Як сьогодні живе Куликівська громада, територією якої проходила лінія фронту

2023 рік Куликівська громада закінчила без боргів. І це неабияке досягнення, якщо враховувати, що у 2022-му тут фактично проходила лінія фронту. А ще громада виконувала роль «евакуаційного хабу» для тисяч чернігівців, які рятувалися із заблокованого російськими окупантами міста.

Торік Куликівська громада залучила до свого бюджету близько 30 млн грн від 42 міжнародних донорських організацій, що дало змогу реалізовувати довготривалі проєкти у сфері медицини, освіти, соцзахисту. І це величезний успіх. Особливо куликівська селищна голова Юлія Постернак пишається тим, що все більш активною та залученою у життя громади стає місцева молодь. Про все це й ведемо розмову.

Юлія Постернак

Навели лад зі школами і садочками

Як згадує моя співрозмовниця, коли вона з командою прийшла працювати в місцеве самоврядування (а сталося це 2020 року), то головне завдання, яке тоді перед собою поставила, – зробити свою громаду більш прогресивною.

Першим викликом для них було оптимізувати систему освіти, яка на той час забирала понад 70 % бюджету. А за підсумками 2023 року – 48,7 %.

– Процес оптимізації тривав у 2021–2022 роках, а 2023-й я з повним правом можу назвати роком розвитку освітньої галузі в Куликівській громаді, – каже пані Постернак. – Ми прагнули розширити автопарк шкільних автобусів, співпрацювали з ОДА, обласним управлінням освіти і науки. Нас підтримали. Ми надали автономність кожному закладу. Це окрема складна історія. Бо вчителям, які стали директорами, треба було навчитися мислити та діяти як менеджери. Перший рік роботи для всіх був дуже складний, треба було перелаштуватися, що в тебе є певний бюджет, і ти мусиш в нього вкластися.

Послуги з дошкільної освіти у громаді надає Куликівський ЗДО «Ромашка». Тут шість груп, які відвідують майже 180 вихованців. Дітей привозять з 12 населених пунктів. Для них організоване триразове гаряче харчування. Відновлення роботи садочка стало можливим завдяки капітально відремонтованому укриттю. Ремонти проводилися коштом польських благодійників (фонди NARODZKIEGO та ALIGHТ) у співфінансуванні з місцевим бюджетом. Наразі відремонтовано 80 % приміщення на загальну суму близько 2 млн грн. Укриття використовують за призначенням.

– Коли почалися бойові дії, у Куликівці готових укриттів не було, окрім як у садочку. Ми ще перед масштабним вторгненням робили огляди, і це було найбільш підходяще. Але тоді ми не думали, що всі там опинимося, – згадує наша співрозмовниця. – Там і волонтери працювали, і люди приходили, які жили поруч. За приблизними підрахунками в тому укритті під час бойових дій перебуло близько 5 тис. людей. Один з них – волонтер-поляк, який допомагав вивозити людей за кордон. Він розповів про нас на польському телебаченні, тож до нас приїздили репортери з Польщі. Завдяки цьому з’явився благодійник, що працює у сфері ІТ.

Послуги загальної середньої освіти у громаді забезпечують чотири ліцеї, де навчаються понад 1100 учнів, серед них – внутрішньо переміщені хлопці й дівчата. Усі заклади задіяні в грантових проєктах, завдяки чому суттєво покращили свою матеріальну базу, змогли організувати літні активності для дітей, підвищити компетенції педагогів. Місцевий бюджет також співфінансує проєкти розвитку цих закладів. У 2023 році придбали два шкільних автобуси. Загалом у автопарку громади тепер їх 13.

Чимало уваги приділили розвитку Куликівського ліцею. На сьогодні це найбільший (опорний) заклад загальної середньої освіти, де навчаються понад 800 учнів з 13 населених пунктів громади. Тут здійснили великий комплекс робіт з благоустрою території, а саме: відновили пішохідні доріжки, встановили огорожу, паркові лави, альтанки, освітлення, камери відеоспостереження. Зробили капітальні ремонти санвузлів на трьох поверхах будівлі старшої школи. Одне крило закладу повністю реконструювали під спортивний мінікомплекс (спортзал, тренажерна зала, роздягальня, душова, вбиральня). У рамках проєкту KOLO Clubs 2.0 спільно з ГО «Розвиток громадянських компетенцій в Україні» (DOCCU) за підтримки FCA (Finn Church Aid) збудували сучасну медіатеку.

У рамках реалізації грантової програми «ТРИМАЙ» від дитячого фонду ООН UNICEF здійснили ремонт першого поверху Центру позашкілля, отримали меблі й техніку для молодіжного простору. Також коштом бюджету громади провели ремонти укриттів у Горбівському, Вересоцькому та Ковчинському ліцеях.

– На жаль, під час проходження тендерних процедур щодо визначення виконавця робіт з капітального ремонту укриттів Куликівського та Горбівського ліцеїв громада стала заручником нечесної конкуренції ділків, які неодноразово зривали тендери. Але ми не з тих, хто пасує перед викликами. Будемо працювати й боротися за освоєння державних коштів законним шляхом. Докладемо усіх зусиль, але укриття зробимо! – говорить Юлія Постернак.

Для міжнародних донорів громада – надійний партнер

Загалом у 2023 році Куликівська громада співпрацювала з 42 міжнародними донорськими організаціями та залучила допомогу на суму близько 30 млн грн (при цьому бюджет громади торік склав майже 158 млн грн). Такому результату, за словами голови селищної ради, посприяла добра репутація, сформована завдяки ефективній злагодженій роботі усіх підрозділів селищної ради та комунальних установ.

– Куликівська громада зміцнила свою репутацію надійного партнера й активної громади, відкритої до співробітництва, – продовжує розповідь Юлія Постернак. – У 2022 році співпраця з міжнародними донорами полягала в основному в залученні допомоги для постраждалих сіл, а торік проєктна діяльність у громаді стала системною. У першу чергу хочу відзначити партнерів, з якими наша громада має довготривалі програми співробітництва. Це програми «U-LEAD з Європою» та «Міцні регіони – Спеціальна програма підтримки України» (GIZ)».

Завдяки цим двом потужним донорам громада отримала комунальну техніку та інвентар, генератори, зарядну станцію, будівельні матеріали, фільтрувальну станцію та великі ємності для води, мобільні кейси для ЦНАПу, велосипеди (трицикли) для соцробітників, обладнання, інвентар, меблі, техніку для медичних закладів, соціальні набори тощо.

У 2023 році розпочалася співпраця з фондом ЮНІСЕФ. У квітні підписали угоду про співробітництво між Куликівською селищною радою та Асоціацією самоврядувань Пилваського повіту Естонії. Є меморандуми про співпрацю з неурядовою організацією Acted (Франція), Швейцарським бюро співробітництва в Україні (щодо реалізації проєкту DECIDE – «Децентралізація для розвитку демократичної освіти»). Значну допомогу у вигляді будівельних матеріалів для постраждалих сіл отримали від благодійного фонду «Рокада».

Варто зауважити, що Куликівська громада не перебувала в окупації. Але її територією фактично проходила лінія фронту. В окупації була сусідня Іванівська громада. Ми знаємо, як постраждала Лукашівка (про це нашим читачам розповідав голова ФГ «Напорівське» Григорій Ткаченко). Тож під час боїв зазнали значних руйнувань села Бакланова Муравійка, Грабове, Дроздівка.

– На початку вторгнення до нас почали прибувати українські військові, їх були тисячі, і це не та армія, як зараз, по забезпеченню. Їх треба було нагодувати, тож ми організувалися, готували їжу в садочках, у школах – де тільки могли, – згадує ті страшні дні Юлія Постернак. – Звісно, підключилися наші підприємці, особливо СФГ «Колос», що виготовляє м’ясну продукцію. Багато хто з військових жив у людей в хатах. Дехто і досі спілкується, родичається. Але багатьох уже і нема в живих…»

У ході бойових дій 335 домогосподарств у громаді були пошкоджені або частково зруйновані, зруйновані повністю – 40. Дехто з власників виїхав за кордон, а хто хотів відбудувати, звертався до селищної ради, і багатьом допомагали. Однак виникали й проблемні моменти: люди жили у своїх хатах і не оформлювали документи на володіння землею, майном. А право на отримання компенсації мають лише власники.

Близько 2 тис. жителів мобілізували до війська

Ми не могли оминути увагою і таку болючу тему, як кількість мобілізованих до українського війська та кількість втрат безпосередньо серед жителів громади. За словами пані голови, дуже багато жителів громади пішли добровольцями в перші дні та місяці війни. У громаді діяла потужна самооборона, що нараховувала близько 200 осіб тільки в Куликівці.

– На той момент була єдина думка – зберегти цілісність нашої держави, тож на її захист стали найкращі люди – сильні, досвідчені. На жаль, частини з них уже нема серед живих, – із болем розповідає Юлія Постернак.

Якщо рахувати з 2014 року, то в Куликівській громаді, де до вторгнення було приблизно 15 тис. жителів, а зараз, можливо, нема й 13 тис., – уже 45 загиблих, ще є померлі. Тож загалом війна забрала 65 осіб. Майже всі – чоловіки, у декого ще живі батьки, є дружини та діти. Вочевидь, вони потребують і психологічної допомоги в тому числі. А служать нині близько 2 тис. жителів громади – чоловіків і жінок.

Допомога потрібна і людям, які повертаються з фронту, пораненим і полоненим. А також тим, хто через цю кляту війну був змушений залишити свої домівки, – внутрішньо переміщеним особам. Як уже згадувалося, під час активних бойових дій Куликівська громада стала «евакуаційним хабом». Багато хто тікав з Чернігова цими дорогами. А жителі об’єдналися для допомоги: зустрічали тих, хто переходив Десну пішохідним мостом, перевозили людей автобусами та машинами – під обстрілами, ризикуючи власним життям, надавали прихисток, годували. Дехто тут і залишався, а хтось їхав далі.

– Так, людей було дуже багато. Ніхто їх тоді не рахував, але приблизно, на око, можна сказати, що за перші тижні через нашу громаду пройшли близько 30 тис. осіб, – наводить такі цифри пані Юлія. – Ніжинська сторона тоді була заблокована, чернігівська – так само. Інформації було дуже мало, хтось перебував у абсолютній паніці. Зверталися до мене жінки: «Що нам робити, їхати чи ні?» Звісно, я не можу радити. Кожен вирішував самостійно. А щойно росіяни вийшли з нашої території, ми відновили інтернет, запрацювало управління соцзахисту, ЦНАП. Ми посадили там усіх, хто вмів працювати з комп’ютером, адже частина працівників селищної ради та установ виїхали також.

За період з 7 по 30 квітня 2022 року Куликівський ЦНАП прийняв близько 7 тис. осіб. Навантаження на працівників було величезне. Фахівців дуже бракувало, доводилося працювати і вночі. Звісно, поводилися відвідувачі по-різному: хтось терпляче чекав, а хтось нецензурно лаявся, навіть за грудки брався. «Ми витримали. Але фахівці, які в ті дні працювали в ЦНАПі, вигоріли емоційно. Ще й тепер проблемно знайти працівників на вакантні посади до ЦНАПу – хрестяться й тікають, – жартує пані голова.

І все ж переважно люди були вдячні. Розповідали про ситуацію в Чернігові та Куликівці на Заході України, за кордоном, і звідти потім їхали волонтери на допомогу. Спочатку – декілька машин з Рівненської області, а далі допомагали вже на рівні громад. Надсилали продукти, предмети гігієни, будівельні матеріали тощо. Допомагали фізично, приїздили відбудовувати.

А в травні 2022-го голові зателефонували з муніципалітету чеського містечка Славков-у-Брна, де жили переселенці, що евакуювалися через Куликівку. Вони дуже тепло відгукувалися про допомогу, яку отримали в Куликівській громаді.

– Нам сказали, що хочуть допомогти фінансово громаді на першочергові потреби. А ми вже тоді активно почали шукати кошти на ремонти укриттів у закладах освіти. Я вже розуміла, що укриття в садочку нам допоможуть відновити польські донори. А опорний Куликівський ліцей без укриття! Кажу, що є така потреба – відремонтувати укриття в будівлі молодшої школи, і чую у відповідь: «Відкривайте рахунок! Ми надішлемо 700 тис. крон». Це майже мільйон гривень, – ділиться враженнями моя співрозмовниця. – Згадайте, яка ситуація тоді була: у казначействі кажуть: «Які рахунки?! Які гроші!» Але ми подолали ці перешкоди, гроші нам перерахували. Згодом ми додали ще 200 тис. з бюджету та зробили сучасне укриття в молодшій школі. Коли такі події відбуваються, ми відчуваємо, що це Бог нам допомагає. Добро повертається добром.

Для підприємців нині – сприятливий час

Сьогодні в Куликівській громаді, незважаючи на воєнний стан, розвивається підприємництво. Економічний фундамент громади складає агробізнес. Але сподіватися на відкриття великих промислових виробництв нині, вочевидь, не варто. Ще триває гуманітарне розмінування. Але в малого і середнього бізнесу є можливість залучити різноманітні гранти та отримати кошти на старт або розвиток власної ініціативи. У 2023 році у співпраці з Регіональними фондом підтримки підприємництва селищна рада організувала шість навчальних заходів для підприємців (круглі столи, семінари, тренінги).

У громаді відкрилися нові бізнеси: аптеки, магазини («Хлібна скоринка», «Куликівські ковбаси», «Планета Агро»), заклад громадського харчування «Куликівські суші». У с. Дроздівка – магазин «Продукти». Загалом на території громади здійснюють господарську діяльність 58 юридичних осіб та 256 фізичних осіб – підприємців. Розвивається сфера туризму, діють бази відпочинку, садиби зеленого туризму.

– Хтось може сказати, що відпочинок не на часі. Але для таких все не на часі, – розмірковує Юлія Постернак. – Але люди, які залишаються в області, теж працюють, це й військові також. Їм треба час від часу міняти картинку перед очима – то чому б це не робити у нас? Раніше ми знали тільки «Шишкін», а зараз у нашій громаді є цікаві об’єкти. Я в захваті від «Будинку хаскі» – там щоразу щось нове з’являється. Нещодавно господар завів папугу, який розмовляє. Там ще одна лама з’явилася. Такий собі мінізоопарк. Нам усім не можна опускати рук, треба рухатися вперед. У людей, які воюють, є діти, і вони мають навчатися в нормальних умовах. Це пріоритет. Не зупиняємося навіть у такий час.

Не зупиняються й у сфері культурно-мистецькій. Звісно, війна внесла корективи в роботу галузі. Заклади культури працюють як волонтерські центри, організовують благодійні концерти на підтримку ЗСУ. Так, у Вересоцькому, Дроздівському, Кладьківському, Орлівському, Вершиново-Муравійському сільських будинках культури плетуть маскувальні сітки (торік виготовили майже 100!), майструють окопні свічки, плетуть шкарпетки, шиють нижню білизну та подушки. Орлівський СБК зібрав та надіслав допомогу жителям Херсонщини, а саме – медикаменти, продукти харчування, одяг, взуття. У Грабівському будинку фольклору сільські жінки готують домашні смаколики на фронт.

Водночас тривали й ремонти. За кошти субвенції від Жмеринської міської ради, яку колеги надали Куликівський громаді для відбудови зруйнованих та пошкоджених закладів культури, у співфінансуванні з бюджетом громади у Вершиново-Муравійському та Бакланово-Муравійському сільських будинках культури замінено вікна. Коштом місцевого бюджету проведено косметичні ремонти Грабівського сільського будинку фольклору, Горбівської сільської бібліотеки, Вершиново-Муравійського, Дроздівського та Виблівського сільських будинків культури.

Під час воєнного стану складно розвивати спорт для дорослих, зокрема проводити чемпіонати. Але можна залучати людей до фізичної активності. Так, з червня до грудня 2023 року в Куликівській громаді діяв проєкт «Активні парки Куликівської громади» (у рамках соціального проєкту Президента України і Міністерства молоді та спорту України). Тренер ДЮСШ проводив заняття з різних видів спорту, охопили близько 500 осіб різного віку - від дошкільнят до пенсіонерів.

Психологиня на чолі громади

Ще одне завдання, яке ставить собі за мету голова селищної ради Юлія Постернак, – розвиток молодіжного лідерства. Коли вона прийшла на цю посаду, у громаді не було молодіжної ради.

– Я почала придивлятися до найбільш активних старшокласників і студентів, почала запрошувала їх в селищну раду, дізнавалася, чим вони цікавляться, – розповідає пані Юлія. – Ми проводили день мера (зустрічі молоді із селищним головою. – Ред.). Я розповідала, що таке бюджет, як він формується, як розподіляються видатки, що таке земельні питання. Відчула, що діти часто говорять так, як у них удома: все не так, все не те і в усьому винна влада. Отака наша ментальність! Але ми мали переламати цю тенденцію, показати молоді, що вони можуть брати участь у розвитку громади, показати нові можливості, мотивувати до саморозвитку.

Поступово долучали до проєктів дітей. Вони почали їздити на навчання, спілкуватися з однолітками, з молодими прогресивними менторами – і так змінилися! Уже мають успіхи. Вирощують мікрозелень, роблять шоколад, сушать овочі для військових, виготовляють десерти для кафе. Словом, починають мислити як майбутні підприємці! Самі багато чого пропонують, не чекають вказівок. І для майбутнього громади дуже важливо, що є така молодь.

Зараз у громаді також велику увагу приділяють профорієнтації. Бо учні старшої школи, як з’ясувалося, не знають, які професії сьогодні затребувані на ринку праці, що буде актуально найближчими роками. Ще одна тема, яка хвилює менеджерів громади, – створення інклюзивного центру на базі дитячого садочка. Поки що його нема, а кількість дітей з інвалідністю зростає.

– Нині ми користуємося послугами центру «Відродження» в Чернігові, деяких інших, які ми частково фінансуємо. Але я бачу, що це зараз дуже важлива тема, адже кількість діток з різноманітними особливостями, які йдуть у дошкільні та шкільні заклади, зростає, – розповідає про плани та перспективи Юлія Постернак. – І мами розуміють, що таким діткам потрібна соціалізація. Ми вже домовилися, що кілька працівників з нашого дитсадка будуть навчатися на логопеда і на психолога, громада готова оплатити це навчання. Я цьому дуже радію.

Щиро кажучи, мене здивувало, що селищна голова приділяє стільки уваги моментам психологічної підтримки населення, що у громаді використовують кожну можливість для проведення тренінгів з психоемоційної підтримки родин. Що голова громади переймається створенням молодіжної ради, профорієнтацією старшокласників, мріє про створення інклюзивного центру, ставить у пріоритет проєктну діяльність у школах і закладах культури. Тож наостанок я поцікавилася, яка освіта в Юлії Постернак і де вона працювала до приходу в орган місцевого самоврядування.

– Майже 10 років я працювала в районному центрі зайнятості, потім у податковій, була начальницею управління соціального захисту Куликівської РДА, і на тій посаді пропрацювала близько п’яти років, до переходу в селищну раду, – відповідає на моє запитання пані Юлія. – А моя перша освіта – психологічна. І хоча я не працювала психологом, ці знання мені дуже допомагали і в сімейному житті, і в професійному розвитку, давали поштовх пізнавати себе та рухатися далі.

Запитала також, що мотивує її нині, адже бути керівником громади в такий надзвичайно складний час не тільки відповідально – це колосальне навантаження. До того ж іще одна особливість Куликівської громади в тому, що майже всі керівні посади тут нині займають жінки. Така тенденція спостерігалася ще до повномасштабного вторгнення. Але воєнний стан у нашій країні її посилив.

– Коли ти любиш те, що робиш, це дає сили, – ділиться своїм секретом Юлія Постернак. – Крім того, є команда, яка працює на результат. Так, це колосальна праця. Так, накопичується втома, і ми маємо навчитися з нею справлятися. Але коли ти цим живеш, все інше відходить на другий план.

Вікторія Сидорова, фото надані героїнею матеріалу

Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
- в TELEGRAM
- у VIBER
- в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!