Коли ми перестали бути людьми?!

«Час від часу мене накриває – не стільки від безвиході через те, що цій клятій війні нема кінця-краю, не стільки від новин на фронті, кількості жертв і тієї страшної ціни, яку мусить платити наша країна та наш народ за свою самостійність і незалежність. Хоча так, щиро кажучи, і від цього також накриває, це боляче нестерпно.

Так, я розумію, що всі ми живемо в умовах постійного хронічного стресу. Всі стали набагато вразливіші. Нерви не витримують. Я все це розумію…

І все одно мене накриває через наше ставлення одне до одного, через хейт і взаємні звинувачення, образи, нетерплячість. Один з нещодавніх прикладів – реакція суспільства на конкурс «Євробачення» та хейт (ненависть і навіть цькування. – Ред.) на адресу співачок, які стали переможницями Національного відбору. На мою думку, хейт несправедливий! Не заслужений! Вибір пісні – це справа смаку. А щодо особистостей – ніхто з нас не ідеальний, кожен може помилятися. Що ж з нами відбувається? Коли ми перестали бути людьми?!

Пані Вероніка, вчителька молодших класів».

За коментарем щодо цього листа та теми, яку озвучила наша читачка, ми звернулися до кандидатки педагогічних наук, доцентки НУЧК імені Т.Г, Шевченка, консультантки з позитивної психотерапії Марини Коновальчук.

Марина Коновальчук

- На мою думку, причин хейту декілька, і вони різнопланові, - відповідає пані Коновальчук, вочевидь, маючи на увазі не тільки озвучену в листі ситуацію, а тему хейту в суспільстві загалом. - Причини психологічні. Кого б із колег - коучів і психологів – я не запитала про причини хейту, всі в один голос твердять про накопичений за час війни біль і внутрішню агресію. Проте все ж таки зауважу: одні люди реагують більш спокійно та адекватно на різні події, інформацію, різні погляди, а інші активно виражають вербальну агресію, запускають хвилю ворожнечі відносно іншої особи чи групи людей.

Як ми бачимо, зараз в українському суспільстві хейт приймає різні форми: вербальні напади, фізичне насильство, дискримінація тощо. Варто памʼятати, що він може мати серйозні наслідки для жертв, включаючи психологічні та фізичні травми, втрату самооцінки та суспільне відчуження.

Причини педагогічні (про них взагалі ніхто не каже). Ну, не навчали в нашій «пострадянській школі» толерантності, повазі до особистих кордонів, вмінню екологічно вирішувати конфлікти. Так, у школі і зараз вчать чого завгодно, але не тому, що потребує життя та допомагає людині ставати більш щасливою, реалізованою, налагоджувати гармонійні взаємини з оточуючими.

І скільки б європейці не проводили в Україні тренінги на толерантність, повагу до «інаковості», ситуація загалом докорінно не змінюється, і без агресії ми не вміємо вирішувати комунікативні питання (особливо більш старіше покоління, хоча й молодь також).

Якби навчали нас культурі ненасильницької комунікації, хоча би техніці «я-повідомлень», то ми б побачили навіть на неприємні ситуації реакцію на кшталт: «Мені неприємно чути…», «Я відчуваю…», «Це може призвести до…», «Прошу не робити більше так, а робити так…». До речі, я вже 10 років навчаю цього своїх студентів, майбутніх педагогів, веду ці курси, і відчуваю, бачу, наскільки це важливо.

Хочу додати декілька рекомендацій на тему «Що робити, коли тебе хейтять?»

1. Зберігати спокій! Головне - не включатися емоційно, лише «гола логіка».

2. Розуміти, що це найчастіше психологічні проблеми хейтера, його негативний психологічний стан, буря образ, критики, але всередині все одно - агресія.

3. Не включатися в цю гру, не реагувати, спостерігати ніби «зі сторони».

4. По можливості, розвивати «здорове прийняття» (не плутати з терплячістю і жертвою). Бо ми ж усі люди.

5. Вивчати психологію, досліджувати себе, проходити відповідні тренінги на роботу зі своїми станами, емоціями, духовним світом врешті-решт.

6. Якщо «накриває» й не справляєтеся, звертайтеся по допомогу до фахівців!

7. Пам’ятайте, що «закони карми» ніхто не відміняв.

Підготувала Вероніка Приходько