Що почитати на Різдвяні свята: добірка книг

У цьому огляді ми зібрали книжки для читання на Різдвяні свята, які створять вам святкову атмосферу, занурять у цікаві пригоди, додадуть трохи гумору та задовольнять цікавість стосовно однієї історичної постаті.

Ніл Гейман “Зоряний пил”.

КМ-БУКС, 2017

Коли хочеться свята та чарів, найкраще почитати чарівну казку. Ніл Гейман — чудовий варіант, адже його казки зовсім не дитячі, хоч можуть і прикидатися такими. Втім, “Зоряний пил” прикидається скоріше романтичною історією.

Десь в осерді Англії є невеличке селище Стіна, назване так, бо саме на його околиці стоїть стіна, що відділяє наш світ від Тамтешнього. Прохід крізь стіну відчиняється лише раз на дев’ять років, під час великого Чарівного ярмарку. Тоді світи зустрічаються і стаються всілякі дива. Наприклад, хлопець закохується в зачаровану дівчину з Тамтешнього світу, а через дев’ять місяців крізь отвір у стіні з’являється кошик з немовлям.

Але це тільки передмова. Сама чарівна історія стається з тим напівчарівним хлопчиком, коли він виростає. Трістран Торн закохується в найгарнішу дівчину селища й обіцяє їй принести зірку з неба, як це роблять усі необачні закохані. Аби знайти зірку, йому доводиться перетнути межу з чарівним світом. І Зірку він, звісно, знаходить, але є нюанс...

Сюжет цієї казки доволі закручений, пригоди героїв карколомні, а повороти несподівані, як того і вимагає жанр. Тож книга вас точно розважить у святкові вихідні.

Гелен Філдінґ “Щоденник Бріджит Джонс”

Видавництво Старого Лева, 2019

Напевно, немає людини, яка б не дивилася кіно-трилогію про Бріджит Джонс. Але напевно є ті, хто не читав книжки. Тут мушу попередити: це читання для дівчат.

Судіть самі: головна героїня — дівчина за 30, яка ніяк не може налагодити своє життя. Вона хоче знайти коханого, почати здоровий спосіб життя, схуднути, стати розумнішою і гарнішою. Але постійно встряє у халепи на цьому шляху. До того ж має таких самих друзів, з якими регулярно напивається й ділиться невдачами. Та ще й батьки — ті ще диваки. Самі ніяк не можуть налагодити стосунки, але регулярно повчають доньку. А що вже казати про інших родичів...

А Бріджит, хоч і здається собі недоладною, негарною й дурепою, має втім непростих залицяльників. Та й з роботою не все так погано. Хоча складно заперечувати, що в житті в неї, як і в думках — повний безлад. Ну, як у всіх практично. Хіба ні?

Роман написаний справді у формі щоденників. Кожен запис починається з підрахунку калорій, ваги, вжитого алкоголю й викурених цигарок. Зайве говорити, що ці підрахунки ніяк героїні не допомогли. Але люблять Бріджит явно не за красу та стрункість.

Отже, якщо ви прагнете цікавих життєвих історій, ненав’язливого сюжету, багато гумору, кохання й алкоголю (у тексті, звісно), щоденники Бріджит Джонс саме для вас. А ще кожна жінка має шанс впізнати у героїні себе й трішки посміятися зі своїх проблем.

Сергій Осока “Три лини для Марії”

Видавництво Старого Лева, 2022

Різдвяні свята — час, коли ми повертаємося думками у дитинство. Збірка оповідань Сергія Осоки занурить у дитячі спогади ще більше, якщо ви маєте схожий з ним досвід.

Сергій виріс у селі на Полтавщині, і вся його творчість пронизана цим полтавським колоритом й базується, власне, на ньому. Частина оповідань збірки мовить про дитинство автора, про його сім’ю, їхні непрості відносини, його переживання та відчуття світу в часи формування особистості. Це короткі, але дуже щемкі оповіді, сповнені любові. Автор описує українське село та його мешканців наприкінці 90-х без особливих прикрас, але з великою любов’ю, особлива ніжність відчувається до мови — діалектно-суржикової, аж ніяк не літературної, але такої цікавої й своєрідної.

Інша частина оповідань не має автобіографічного характеру, але місце дії й герої залишаються тими ж. Це Полтавщина та звичайні люди, що там мешкають. Але історії ці часто містичні, подекуди моторошні, або, принаймні, дуже дивні. У них так просто не розберешся, вони повні натяків, символізму, там діють потойбічні істоти, а сюжет відсилає до біблійних легенд. А написані вони так майстерно, що не залишають читача байдужим, хай там що. І це такі дійсно різдвяні казки, які взагалі-то не завжди мусять мати щасливий фінал.

Ірен Роздобудько “Прилетіла ластівочка”

Нора-друк, 2018

Цьогоріч ім’я композитора Миколи Леонтовича, автора найпопулярнішої щедрівки в світі, стало відоме нарешті не тільки в Україні, а колядці повернуте її українське походження. А все завдяки виступу нашого хору в Нью-йоркському Карнегі-Холлі. А в письменниці Ірен Роздобудько вже кілька років як є книга про життя славетного композитора.

“Прилетіла ластівочка” - художній роман про життя Миколи Леонтовича на тлі історичних подій початку 20 століття. У ньому є все, що так захоплює шанувальників авторки: історичне тло, напружений сюжет, тонкий психологізм і несподівана розв’язка. Микола Леонтович постає живою людиною, зі своїми проблемами, недоліками й страхами. З його постаті неможливо виліпити пам’ятник, але потрібно намагатися зрозуміти його як людину й спробувати поспівчувати. Бо таку долю навряд чи можна назвати легкою.

А ще буремний початок 20 століття в Україні. Війни, революції, постійні зміни влади, внутрішні чвари — ось ґрунт, на якому тогочасна Україна мусила будувати свою незалежність, та зрештою не втримала її. Не дуже сприятливі умови для творчості. Або ж навпаки — час, коли народжуються шедеври. Микола Леонтович створив принаймні один такий шедевр.

Історію смерті композитора авторка відтворює на свій розсуд. І хоч роман загалом історичний, не забуваймо, що це лишень версія. Бо переконливих доказів нам практично не залишили. Але художньому роману таке дозволено.