діла. Максим Микитась зауважує: відповіддю на проблеми громади могло б стати об’єднання в територіальну громаду за прикладом Любецької ОТГ. Відтак можна було б знайти кошти на медтранспорт, зовнішнє освітлення, котел для клубу та інші корисні для села речі.

«Якщо ми будемо працювати разом, то в нас точно все вийде, — наголосив народний депутат. — Звертайтеся до моєї приймальні в Чернігові (вул. Кирпоноса, 7), і ви завжди отримаєте пораду та консультацію».

Як показує досвід, децентралізація суттєво полегшує вирішення дорожніх питань. У Петрушах кажуть, що готові й підсобити, мають необхідну кількість щебеню — 75 тонн, але решту видатків самотужки «не потягнуть», надто велика територія сільради. Тому чи не єдиний вихід зі становища — це об’єднання. А от із ким та як, має вирішити сама громада — упевнений Максим Микитась.